Законодавче забезпечення ветеринарної справи в Україні у ХХ столітті - Автореферат

Виняткова важливість ветеринарної галузі в Україні, необхідність забезпечення її досконалим законодавством, відсутність комплексних наукових праць з питань історії розвитку ветеринарного законодавства України - це ті обставини, які, перш за все, й визначають актуальність теми даного дисертаційного дослідження. Мета роботи полягає у зясуванні сутності і значення ветеринарного законодавства, яке забезпечувало ветеринарну справу в Україні впродовж XX ст., і тим самим у поглибленні історико-правових знань із цієї проблематики, а також в обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення деяких аспектів чинного ветеринарного законодавства України. Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження, зроблено спробу вирішити такі завдання: - здійснити огляд історико-правової і спеціальної літератури за темою дисертації й визначити стан дослідженості питання законодавчого забезпечення ветеринарної справи в Україні у XX ст.; відповідно до визначеної періодизації історії ветеринарного законодавства, дослідити його стан і особливості в українських губерніях Російської імперії на початку XX ст., у перші роки радянської влади і за часів нової економічної політики (1921-1929 рр.), в умовах панування в СРСР і УСРР (УРСР) командно-адміністративної системи управління (1930-1991 рр.); Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять методи наукового пізнання, перш за все, загальнонауковий діалектичний метод, який використовувався для зясування сутності ветеринарного законодавства, обумовленої багатьма чинниками економічного, політичного, технічного та ін. характеру, які напряму впливали на становлення, розвиток і вдосконалення цього законодавства, покликаного забезпечувати ефективність ветеринарної справи передусім у системі сільського господарства в різні періоди новітньої історії України.У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено ступінь розробки питань законодавчого забезпечення ветеринарної справи в науковій літературі, важливість проблеми в досліджуваний період на території України, окреслено джерельну базу, звязок з науковими програмами, визначено мету і завдання дослідження, обєкт, предмет та методологічну базу дисертаційного дослідження, показано наукову новизну одержаних результатів та їхнє практичне значення, наведено відомості про апробацію результатів дисертації та загальну структуру дослідження. Аналіз основних етапів розвитку наукової думки в цьому напрямі свідчить, що проблеми вдосконалення ветеринарного законодавства, законодавчого регулювання ветеринарної справи порушували, в основному, представники ветеринарної галузі. Найменш дослідженим з точки зору законодавчого регулювання ветеринарної справи в Україні є період ХХ ст., яке характеризується кардинальними змінами соціально-економічної і політичної ситуації. Особливості законодавчого регулювання ветеринарної справи в Україні у ХХ ст. безперечно стали передумовою формування системи правового регулювання сьогодення, що зумовило необхідність проведення спеціального комплексного дослідження законодавчого забезпечення ветеринарної справи в досліджуваний період. Розділ 1 Ветеринарного статуту СРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 4355 від 3 листопада 1951 р., мав назву „Завдання державної ветеринарії”, а розділ 2 - „Керівництво ветеринарною справою та організація ветеринарного обслуговування тваринництва”.У висновках наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення конкретного наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності ветеринарного законодавства, а також його ролі і місця в регулюванні всіх складових такої комплексної галузі, як ветеринарна справа, котра мала винятково велике значення у забезпеченні продовольчої безпеки в Україні в досліджуваний період. Здійснений історичний і соціокультурний аналіз досліджуваного предмета свідчить, що становлення ветеринарного законодавства в Україні відбувалося протягом тривалого періоду і було повязане з епізоотичним станом, суспільно-економічними, політичними та соціокультурними змінами, розвитком ветеринарної справи, міжнародним співробітництвом тощо. Дослідження законодавчого забезпечення ветеринарної справи в Україні у ХХ ст. дозволило виявити стан та зміни в законодавчому забезпеченні ветеринарної справи протягом досліджуваного періоду, визначити його особливості: 1. На основі здійсненого огляду історико-правової літератури та нормативно-правової бази законодавчого регулювання ветеринарної справи визначено періодизацію ветеринарного законодавства досліджуваного часу: - перший період - ветеринарне законодавство в Україні на початку ХХ ст. Ступінь дослідженості історії ветеринарного законодавства, яке діяло в Україні в розглядуваний період, був дуже низьким, і подібні дослідження в цілому зводилися лише до фрагментарного загального опису змісту найголовніших нормативно-правових ветеринарних актів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення конкретного наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності ветеринарного законодавства, а також його ролі і місця в регулюванні всіх складових такої комплексної галузі, як ветеринарна справа, котра мала винятково велике значення у забезпеченні продовольчої безпеки в Україні в досліджуваний період.

Здійснений історичний і соціокультурний аналіз досліджуваного предмета свідчить, що становлення ветеринарного законодавства в Україні відбувалося протягом тривалого періоду і було повязане з епізоотичним станом, суспільно-економічними, політичними та соціокультурними змінами, розвитком ветеринарної справи, міжнародним співробітництвом тощо.

Дослідження законодавчого забезпечення ветеринарної справи в Україні у ХХ ст. дозволило виявити стан та зміни в законодавчому забезпеченні ветеринарної справи протягом досліджуваного періоду, визначити його особливості: 1. На основі здійсненого огляду історико-правової літератури та нормативно-правової бази законодавчого регулювання ветеринарної справи визначено періодизацію ветеринарного законодавства досліджуваного часу: - перший період - ветеринарне законодавство в Україні на початку ХХ ст. (дорадянська доба);

- другий період - законодавче забезпечення ветеринарної справи в умовах становлення радянської влади в УСРР;

- третій період - ветеринарне законодавство в Україні в умовах нової економічної політики, прийняття та введення в дію Ветеринарного кодексу УСРР 1925 р.;

- четвертий період - час посилення системи командно-адміністративного управління і дії єдиних нормативно-правових норм на усій території Радянського Союзу: · 1936-1950 рр.;

· 1951-1966 рр.;

· 1967-1991 рр.

2. Ступінь дослідженості історії ветеринарного законодавства, яке діяло в Україні в розглядуваний період, був дуже низьким, і подібні дослідження в цілому зводилися лише до фрагментарного загального опису змісту найголовніших нормативно-правових ветеринарних актів.

3. Проведене дослідження сприяє комплексному розкриттю проблем ветеринарного законодавства на різних історичних етапах розвитку українського суспільства.

4. Багаторічна практика законодавчого регулювання ветеринарних питань у XX ст. винайшла таке універсальне поняття, як „ветеринарна справа” для виокремлення з ветеринарії тієї її частини, котра регламентувалась ветеринарним законодавством. Виходячи з цього доцільно уточнити назву чинного Закону України „Про ветеринарну медицину”. Цей закон слід назвати Законом України „Про ветеринарну справу”, що буде адекватно відповідати предмету його регулювання.

5. Здійснений аналіз дає підстави стверджувати, що систематизація ветеринарного законодавства ґрунтовно і регулярно проводилася за радянських часів, знаходила своє відображення у збірниках цього законодавства, які в централізованому порядку видавалися під контролем керівних ветеринарних органів країни.

6. Особливість ветеринарного законодавства полягала в тому, що до його складу входило дуже багато техніко-юридичних норм, унаслідок багатофункціонального призначення цього законодавства.

7. Законодавче забезпечення ветеринарної справи з початку ХХ ст. до 1917 р. свідчить про те, що в цей період було зроблено спроби ухвалити законодавчі рішення щодо організації ветеринарної справи, формування її структури і внутрішніх правовідносин. Це дозволяє зробити висновок про оформлення ветеринарної медицини в спеціальну галузь із виділенням основних функцій під впливом економічних та політичних чинників. До 1917 р. були вже достатньо сформовані галузі ветеринарії з визначеними функціями кожної: санітарною, лікувальною та зоотехнічною - земської ветеринарії; санітарно-харчовою - міської ветеринарії; санітарно-епізоотичною - урядової ветеринарії. Також набули розвитку воєнна ветеринарія, ветеринарна наука та освіта.

8. Формування ветеринарної справи в радянській Україні було започатковане декретом про передачу ветеринарної справи Наркомзему УСРР і затвердженням Надзвичайної комісії щодо боротьби з чумою великої рогатої худоби та іншими епізоотіями домашніх тварин. Це свідчить про те, що законодавче забезпечення ветеринарної справи було, в основному, спрямоване на боротьбу з епізоотіями.

9. Прийняття Ветеринарного кодексу УСРР у 1925 р. свідчить про прагнення вже в перші роки запровадження нової економічної політики зосередити всі важелі впливу державних органів на державну ветеринарну діяльність в одному центрі. По суті, Ветеринарний кодекс УСРР 1925 р. був першим законом у сфері ветеринарної справи, правовим актом, який регулював діяльність організацій, ветеринарних працівників і громадян у частині профілактики і ліквідації захворювань тварин. Ветеринарний кодекс УСРР 1925 р. поклав край безправному існуванню ветеринарної справи, вивів ветеринарне законодавство із зародкового стану.

10. У період нової економічної політики (1921-1929 рр.) ветеринарна справа в УСРР забезпечувалася республіканським законодавством, а це дозволяє стверджувати про функціонування українського ветеринарного законодавства.

11. Ветеринарний кодекс УСРР 1925 р. та ціла низка підзаконних документів, прийнятих на розвиток цього кодексу, не тільки встановили правила здійснення ветеринарної справи в країні, але й уперше визначили обовязки та права товаровиробників, ветеринарних фахівців, різних установ у здійсненні ветеринарного нагляду.

12. Із початком укорінення в СРСР наприкінці 1920-х років командно-адміністративної системи управління розпочався процес згортання дії українських ветеринарних нормативно-правових актів, а в середині 1930-х років ветеринарне законодавство перетворилося на одну з найбільш централізованих союзних галузей радянського законодавства.

13. Ветеринарне законодавство належало до комплексної галузі, значна частина норм якого була нормами адміністративного права, а решта - нормами сільськогосподарського права.

14. Ґрунтовна порівняльна характеристика Ветеринарних статутів Союзу РСР (1936, 1951, 1967 рр.) дає підстави для висновку, що останній із них став разом із прийнятими на його основі нормативними актами вінцем радянської моделі досліджуваної галузі законодавства, яке увібрало в себе досягнення у сфері юридичної техніки, ветеринарної медицини, тваринництва, біології, ветеринарної фармакології тощо.

15. Питання судово-ветеринарної медицини у 1930-1980-х роках регламентувалися, з одного боку, загальними правовими нормами, а з другого - нормативною базою ветеринарного законодавства та суміжних галузей - зоотехнічної, біологічної, медичної тощо.

Дурсунов М. О. Ветеринарне законодавство: історичні аспекти та розвиток в сучасних умовах / М. О. Дурсунов // Тези доповідей Всеукр. студент. наук.-практ. конф. „Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених”, 23 берез. 2007 р. - Запоріжжя, 2007. - С. 12-13.

Дурсунов М. О. Ветеринарне законодавство у світлі Конституції України / М. О. Дурсунов // Сучасні проблеми юридичної науки і практики: Тези доповідей та наук. повідомлень Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та здобувачів. - Х., 2007. - С. 48-49.

Дурсунов М. О. Ветеринарний кодекс Української РСР 1925 року / М. О. Дурсунов // Підприємство, господарство і право. - 2006. - № 12. - С. 116-119.

Дурсунов М. О. Законодавче забезпечення ветеринарно-санітарного нагляду в Україні в період НЕПУ / М. О. Дурсунов // Право і безпека. - 2006. - № 5’4. - С. 141-145.

Дурсунов М. О. Законодавче регулювання ветеринарної справи в Україні: історико-правовий аспект / М. О. Дурсунов // Право і безпека. - 2006. - № 5’1. - С. 151-155.

Дурсунов М. О. Судово-ветеринарна експертиза в Україні у 1930-1980 роках / М. О. Дурсунов // Проблеми законності. - 2007. - № 88. - С. 34-40.