Законодавчий процес в Україні та його вдосконалення - Автореферат

Законодавство охоплює більшість сфер життєдіяльності людини, розширює свої межі регулювання в міру розвитку суспільних відносин. Вагома роль законодавства в житті кожної особи і суспільства загалом передбачає знання способів, використання різноманітних засобів, за допомогою яких формується і розвивається законодавство. Для усунення такої ситуації необхідно, насамперед, науково визначити законотворчий і законодавчий процеси, встановити належне нормативно-правове регулювання, яке визначатиме організацію, правила та процедури законодавчого процесу. Хабрієва також розглядають законодавчий процес як один із різновидів правотворчого процесу, спрямованого на створення нормативно-правових актів вищої юридичної сили - законів, визначають законодавчий процес як нормативно встановлений порядок створення законів. Відтак поглибленого дослідження потребують такі загальнотеоретичні проблеми, як процесуальна форма створення законів; уніфікація термінів, які використовуються в правотворчості, та їх чітке розмежування; характеристика процесу правотворчості, нормотворчості та виділення законотворчості; визначення терміна „законодавчий процес” та його структури, а також характеристики принципів законодавчого процесу.Важливими є розмежування правотворчого та нормотворчого процесів; формулювання нового визначення законодавчого процесу; теоретичні аспекти законодавчого процесу та формування рекомендацій для їх реалізації на практиці, оскільки реформи, що здійснюються в Україні, потребують інтенсивної законотворчості, всебічного та ефективного впливу законодавства на зміни, що відбуваються. Порівняльно-правовий метод дисертаційного дослідження спрямовано на проведення порівняння правової доктрини та практики правового регулювання законотворчості у зарубіжних країнах та в Україні, а саме досліджено нормативно-правові акти європейських держав, що регулюють законодавчий процес, з метою виокремлення нових наукових парадигм у порівнянні з національним законодавством для впровадження положень у сучасні наукові дослідження. „Сутність та юридична природа законодавчого процесу” проаналізовано законодавчий процес у широкому розумінні та визначено як сукупність здійснюваних субєктами права у визначеній логічній послідовності повязаних між собою юридично значимих дій, спрямованих у результаті на нормативне регулювання будь-яких суспільних відносин або на вирішення на основі норм матеріального права конкретного життєвого випадку, і сукупність виникаючих на основі цих дій і у відповідності з процесуальними нормами правовідносин. Автором означено найбільш загальні ознаки законотворчого процесу: 1) поняття „законотворчий процес” є ширшим за поняття „законодавчий процес”; 2) деякі структурні елементи законотворчого процесу не повністю нормативно регламентовані; 3) немає виняткового нормативно визначеного переліку субєктів законотворчого процесу, на противагу законодавчому процесу; 4) законотворчий процес охоплює пізнавальну діяльність, повязану із вибором предмета та методу правового регулювання, наукову діяльність, яка передує формуванню законодавчої ідеї, законопроектний та законодавчий процеси, а також не обмежується творенням законів, а включає оцінку їх ефективності та суспільної значущості. Запропоновано авторське визначення законодавчого процесу, відповідно до якого законодавчий процес - це нормативно визначена та регульована послідовність дій уповноважених субєктів, спрямована на розгляд, прийняття (зміну, скасування) та промульгацію нормативно-правових актів вищої юридичної сили.Правотворчість - процесуальна діяльність, спрямована на формування права держави та прийняття нормативно-правових актів, яка здійснюється уповноваженими субєктами у визначених процедурних рамках та спрямована на створення та підтримання системи права в стані, який відповідає потребам правового регулювання суспільних відносин у конкретних історичних умовах. Для визначення понять законотворчості та законодавчого процесу, які є видами правотворчості, визначено процесуальну форму цих правових явищ та вказано на родове поняття, особливим видом якого є, зокрема, законодавчий процес. Найширшим родовим поняттям є юридичний процес, який у широкому розумінні визначається як сукупність здійснюваних субєктами права у визначеній логічній послідовності повязаних між собою юридично значимих дій, спрямованих у результаті на нормативне регулювання будь-яких суспільних відносин або на вирішення на основі норм матеріального права конкретного життєвого випадку, і сукупність виникаючих на основі цих дій і у відповідності з процесуальними нормами правовідносин. Основні ознаки законодавчого процесу: законодавчий процес є різновидом правотворчого юридичного процесу; законодавчий процес спрямований на прийняття, зміну чи скасування нормативно-правових актів вищої юридичної сили - законів для формування, вдосконалення (зміни) чинного законодавства; основою законодавчого процесу є стійка зацікавленість верховної державної влади у законодавчій діяльності по конкретному законодавчому акту; за

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ