Дослідження поняття та основних завдань експертної практики. Питання експерту, як засіб врегулювання взаємовідносин його та інших учасників процесу, який використовується для того, щоб попередити або перенаправити у бік експерта конфліктну ситуацію.
При низкой оригинальности работы "Запитання експерту як регулятор взаємодії його та інших учасників процесу", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Загальною специфікою постановки питань експерту, на наш погляд, є те, що в когнітивному аспекті саме цим і починається судова експертиза формулюванням учасниками процесу питань, що вимагають спеціальних знань. Звідси витікає неминучість парадоксу коли питання фахівцю ставляться не фахівцями, тобто особами, що володіють загальними і юридичними знаннями і запрошують спеціальних знань. Тобто має місце проблема неодноразового перекладу [2] (під яким ми розуміємо в даному випадку перекодування інформації), що з одного боку, неминуче веде до спотворення (за рахунок, як мінімум, спрощення) інформації, а з іншого формує тенденцію до максимально можливої стислості і однозначності відповіді навіть в тих випадках, де ці стислість і однозначність не вичерпують всієї суті одержаної експертом інформації. Менш явним, проте не менш негативним є введення елементів сугестії у формулювання питань (в цьому випадку часто ставиться низка питань, емоційна і сугестивна насиченість яких зростає, завершуючись питанням, відповідь на яке носить кваліфікуючий сенс). Експертна практика показує, що питання експерту може бути розглянуте і як спосіб, і як засіб.
Список литературы
Кони А.Ф. Нравственные начала в уголовном процессе // Собр. соч. в 8-ми т. М.: Юрид. лит., 1967. Т. 4.
Мирский Д.Я., Ростов М.Н. Понятие объекта судебной экспертизы // Актуальные проблемы теории судебной экспертизы // Сб. научн. тр. М.: ВНИИСЭ, 1984.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
