Заохочення працівників як метод управління персоналом - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки України Кам`янець - Подільський національний університет ім. Івана Огієнка Економічний факультет Курсова робота з дисципліни: «Економіка праці і соціально-трудові відносини» на тему: «Заохочення працівників як метод управління персоналом» Кам`янець - Подільський 2010 ЗМІСТ Вступ Розділ І Теоретичні аспекти управління персоналом 1.1 Управління персоналом в сучасній ретроспективі 1.2 Методи управління персоналом 1.3 Стилі управління 1.4 Теорії управління персоналом Розділ ІІ Практичне значення заохочення працівників як методу управління 2.1 Поняття і види заохочення 2.2 Поняття мотивації як одного з видів заохочення Розділ ІІІ Заходи підвищення ефективності заохочення персоналу як методу управління персоналом 3.1 Нестандартна мотивація - як один із механізмів підвищення ефективності діяльності персоналу 3.2 Як краще заохочувати працівників Висновки і пропозиції Список використаних джерел ВСТУП Актуальність теми. В умовах соціально-економічного розвитку, що склалися в Україні, неефективне використання людських ресурсів, від діяльності яких значною мірою залежить підйом вітчизняної економіки, підвищення добробуту та якості життя громадян, призводить до зниження продуктивності праці, відсутності відповідного прибутку, скорочення бюджету і ВВП. Ключовим фактором успіху у вирішенні даної проблеми є мотивація високопродуктивної праці персоналу підприємства. Проблему здійснення мотиваційної діяльності на підприємствах розглядали у своїх роботах такі вчені-економісти: А. Сміт, Ф. Тейлор, Г. Емерсон, Е. Мейо; всесвітньо відомі автори теорій мотивації - А. Маслоу, К. Альдерфер, Д. Мак-Клелланд, Ф. Герцберг, Д. Мак-Грегор, В. Оучи, В. Врум, С. Адамс, а також зарубіжні та вітчизняні вчені - А. Афонін, Д. Богиня, В. Гриньова, М. Дороніна, Г. Дмитренко, А. Єгоршин, А. Колот, О. Новікова, В. Онікієнко, Г. Цехановецький. Недостатньо дослідженими є питання, що стосуються управління мотиваційним процесом працівників, виявлення потреб персоналу, які переважають у певний момент, ціннісних орієнтацій у сфері праці, змін у структурі мотивів трудової діяльності з метою прогнозування їхнього розвитку і впливу на виробничі результати. Поставлена мета вимагала вирішення в ході виконання роботи наступних завдань: визначення сутності та змісту мотивації праці на основі аналізу й узагальнення існуючих мотиваційних теорій, теоретичних і практичних підходів; узагальнення сучасних методів матеріального і нематеріального стиму-лювання трудової активності як важливого фактора мотивації праці; обгунтування заохочення працівників як методу управління персоналом; обґрунтування матеріальних стимулів у системі факторів, що спонукають працівників до результативної праці, їхніх можливостей стимулювати активізацію трудової діяльності; Обєктом дослідження є процес заохочення працівників як метод управління персоналом. Поява фахівців по роботі з персоналом, що мають підготовку в області промислової соціології і психології, означало справжню революцію в традиційних формах кадрової роботи. Якщо до цього кадрова робота була функцією лінійних керівників різного рівня і рангу, а також працівників (і керівників) кадрових служб, що займаються облікової, контрольною і адміністраторською діяльністю, то виникнення управлінської (штабної) функції, повязаної з забезпеченням належного рівня кадрового потенціалу організації, істотно розширило діапазон задач і підвищило значення цього напрямку менеджменту. Саме з появою управління персоналом як спеціалізованої штабної діяльності в системі сучасного менеджменту повязане становлення кадрового менеджменту, що поступово інтегрує і трансформує сформовані форми кадрової роботи. Саме в такій послідовності в ХХ ст., як показує досвід менеджменту різних організацій у розвинутих країнах, відбувається розвиток основних форм спільної творчої діяльності. До цих методів відносяться моральне заохочення, соціальне планування, переконання, особистий приклад, регулювання міжособистісних і міжгрупових відносин, створення і підтримка морального клімату в колективі. Генрі Мінтзберг виділив десять управлінських ролей.