Поняття закінчення досудового слідства. Процесуальні підстави для закриття кримінальних справ, порядок їх направлення слідчим або прокурором до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття у суді.
Зважаючи на те, що саме у сфері кримінального судочинства найбільш суттєво обмежуються права і свободи людини, питання закриття кримінальних справ з нереабілітуючих підстав набуває особливого значення. Зазначимо, що після прийняття Верховною Радою України 28 червня 1996 року Конституції України, в якій було проголошено виключне право суду щодо визнання особи винною, більше пяти років рішення про закриття провадження кримінальних справ за наведеними підставами приймалося у державі не лише судом, але і слідчим та прокурором. Як відомо, Закон України “Про внесення змін та доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України” від 12 липня 2001 року привів норми кримінально-процесуального законодавства у відповідність з Основним Законом. На даний час в Україні діє загальновизнаний європейський принцип, згідно з яким особа може бути визнана винною лише за рішенням суду, однак багаторічна практика закриття кримінальних справ за нереабілітуючими підставами та недосконалість чинного законодавства з приводу цього питання спонукали провести дане дослідження. Питання закриття кримінальних справ з нереабілітуючих підстав досліджувалися в роботах Ю.П.“Форми закінчення досудового слідства у сучасному кримінальному процесі України” акцентується увага на тому, що закінчення досудового слідства є не лише рішенням, але й обємним за змістом етапом роботи, що передує його прийняттю, який складається з сукупності таких дій: 1) аналізу і оцінки зібраних у справі доказів; 2) систематизації та належного оформлення матеріалів справи; 3) прийняття рішення про форму закінчення провадження у справі; 4) повідомлення учасникам процесу про закінчення провадження у справі та предявлення її матеріалів для ознайомлення; 5) вирішення клопотань, що надійшли від учасників процесу; 6) складання підсумкового процесуального документу; 7) реалізації всіх процесуальних рішень, повязаних із формою закінчення розслідування. Здійснення дисертантом аналізу історичного розвитку інституту закінчення досудового слідства показало, що направлення кримінальної справи до суду зі складанням обвинувального акта (висновку) та закриття кримінальної справи, а з прийняттям КПК УРСР 1961 року й направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру, виступають в Україні як історично апробовані форми закінчення досудового слідства. Здобувач, виходячи з аналізу норм діючого кримінально-процесуального законодавства щодо підстав і процедури закінчення досудового слідства, вважає, що воно закінчується складанням: 1) обвинувального висновку; 2) постанови про закриття кримінальної справи; 3) постанови про направлення справи до суду для вирішення питання звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності; 4) постанови про закриття кримінальної справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (така справа вже з винесеною постановою направляється через прокурора до суду, який остаточно вирішує питання про призначення неповнолітньому примусових заходів виховного характеру); 5) постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про закриття справи, звільнення неповнолітнього обвинуваченого від кримінальної відповідальності та застосування до нього примусових заходів виховного характеру; 6) постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. 7№ КПК України вказує на складання слідчим постанови про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, тобто слідчий залишає за судом вибір прийняття кінцевого рішення у справі. Розглядаючи дискусійне в науці питання щодо сутності таких підстав для закриття провадження у справі як амністія та помилування, здобувач вказує на їх відмінність за: а) субєктами ініціювання; б) процесуальним оформленням документів (матеріалів), на підставі яких приймається відповідне рішення; в) державними органами і посадовими особами, які приймають це рішення; г) назвою рішення (постанова (ухвала) суду, Указ Президента).Автор стверджує, що процесуальні рішення, котрі приймаються під час закінчення провадження у кримінальній справі, слід називати видами або формами закінчення досудового слідства. Окрім передбачених в КПК України форм закінчення досудового слідства до них також слід віднести складання: а) постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності; б) постанови про направлення справи до суду для її закриття та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру; в) постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про закриття справи, звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності та застосування до нього примусових заходів виховного характеру.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, яка полягає в удосконаленні процесуального порядку закриття кримінальних справ з нереабілітуючих підстав, і отримано наукові та практичні результати, основними з яких є наступні.
Автор стверджує, що процесуальні рішення, котрі приймаються під час закінчення провадження у кримінальній справі, слід називати видами або формами закінчення досудового слідства. Окрім передбачених в КПК України форм закінчення досудового слідства до них також слід віднести складання: а) постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності; б) постанови про направлення справи до суду для її закриття та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру; в) постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про закриття справи, звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності та застосування до нього примусових заходів виховного характеру.
Проаналізувавши поняття та сутність процесуального рішення про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, дисертант пропонує оформлювати вказане рішення не постановою, а поданням.
В роботі обгрунтована необхідність встановлення більш чіткої процедури заключного етапу досудового слідства коли вирішується питання щодо направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. По-перше, таке рішення повинно прийматися щодо обвинуваченого, по-друге, він повинен бути ознайомлений з матеріалами кримінальної справи до остаточного вирішення питання про її направлення до суду, щоб мати можливість сформулювати свою згоду або незгоду з таким рішенням.
Зроблено висновок про те, що суддя повинен розглядати постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності і всі її матеріали в судовому засіданні, як і кримінальні справи котрі надходять з обвинувальним висновком.
З метою удосконалення процесуального порядку закриття кримінальних справ з нереабілітуючих підстав здобувачем сформульовано низку пропозицій щодо внесення ряду змін та доповнень до статей 6, 7-1, 11, 214, 215, 248, 282 чинного КПК України, відповідних статей проекту КПК України та доповнення КПК України новими статтями - 11-2, 11-3, 234-1.
Список литературы
1. Глобенко Г.І. Закриття кримінальних справ з нереабілітуючих підстав // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - Випуск 19. - С. 97-100.
2. Глобенко Г.І. Заходи забезпечення дотримання законності при закритті кримінальної справи за реабілітуючих підстав // Матеріали міжнародної інтернет-конференції: Досудове слідство: організаційні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми: - Сімферополь. - 2004. - С. 78-83.
3. Глобенко Г.І. Процесуальний порядок закриття кримінальної справи внаслідок акта амністії // Право і безпека. - Х., 2005. - Т. 4. - № 4. - С. 58-60.
4. Глобенко Г.І. Процесуальні особливості закриття кримінальних справ внаслідок зміни обстановки // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Збірка наукових праць. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ. - 2005. - С. 131-134.
5. Глобенко Г.І Деякі особливості закінчення досудового провадження про суспільно-небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми // Створення ювенальної юстиції в Україні: Матеріали міжнародної конференції. - Київ. - 2005. - С. 30-33.
6. Глобенко Г.І. Деякі процесуальні особливості закриття кримінальних справ з передачею особи на поруки // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - 2005. - № 1(23). - С. 176-181.
7. Глобенко Г.І. Враховування девіантної поведінки неповнолітнього при закритті кримінальної справи із застосуванням примусових заходів виховного характеру // Девіантна поведінка неповнолітніх: проблеми, пошуки, рішення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Харків. - 2006. - С. 215-218.
8. Глобенко Г.І. Проблемні питання закриття кримінальної справи суддею у стадії попереднього розгляду // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2006. - Випуск 33. - С. 201-205. досудовий слідство кримінальний закриття
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
