Закономірності діяльності в системі "рятувальник – екстремальне середовище" на станціях метрополітену - Автореферат

Особу актуальність проблема підвищення ефективності таких робіт здобуває на такому виді міського транспорту, як метрополітен. Все це свідчить, що підвищення ефективності аварійно-рятувальних робіт вимагає комплексного вивчення пожежно-оперативного обслуговування на станціях метрополітену, яке являє собою процес функціонування системи "рятувальник - засоби рятування та захисту - екстремальне середовище", а розкриття закономірностей діяльності рятувальників у цій системі є актуальним науковим завданням. Для досягнення цієї мети вирішувались такі завдання дослідження: - аналіз основних закономірностей організації функціонування системи "рятувальник - екстремальне середовище" на станціях метрополітену (СРЕСМ) та ступеня їх розкриття; вперше одержані закономірності визначення часу завершення окремих етапів функціонування системи "рятувальник - екстремальне середовище" на станціях метрополітену, які формалізовані у вигляді багатофакторного полінома другого ступеня, що дозволило розглядати рятівника і середовище як єдину систему. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблений науково-методичний апарат розкриття закономірностей діяльності в системі "рятувальник - екстремальне середовище" на станціях метрополітену дозволяє обґрунтовано вибирати пріоритети під час розробки практичних рекомендацій, що повязані як з підготовкою рятувальників, так і з реалізацією профілактичних заходів на станції.Визначено, що основним місцем аварійно-рятувальних робіт особового складу оперативно-рятувальної служби цивільного захисту й персоналу метрополітену є підземні споруди станцій метрополітену і рухомий склад на станції, а основним видом бойових дій - рятування потерпілих. Показано, що цей процес умовно можна поділити на чотири взаємозвязані блоки: 1) проведення заходів з ліквідації надзвичайної ситуації первинними засобами; 2) організація евакуації пасажирів і співробітників метрополітену; 3) організація штабу аварійно-рятувальних робіт; 4) робота оперативно-рятувальних підрозділів цивільного захисту, які прибули до місця НС, з рятування тих, хто не був евакуйований раніше, та ліквідації осередку надзвичайної ситуації. Показано, що основні показники, які дають чисельні характеристики послідовно-паралельних подій функціонування СРЕСМ, являють собою не тільки розподіли часу виконання окремих операцій та вірогідності переходу від однієї операції до іншої, але й розподіли швидкостей витрати повітря, якщо описується робота в АСП, або подачі кисню, якщо розглядається робота в РДА. Використання апарату Е-мереж дозволило розробити графічну модель функціонування системи "рятувальник - екстремальне середовище" на станції метрополітену, в якій вперше відображені закономірності організації та проведення повного комплексу аварійно-рятувальних робіт на станціях метрополітену. З урахуванням різниці у витратах повітря під час спуску рятувальників та підйому по нерухомому ескалатору з потерпілим без тями , які за однакової відстані від поста безпеки до місця роботи обумовлюють відповідно час входу й виходу ланки або відділення ГДЗС, визначено без урахування тиску повітря , що резервується на непередбачені обставини, відношення величини , на яку змінився тиск у балонах за час входу, до мінімального тиску в балонах на момент початку виходу: (1) де , - середня швидкість руху рятувальників під час відповідно спуску й підйому по нерухомому ескалатору з потерпілим, м/хв.Аналіз науково-технічної літератури показав, що діяльність рятувальників у ході АРР СМ повинна розглядатися в умовах комплексного впливу небезпечних факторів можливої надзвичайної ситуації, дія яких підсилюється складністю конструктивно-планувальних рішень розташованого під землею комплексу споруд і пристроїв. (при цьому не розглядалися індивідуальні особливості, властиві роботі рятувальників в ізолюючих апаратах), або у випадку комплексного опису пожежно-оперативного обслуговування (зокрема, гасіння пожежі на електропідстанції метрополітену) не враховували вірогідний характер більшості надзвичайних ситуацій і не дозволяли оцінити вплив на час виконання конкретного етапу АРР СМ реалізації тих або інших рекомендацій. Вищесказане дозволило зробити висновок, що закономірності діяльності рятувальників в системі "людина - екстремальне середовище" на станціях метрополітену можуть розглядатися як новий предмет дослідження, а їхнє розкриття є нерозвязаним завданням ергономіки, вирішення якого дасть змогу визначити науково-обґрунтовані правила організації цієї системи.

Основний зміст роботи