Заохочувальні норми у кримінальному законодавстві України: теоретичні, законотворчі та правозастосовні проблеми - Автореферат

Докорінні зміни в політичних та економічних умовах життя суспільства і держави на сучасному етапі розвитку України та прийняття Конституції України створили передумови для реформування системи кримінальної юстиції у напрямку подальшої демократизації, гуманізації, посилення захисту прав і свобод людини відповідно до вимог міжнародних правових актів і зобовязань нашої держави перед європейським та світовим співтовариством. Стале поширення заохочувальних норм у кримінальному законодавстві України відображає зміщення напрямків кримінально-правової політики у боротьбі із злочинністю на економію засобів репресії, гуманізацію кримінальної відповідальності та покарання. У визначений законом спосіб заохочувальні норми стимулюють особу, яка знаходиться у сфері кримінально-правового регулювання, здійснити правомірну, соціально-корисну поведінку, гарантуючи у таких випадках певну мінімізацію кримінально-правового обтяження. кримінальний відповідальність заохочувальний законодавство Феномен заохочення у праві завжди притягував вчених, найбільшу ж увагу серед правників галузевого рівня заохочувальні норми викликали у фахівців з кримінального права. В дослідженні застосовувались загальнонаукові та приватноправові методи, зокрема, діалектичний метод забезпечив комплексний підхід при дослідженні заохочувальних норм у кримінальному законодавстві (підрозділи 1.4, 2.1, 2.2, 2.3); системно-структурний метод дозволив у механізмі реалізації кримінальної відповідальності виокремити негативний і позитивний аспекти, дослідити зміст, форми та правові наслідки протиправної, суспільно-небезпечної та правомірної, суспільно-корисної поведінки субєктів (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 1.4); історично-правовий метод використаний при аналізі витоків вітчизняного та зарубіжного кримінального законодавства (підрозділи 2,3, 3.1, 3.2, 4.2, 6.2); формально-правовий метод був необхідним при аналізі передумов, підстав та / або умов застосування окремих різновидів заохочувальних норм КК (підрозділи 5.1, 5.2, 5.3, 6.1, 6.2, 6.3, 7.1); метод правового моделювання та логіко-семантичний метод використовувались при конструюванні моделей позитивної посткримінальної, пенітенціарної і постпенітенціарної поведінки; порівняльно-правовий метод був використаний у дослідженні Кримінальних кодексів Російської Федерації, Республіки Білорусь та інших держав (підрозділи 3.3, 4.2, 6.3); статистично-математичний метод став у пригоді при дослідженні ефективності застосування заохочувальних норм та визначенні критеріїв ефективності (підрозділи 6.3, 7.2, 7.3); соціологічні методи: опитування, анкетування, експертні оцінки використовувалися протягом всього дослідження (підрозділи 4.1, 4.2, 5.1, 5.2, 7.1).Досліджуючи механізм реалізації кримінальної відповідальності автор аргументує висновок, що кримінальна відповідальність є реакцією держави на суспільно-небезпечну або соціально-корисну поведінку особи у кримінально-правовій сфері та досліджує її у двох аспектах: а) негативному - у разі кримінально-правового обтяження у вигляді обмеження прав і свобод особи і б) позитивному - у разі мінімізації вказаних обмежень у формах виключення, звільнення або помякшення кримінально-правового обтяження. «Заохочення та покарання як парні категорії реалізації кримінальної відповідальності» заохочення і покарання розглядаються як парні правові категорії реалізації кримінальної відповідальності. Єдність заохочення і покарання полягає у тому, що: вони існують у рамках законодавства про кримінальну відповідальність як єдиної публічної, охоронної галузі; покликані забезпечувати загальне для обох завдання правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, а також запобігання злочинам; пронизані одними галузевими принципами законності, справедливості, гуманізму, особистої, винної відповідальності, індивідуалізації відповідальності та покарання та ін.; виступають у якості регуляторів суспільних відносин, що виникають у звязку із вчиненням злочинів та суспільно-небезпечних посягань. «Поняття та структура заохочувальної кримінально-правової норми» на основі критичного аналізу існуючих поглядів на поняття заохочувальної кримінально-правової норми наводяться аргументи, що конструктивними ознаками цього поняття є: а) нормативна ознака, що полягає у безпосередньому закріпленні у законі певної моделі поведінки; б) формальна визначеність, що визначається наявністю певних передумов (необхідні обставини, що за часом передують застосуванню заохочення), підстав (вчинення певного соціально-корисного діяння, що містить склад правомірної поведінки) та умов (правові вимоги, за виконання яких у майбутньому слід оцінювати поведінку особи за певний проміжок часу) застосування кримінально-правового заохочення; в) державне забезпечення заходів заохочення (передбачає конкретний вид і міру мінімізації кримінально-правового обтяження шляхом виключення кримінальної відповідальності, звільн

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ