Методи створення цілісної концепції законодавчого процесу в Україні. Обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення його конституційно-правової регламентації, а також заповнення прогалин, що мають місце в конституційно-правовій теорії з цієї проблематики.
Проте політико-правова практика останніх років виявила низку недоліків і прогалин в організації законодавчої діяльності, особливо в умовах політичних і парламентських криз, і гостро поставила проблему оптимізації законодавчого процесу в Україні. Нормативно-правові акти, що регламентували діяльність парламенту України, постійно змінювались, і в теперішній час цей процес не завершено. Рішеннями Конституційного Суду України Регламент Верховної Ради України (від 3 березня 2006 р.) та Тимчасовий Регламент Верховної Ради України (від 8 квітня 2008 р.) були визнані неконституційними, оскільки документ, який унормовує організацію і діяльність Верховної Ради України, має прийматися виключно як закон України. Проте й чинний Регламент Верховної Ради України (від 19 вересня 2008 р.) ухвалений у формі підзаконного акту, а не закону, що ставить під сумнів його легітимність. Нормативною основою дослідження стали регламенти Верховної Ради України та парламентів зарубіжних країн, а також закони та підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють законодавчий процес чи окремі його стадії в нашій державі та за кордоном.Розділ 1 «Історико-теоретичні та методологічні аспекти законодавчого процесу» присвячено визначенню змісту законотворчості як різновиду правотворчої діяльності, вивченню еволюції законодавчого процесу: вітчизняного та зарубіжного досвіду, крім того, в ньому проведено порівняльно-правовий аналіз сучасного законодавчого процесу, досліджено методологію законодавчої діяльності. Для зясування сутності правотворчості пропонується розглядати її у двох аспектах: а) у вузькому сенсі слова - як формалізовану й регламентовану законодавством діяльність компетентних органів щодо створення та оновлення нормативного матеріалу; б) у широкому сенсі слова - як спрямовану на досягнення цілей розвитку суспільства організаційно оформлену діяльність держави щодо виявлення потреб у нормативному правовому регулюванні суспільних відносин і створення згідно з виявленими потребами нових правових норм, заміні чи скасуванню діючих. Значний внесок у формування законодавчого процесу зробила політико-правова теорія й практика Стародавнього Риму, де процес прийняття законів мав такі характеристики: 1) правом законодавчої ініціативи володіли тільки магістри (службові особи), які мали вивішувати проект закону на форумі за три тижні до народних зборів; 2) у день голосування представник магістрату зачитував громадянам, які зібралися, проект закону і пропонував народним зборам проголосувати; 3) прийнятий народними зборами закон обовязково затверджувався сенатом (постійно діючим органом влади) і тільки після цієї процедури набирав чинності. Розділ 2 «Зміст основних стадій законодавчого процесу в Україні» містить аналіз законодавчої ініціативи, її субєктів та форм реалізації, етапу попереднього опрацювання законопроектів у парламентських комітетах і комісіях, процедури обговорення і прийняття законів Верховною Радою України, їх промульгації Президентом України, а також вето глави держави. Робиться висновок, що стадія прийняття законів є завершальною парламентською стадією законодавчого процесу, протягом якої відбувається перетворення законопроекту у закон і яка складається з етапів: схвалення основних положень законопроекту взагалі; постатейне схвалення законопроекту; прийняття закону в цілому.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Список литературы
1. Перерва Ю. М. Законотворчість як вид правотворчої діяльності / Перерва Ю. М. // Право і Безпека. - 2005. - Т.4. - № 4. - С. 27-30.
2. Перерва Ю. М. До питання про удосконалення методології законодавчого процесу / Перерва Ю. М. // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №11. - С. 74-78.
3. Перерва Ю. М. Теоретичні й практичні аспекти розгляду та прийняття законів Верховною Радою України / Перерва Ю. М. // Право і Безпека. - 2005. - Т.4. - № 6. - С. 34-38.
4. Перерва Ю. М. Законодавча ініціатива як стадія законодавчого процесу : проблеми теорії та практики / Перерва Ю. М. // Наукові записки Харківського економіко-правового університету. - 2005. - № 2 (3). - С. 44-53.
5. Перерва Ю. М. Попереднє опрацювання законопроектів у комітетах Верховної Ради України / Перерва Ю. М. // Держава і право : Збірник наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 31. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - С. 103-110.
6. Перерва Ю. М. Деякі питання експертизи законопроектів в Україні / Перерва Ю. М. // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. Випуск 42. - Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2008. - С. 166-171.
7. Перерва Ю. М. Особливості законодавчого процесу повязані з прийняттям Державного бюджету / Перерва Ю. М. // Матер. Міжнар. наук.- практ. конф. «Дні науки - 2005». Том 5 Державне управління. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005. - С. 60-63.
8. Перерва Ю. М. Еволюція законодавчого процесу : спроба періодизації / Перерва Ю. М. // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених : Матер. наук.-практ. конф. (Харків, 25 травня 2005 р.) / За ред. В. С. Венедиктова. - Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2005. - С. 162-164.
9. Перерва Ю. М. Законотворчість та законодавчий процес : співвідношення понять / Перерва Ю. М. // Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку : Тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів / За ред. М. І. Панова. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2005. - С. 15 - 18.
10. Перерва Ю. М. Щодо порядку реалізації рішень Конституційного Суду України про визнання неконституційним закону / Перерва Ю. М. // Національні та міжнародні механізми захисту прав людини: Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 19-20 вересня 2008 р.) / За ред. А. Т. Комзюка. - Харків : Вид-во ХНУВС, 2008. - С. 118-120.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
