Законодавча влада в системі розподілу державної влади в Україні - Автореферат

Спираючись на багатовікову історію українського державотворення, Конституція України 1996 р. проголосила нашу державу демократичною, соціальною, правовою і на першому місці в структурі Основного Закону закріпила саме Верховну Раду, єдиний орган законодавчої влади в Україні. Цей процес, що, у свою чергу, став продовженням історії розвитку вітчизняного парламентаризму, ще не завершений, оскільки практика застосування положень Основного Закону України 1996 р. однозначно засвідчила те, що без вирішення проблем, повязаних з визначенням місця та призначення законодавчої влади в системі розподілу державної влади в Україні, і, передусім, без розроблення досконалого механізму співпраці Верховної Ради України з іншими видами державної влади, неможливо позбутися гальмування демократичних перетворень, як в державі, так і в суспільстві. За період становлення незалежності України, спираючись на досягнення світової державно-правової науки, істотний внесок у теоретичне розроблення вчення про законодавчу владу, як один із видів державної влади в Україні, зробили відомі вітчизняні вчені-державознавці Л.Т. подальший розвиток парламентаризму в Україні повязаний з структуризацією парламенту, у звязку з чим в сучасних умовах особливо підвищується роль формування у Верховній Раді України дієвих узгоджувальних інститутів, як інструментів закріплення, розвитку та поглиблення взаєморозуміння і партнерства між Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, що, в свою чергу, вимагає постійних та обопільних зусиль з боку усіх органів державної влади; законодавче врегулювання організації Верховної Ради України відповідно до вимог Конституції України (п.21 ч.1 ст.92) потребує розроблення законопроекту "Про структурні інститути (органи) Верховної Ради України", де мають бути визначені загальні засади організації Верховної Ради України, упорядкована система її органів, і зокрема, тих, які формуються на засадах самоврядування з числа народних депутатів України (комітетів, депутатських фракцій тощо), а також тих, що формуються не з числа народних депутатів України (Рахункова палата, апарат Верховної Ради України тощо);У розділі першому "Конституційні засади поділу державної влади в Україні" досліджуються теоретичні аспекти розподілу влад як однієї з головних ознак правової держави і необхідної передумови становлення єдиного органу законодавчої влади парламентського типу в Україні. У звязку з цим, на думку автора, найважливіший демократичний потенціал цього принципу в умовах перехідного суспільства в Україні має виявитися, передусім, у вдосконаленні механізму взаємодії між видами влади в системі розподілу державної влади, що, в свою чергу, є основою здійснення головного призначення правової держави - бути гарантом соціальної злагоди і миру, а також умовою забезпечення її мети - прав і свобод людини і громадянина. Лащенка, дисертант, аналізуючи історичний розвиток та взаємозвязок становлення засад народовладдя і розподілу влад в Україні, здійснює теоретичне обґрунтування ідеї парламентаризму в контексті наукового дослідження концепції розподілу влад і доводить, що саме парламентаризм, опосередковуючи сутність законодавчої влади в системі розподілу державної влади в Україні, надає єдиному колегіальному, загальнонаціональному, представницькому органу державної влади статусу органу законодавчої влади парламентського типу. У розділі другому "Законодавча влада в системі розподілу державної влади в Україні та проблеми вдосконалення її організації і діяльності” аналізуються законодавство, що регулює організацію і діяльність Верховної Ради України, практика його застосування, формулюються конкретні пропозиції по вдосконаленню організації і функціонування Верховної Ради України та узагальнюється зарубіжна державно-правова практика. При цьому, досліджуючи механізм здійснення головних функцій парламенту, автор визначає найважливіші його складові на усіх рівнях діяльності Верховної Ради України, - на рівні пленарних засідань Верховної Ради України, де виключно шляхом голосування приймаються рішення парламенту, на рівні структурних органів Верховної Ради України, зокрема, таких, як комітети, тимчасові спеціальні і слідчі комісії, Рахункова палата, Уповноважений з прав людини тощо, а також на рівні самостійної роботи народних депутатів України, повязаної зі здійсненням їхніх повноважень у виборчих округах.Оскільки впровадження засад народного суверенітету та розподілу влади в політично конфліктному суспільстві може сприяти появі протистояння між органами державної влади, найважливіший демократичний потенціал принципу розподілу влади має виявитися, передусім, у вдосконаленні механізму взаємодії між видами влади в системі розподілу державної влади, що, в свою чергу, є основою для реалізації головного призначення правової держави - бути гарантом соціальної злагоди і миру, а також умовою забезпечення її мети - прав і свобод людини і громадянина. За двопалатної структури Верховної Ради України законодавче вр

Основний зміст роботи