Законотворчий процес в Україні - Курсовая работа

Зміст Вступ Розділ 1. Сутність, завдання та принципи законотворчості 1.1 Поняття та ознаки законотворчості у сучасній державі 1.2 Завдання та цілі законотворчої діяльності 1.3 Принципи законотворчості Розділ 2. Основні стадії законотворчого процесу 2.1 Процедура розглядів законопроекту на передпроектному етапі 2.2 Законотворча діяльність на проектній стадії 2.3 Особливості внесення змін до Конституції України Розділ 3. Пріоритети та особливості розвитку законотворчого процесу в Україні на сучасному етапі Висновки Список використаної літератури Вступ Законодавство охоплює більшість сфер людської життєдіяльності, поширює межі свого регулюючого діяння на суспільні відносини по мірі ускладнення соціального буття, безпосередньо супроводжуючи людей в їх спілкуванні один з одним. Законотворчість можна вважати одним із найважливіших напрямів роботи будь-якої держави. Це досить специфічна робота, яка вимагає особливих знань і умінь в різних галузях права, а іноді і в інших сферах і видах діяльності. В існуючих законах та інших нормативних актах будь-яка освічена людина може побачити ступінь розвитку держави в різних сферах життєдіяльності, наприклад, в культурі, цивілізованості, демократичності і так далі. Кожна держава встановлює в суспільних відносинах визначений порядок, який за допомогою законодавства і законності формулює їх в правових нормах, забезпечує, охороняє та захищає. Закон - це державний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом визначення юридичного статусу і встановлення загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів цих відносин. Незаперечним є те, що до вияву у Верховній Раді України законодавчої ініціативи, проводиться величезна робота, яка безпосередньо впливає на процес прийняття законів. Це, наприклад: - виникнення та осмислення законотворчого замислу; - аналіз суспільних відносин (що потребують правового регулювання) на предмет межі та способу такого регулювання, або іншими словами - пошук рішення правового регулювання; - підготовка (саме написання) проекту закону; - отримання попередніх та поточних консультацій щодо положень майбутнього закону; - залучення наукових та спеціалізованих установ до написання закону з метою вивчення та використання їх висновків, а також інші дії [8, с.14]. Основними учасниками законодавчого процесу є визначені в Конституції суб’єкти права законодавчої ініціативи - народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України і народ, якщо закон приймається через референдум [1]. Процесуальні питання регулюються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, Законом України Про комітети Верховної Ради України, Законом України Про статус народного депутата України, Законом України Про міжнародні договори України, Указом Президента України Про порядок роботи з законопроектами та іншими документами, що вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України, Указом Президента Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені Офіційний вісник України, постановою Кабінету Міністрів України Про порядок опрацювання проектів актів Кабінету Міністрів України, а також проектів законів України і актів Президента України, що подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України і Президентові України, з урахуванням основних положень законодавства Європейського Союзу. Конституція України проголосила, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (див. статтю 9) [1].