Сутність джерел екологічного права та їх класифікація. Специфіка системи джерел екологічного права. Конституція України, поресурсові кодекси та закони норми яких регулюють відносини щодо використання, охорони та відтворення окремих природних ресурсів.
Про це свідчать положення чинної Конституції України, нового Земельного кодексу України, Кодексу України про надра, Водного та Лісового кодексів України, законів України від 26 червня 1991 р. Останніми роками екологічне та природноресурсове законодавство суттєво реформується та вдосконалюється відповідно до Основних напрямів державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених Верховною Радою України 5 березня 1998 р., і плану законотворчих робіт на найближчі роки та на перспективу. Верховною Радою України і Міністерством екології та природних ресурсів України вживаються заходи щодо приведення екологічного та природноресурсового законодавства України у відповідність до міжнародних та європейських стандартів у екологічній сфері. Особливостям джерел екологічного права, шляхам вдосконалення законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища приділяється багато уваги з боку вчених-правознавців, таких як І.І. На підставі аналізу праць вищезазначених вчених, а також нормативно-правових актів в екологічній сфері можна в достатньо повному обсязі вивчити особливості законодавчих актів як джерела екологічного права, в чому й міститься мета даної курсової роботи.Під джерелами екологічного права слід розуміти прийняті уповноваженими державними органами або органами місцевого самоврядування нормативно-правові акти та ратифіковані міжнародно-правові договори, правові норми яких регулюють суспільні екологічні відносини стосовно приналежності, використання, відтворення природних обєктів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки з метою задоволення екологічних, економічних та інших інтересів суспільства. Зокрема, залежно від спеціалізації та призначення нормативно-правових актів, що регулюють суспільні екологічні відносини, вони поділяються на дві групи. До першої групи нормативно-правових актів належать ті, що регулюють спеціалізовані екологічні відносини, наприклад, закони України «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про охорону атмосферного повітря», поресурсові кодекси (Земельний, Водний, Лісовий і Кодекс про надра та ін.). До перших належать акти, структурно спрямовані на використання та охорону навколишнього природного середовища як єдиного й інтегрованого обєкта екологічних правовідносин, наприклад, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Конвенція про охорону біологічного різноманіття, яка ратифікована Верховною Радою України 29 листопада 1994 року, та інші.Специфіка системи джерел екологічного права як самостійної галузі полягає ще і в тому, що у складі цієї системи поки що відсутній єдиний кодекс, норми якого становили б основу для регулювання всіх екологічних відносин. Джерела екологічного права поділяються також на закони й підзаконні акти. Закони в ієрархічній структурі законодавства займають центральне місце, а решта еколого-правових нормативних актів видаються на основі і в розвиток, на виконання вимог законів, а тому і називаються підзаконними актами. Слід зазначити, що екологічні нормативно-правові акти поділяються також на акти законодавчої й виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування, а також інші джерела екологічного права. Кабінет Міністрів України на основі й на виконання Конституції, законів, указів та розпоряджень Президента України також видає постанови і розпорядження, які є обовязковими для виконання усіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.Виходячи з принципу верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу, і всі закони та нормативно-правові акти, які становлять екологічне законодавство, повинні прийматись на основі Конституції і відповідати їй. 13 передбачає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності Українського народу. В Основному Законі України визначено принципові засади взаємовідносин «громадянин - держава - природа». 50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоровя довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Наприклад, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним; примусове відчуження обєктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставах і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст.Серед законів як джерел екологічного права самостійне місце займають відповідні поресурсові кодекси та закони, норми яких регулюють відносини щодо використан
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Сутність джерел екологічного права
1.1 Поняття джерел екологічного права, їх класифікація
1.2 Специфіка системи джерел екологічного права
Розділ 2. Закони як основне джерело екологічного права
2.1 Конституція України як джерело екологічного права
2.2 Поресурсові кодекси та закони як джерела екологічного права
Висновки
Література
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
