Роль та повноваження уряду Канади, Казначейської Ради, Комісієї цивільної служби, а також окремих департаментами і відомств у керівництві державною службою. Права, обов"язки та відповідальність державного службовця, згідно канадського законодавства.
Статус державного службовця у КанадіКанада є країною з федеральною формою державного устрою, де федерація і провінції мають автономні системи державної служби. Лише у 1908 р. в Канаді уперше був ухвалений Закон про цивільну службу (Civil Service Act), який з певними змінами діє і нині (Законом 1967 р. цивільна служба була перейменована в державну (публічну) службу). У числі спеціального законодавства з цих питань слід зазначити Закон про трудові стосунки на державній службі, яким регулюються взаємовідносини наймача (в особі Казначейської Ради) і державних службовців, у тому числі питання вирішення трудових суперечок і права на участь в страйку. 35 Закону 1967 р. про найм на державну службу Комісія уповноважена видавати нормативні акти, що забезпечують проведення цього законодавства у життя. Нині в Законі про трудові стосунки на державній службі зафіксовано, що "державна служба" означає зайняття різних посад в департаментах або в інших відомствах, перерахованих в схемі I (мається на увазі додаток до Закону про управління фінансами).Комісія цивільної служби відповідає за набір усіх державних службовців, що не мали раніше цього статусу. Якщо особа, що пройшла за конкурсом, не була до цього державним службовцем, вступу на посаду передує принесення нею присяги (присяга приймається заступником глави департаменту або іншого відомства), в якій вона обіцяє чесно виконувати покладені на неї функції, а також зберігати в таємниці відомості, повязані з її роботою. Зміна посадового положення державного службовця, аж до звільнення, може мати місце в тих випадках, коли службовець, що отримав посаду на конкурсній основі, не пройшов випробувального терміну. З ініціативою про зміну статусу державного службовця має право виступити особа, що відповідає за кадрову політику в департаменті (чи відомстві). І нарешті, законодавством передбачається, що державний службовець може піти із служби, направивши спеціальне повідомлення особі, що відповідає за кадри.Основними цілями і завданнями державної служби, як інституту будь-якої держави, має бути охорона конституційного устрою, захист прав та свобод людини і громадянина, забезпечення ефективної діяльності державних органів відповідно до їх повноважень, надання якісних адміністративних послуг громадянам. Отже, проаналізувавши стан національного законодавства про державну службу та дослідивши досвід зарубіжних країн на прикладі Канади, можливо сказати, що на сьогоднішній день у правовій системі України недостатньо чітко розмежовані сфери регулювання публічного і приватного права; недостатньо врегульоване питання запобігання конфлікту інтересів на державній службі, Відсутнє розмежування політичної діяльності та професійної діяльності (державної служби) та чітке законодавче визначення політичних і адміністративних посад в системі органів виконавчої влади, що не відповідає практиці розвинених країн. Нечітко встановлені межі сфери регулювання законодавства про державну службу: відсутні законодавчо закріплені критерії віднесення до посад державних службовців працівників, які реалізують відповідні державно-владні повноваження; спеціальне законодавство (про дипломатичну, податкову, митну службу та інші) неузгоджене із законодавством про державну службу. Недосконала система проходження державної служби: за умови відсутності незалежного оцінювання особистих та професійних якостей кандидатів на посади державних службовців проведення конкурсу на заміщення вакантних посад досить часто відбувається формально; кадровий резерв, як елемент системи просування по службі є неефективним і створює можливості для позаконкурсного призначення на посади; чинне законодавство не передбачає оцінювання державних службовців за результатами їх роботи, яке має бути основою для карєрного зростання; необґрунтованою є передбачена законодавством можливість перебування на державній службі після досягнення граничного віку. Законодавчо не закріплено засади та організацію системи управління державною службою: статус і функціональні повноваження органу з питань державної служби визначені у чинному законодавстві неповно та недостатньо чітко, що не дозволяє гарантувати однакові стандарти якості державної служби та дотримання законодавства про державну службу в усіх органах державної влади на всій території держави; у законодавстві не закріплено адміністративної посади керівника апарату органу державної влади; існують різні підходи до управління персоналом в органах державної влади через відсутність функціонально єдиної системи кадрових служб; в системі управління державною службою законодавчо не визначено місце цих служб як підрозділів, що забезпечують управління персоналом.
План
Зміст
Вступ
1. Законодавство про державну службу у Канаді
2. Поняття "державна служба" відповідно до законодавства Канади
Вывод
Основними цілями і завданнями державної служби, як інституту будь-якої держави, має бути охорона конституційного устрою, захист прав та свобод людини і громадянина, забезпечення ефективної діяльності державних органів відповідно до їх повноважень, надання якісних адміністративних послуг громадянам.
Можна виділяти різні причини незадовільного становлення інституту державної служби в Україні. Суттєве значення мають недоліки самого Закону "Про державну службу". Основною проблемою чинного закону є невизначеність сфери його регулювання. Немає в Законі жодного застереження щодо безпосередньої активної політичної діяльності державних службовців, хоча принципом державної служби є політична нейтральність державних службовців, їх служіння суспільству в цілому, державі, а не окремим політичним силам. Надто мало уваги приділено правовому регулюванню, підвищенню кваліфікації державних службовців, що не сприяє вдосконаленню інституту державної служби. Не врегульованими є питання дисциплінарної відповідальності держслужбовців.
Отже, проаналізувавши стан національного законодавства про державну службу та дослідивши досвід зарубіжних країн на прикладі Канади, можливо сказати, що на сьогоднішній день у правовій системі України недостатньо чітко розмежовані сфери регулювання публічного і приватного права; недостатньо врегульоване питання запобігання конфлікту інтересів на державній службі, Відсутнє розмежування політичної діяльності та професійної діяльності (державної служби) та чітке законодавче визначення політичних і адміністративних посад в системі органів виконавчої влади, що не відповідає практиці розвинених країн.
Нечітко встановлені межі сфери регулювання законодавства про державну службу: відсутні законодавчо закріплені критерії віднесення до посад державних службовців працівників, які реалізують відповідні державно-владні повноваження; спеціальне законодавство (про дипломатичну, податкову, митну службу та інші) неузгоджене із законодавством про державну службу. Наявні прогалини у чинному законодавстві спричиняють необхідність прийняття великої кількості підзаконних нормативно-правових актів для врегулювання відповідних правовідносин. Недосконала система проходження державної служби: за умови відсутності незалежного оцінювання особистих та професійних якостей кандидатів на посади державних службовців проведення конкурсу на заміщення вакантних посад досить часто відбувається формально; кадровий резерв, як елемент системи просування по службі є неефективним і створює можливості для позаконкурсного призначення на посади; чинне законодавство не передбачає оцінювання державних службовців за результатами їх роботи, яке має бути основою для карєрного зростання; необґрунтованою є передбачена законодавством можливість перебування на державній службі після досягнення граничного віку.
Недосконала також класифікація посад державних службовців: віднесення до певних категорій відбувається за статусом органу державної влади і не залежить від функціональних повноважень; наявні проблеми з визначенням правового статусу осіб, які обіймають посади у патронатних службах.
Система оплати праці є недостатньо прозорою: частка посадового окладу в загальній структурі заробітної плати є низькою; існують міжвідомчі розбіжності у розмірах посадових окладів для однакових посад державних службовців; передбачені законодавством надбавки та доплати не повязані з результатами оцінки роботи державних службовців і залежать від субєктивного рішення керівника; доплати і надбавки, передбачені трудовим законодавством, автоматично переносяться на державних службовців незалежно від кваліфікаційних вимог до посад.
Законодавчо не закріплено засади та організацію системи управління державною службою: статус і функціональні повноваження органу з питань державної служби визначені у чинному законодавстві неповно та недостатньо чітко, що не дозволяє гарантувати однакові стандарти якості державної служби та дотримання законодавства про державну службу в усіх органах державної влади на всій території держави; у законодавстві не закріплено адміністративної посади керівника апарату органу державної влади; існують різні підходи до управління персоналом в органах державної влади через відсутність функціонально єдиної системи кадрових служб; в системі управління державною службою законодавчо не визначено місце цих служб як підрозділів, що забезпечують управління персоналом.
Наявна система професійного навчання державних службовців недостатньо ефективна: чинне законодавство про державну службу та про освіту не встановлює особливостей механізму реалізації потреби у професійному навчанні працівників, не враховує результатів їх роботи і не відповідає обєктивним потребам; відсутній єдиний контроль за відповідністю кількісних показників державного замовлення та витратами бюджету на його виконання. Значна кількість державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування по цей час не мають професійного рівня освіти, визначеного типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад державних службовців, позбавлені можливості отримати фахову освіту за спеціальностями освітньої галузі "Державне управління".
Чинне національне законодавство, на відміну від законодавства про державну службу у Канаді, недостатньо регулює питання відповідальності державних службовців: неврегульоване питання захисту від політичного та іншого впливу при виконанні закону та здійсненні владно-розпорядчих функцій; законодавчо не врегульовані адміністративні процедури; у законодавстві про державну службу не врегульовано питання дисциплінарного провадження, натомість застосовуються норми трудового права.
Список литературы
Вступ
Державна служба є особливим інститутом сучасної держави. Саме через цей інститут здійснюється діяльність держави та функціонування її управлінського апарату. Дієва та кваліфікована державна служба не лише дає змогу чітко виконувати державні функції, а й забезпечує сталий та успішний розвиток будь-якої держави, в тому числі й України - як незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.
Пройшовши початковий етап процесу свого становлення як незалежної держави та субєкта міжнародних відносин, Україна сьогодні прагне покращання та оптимізації системи державного управління, вдосконалення механізмів державної служби. Тому вивчення закордонного досвіду навряд чи втратить свою актуальність і в найближчому майбутньому.
Канада є одною з провідних держав світу з розвинутим демократичним ладом, і хоча має федеративний державний устрій, накопичила багатий досвід забезпечення демократичних цінностей у повсякденній роботі державного апарату.
Але, на жаль, у вітчизняних наукових колах вивчення канадського досвіду побудови державного управління не отримало широкого розповсюдження. Значно більшу увагу питанню, що досліджується, приділяють російські науковці. Слід окремо відзначити цілий цикл статей І. Василенка, в яких ґрунтовно проаналізовано організацію державної служби в країнах так званої "західної демократії".1. Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (з подальшими доповненнями та змінами)//ВВР - 1993. - № 52.
2. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: Учебное пособие. Изд. 2-е, перераб. и доп.- М.: Издательская корпорация "Логос", 2001. - 200 с.
3. Василенко И.А. Сравнительный анализ структур государственного управления в странах Запада // Вестник государственной службы. - 1994. - № 8.
4. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с.
5. Зенков М.Ю. Зарубежный опыт управления: Государственная служба: Учебное пособие. - Новосибирск: НГАУ, 2004.- 130 с.
6. Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права: Учебник в 2 т. Издание третье, исправленное. Т. 1-М.: ТОН - Остожье, 2000. - 528 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
