Закономірності морфогенезу кровотворних компонентів скелета поросят неонатального і молочного періодів - Автореферат

На сьогоднішній день, при дослідженні кісток скелета як органів універсального гемопоезу у лабораторних тварин встановлено, що кровотворні клітини, клітини строми кісткового мозку, судини мікроциркуляторного русла кісток, а також кісткова та хрящова тканини утворюють єдину структурно-функціональну систему, більшість клітинних компонентів якої розвиваються з єдиної стовбурової клітини - загального попередника кісткових та кістковомозкових механоцитів (Фриденштейн А.Я., Лаликіна К.С., 1973; Фріденштейн А.Я., 1982; Чертков І.Л., Дрізе Н.І., 1998). В останні роки доведено наявність двох основних механізмів регуляції гемо-та імунопоезу у ссавців за участю клітин кровотворного мікрооточення - поєднання острівцевого типу проліферації та диференціації еритроцитів і гранулоцитів під дистантною дією синтезованих стромальними клітинами гемопоетичних факторів росту з процесами клональної селекції В-лімфоцитів у результаті міграції та безпосередньої взаємодії їхніх попередників з клітинами строми кісткового мозку (Ройт А, Дж. Нині практично відсутня інформація про особливості структурно-функціональної організації кісткового мозку та компонентів кровотворного мікрооточення в осередках окостеніння залежно від стадії та ступеня їх розвитку, а також дані про взаємозвязок кількісних характеристик різних структур кісткового мозку з масштабами енхондрального остеогістогенезу як в окремих кістках, так і в скелеті в цілому. Залишаються не зясованими закономірності становлення комплексу морфологічних маркерів гемо-та імуноцитопоетичної активності кісткового мозку в скелеті ссавців на ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу у звязку зі ступенем розвитку кісткових осередків та зональною структурою їхнього кістково-хрящового остова. визначити особливості динаміки відносної площі кісткового мозку у взаємозвязку з розвитком хрящової та кісткової тканин в основних та додаткових осередках окостеніння різних відділів скелета;Матеріал для досліджень відібрали від клінічно здорових поросят української мясної породи, які вирощувалися у тваринницькому комплексі навчально-дослідного господарства „Самарський” Дніпропетровського ДАУ за загальноприйнятою технологією. Досліджували кістки осьового скелета (нижньощелепна кістка, IV шийний, V грудний, ІІІ поперековий, I, V хвостові хребці, V реберна кістка, груднина) та кістки скелета кінцівок (кістки передпліччя, плечова, стегнова, великогомілкова та плеснова кістки), що були відібрані методом анатомічного препарування від 1-, 3-, 5-, 10-, 15-, 20-, 30-і 60-добових поросят української мясної породи, по 5 голів у кожній віковій групі. Виведення тварин з експерименту проводили методом передозування ефіру для наркозу (з розрахунку 10 мл на 1 кг живої маси поросят) відповідно до загальних принципів експериментів на тваринах, ухвалені на Першому Національному конгресі з біоетики (Київ, 2001). Відносну площу кожного осередка окостеніння до загальної площі рентгенівського відображення визначали за формулою: Sвідн.= Рк/Рз х 100 %, де Sвідн - відносна площа осередка окостеніння, %; Рк - кількість крапок, що потрапили на площу осередка окостеніння; Рз - кількість крапок, що потрапили на всю площу рентгенівського відображення кістки. Відносну площу кісткового мозку, хрящової та кісткової тканин на гістопрепаратах в окремих осередках окостеніння визначали методом підрахунку крапок за допомогою стандартної окулярної сітки-вставки Г.Г.У результаті проведених морфометричних та рентгенографічних досліджень встановлено, що в добових поросят всі без винятку кісткові органи мають мінімальні абсолютну масу й щільність на тлі максимальної відносної маси, а більшість з них, за винятком нижньощелепної кістки, представлені сукупністю окремих (основних та додаткових) осередків енхондрального окостеніння (остеогістогенезу та кровотворення), що формуються на основі хрящових моделей кісток та знаходяться на різних стадіях розвитку (табл. При цьому основні осередки окостеніння мають більшість досліджуваних кісток, а додаткові розвинені в значно меншому ступені та виявляються лише в деяких кістках, насамперед, скелета кінцівок. Серед основних (діафізарних) осередків окостеніння скелета найбільш розвиненими є осередки окостеніння в діафізах трубчастих кісток кінцівок, на які припадає 43,53±1,45 - 52,38±1,28 % від загальної площі їх рентгенівського зображення.Серед додаткових осередків окостеніння кісток осьового скелета в добових поросят виявляються лише осередки окостеніння дуг хребців у скелеті шиї, тулуба та перших сегментів скелета хвоста. Отже, отримані нами результати збігаються з даними ряду дослідників (Антипов Г.П., 1967; Мажуга П.М., 1993) про дискретний або осередковий характер локалізації кісткового мозку в скелеті ссавців на ранніх етапах онтогенезу. Встановлені особливості розвитку в скелеті добових поросят основних та додаткових осередків окостеніння свідчать, що пренатальна осифікація скелета у свині свійської, яка визначає формування кровотворної території та кісткового мозку, в пренатальному періоді онт

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ