Закони у системі джерел (форм) права та їх класифікація - Автореферат

Незважаючи на існування значної кількості наукових робіт, присвячених окремим аспектам теорії закону, проблема комплексного теоретичного вивчення закону та його співвідношення з іншими формами (джерелами) права за умов існування України як незалежної держави ще не ставилася. Багатогранність терміна "форма (джерело) права" та наявність різноманітних наукових підходів до визначення співвідношень закону з іншими формами права зумовлюють необхідність аналізу різних соціальних аспектів цього правового феномену. Комплексне дослідження теорії закону дозволяє висунути науково обґрунтовані вимоги до законів, що розробляються. Це загальнонаукові методи: метод філософської діалектики, що дозволив визначити динаміку взаємної залежності законів держави; метод синергетики - зясувати неоднолінійність еволюції законодавства та механізмів його становлення; системний підхід - встановити систему формальних джерел права; метод структуралізму - виявити обєктивно-субєктивну природу закону. З конкретних наукових методів теорії держави та права використовується формально-логічний метод, за допомогою якого сформульовані поняття і визначені властивості закону та інших джерел (форм) права; порівняльно-правовий метод, що необхідний для зясування загального та особливого в законі, правовому звичаї, судовому прецеденті, нормативному договорі, а також для зіставлення принципів їх реалізації в різних правових системах; метод герменевтики, що дав змогу конкретизувати значення використаних термінів та здійснити аксіологічний підхід до зясування причин неефективності законів та розробити пропозиції щодо покращення їх якості.У підрозділі 1.1 "Основні віхи у розвитку уявлень людства про закон" висвітлено особливості формування закону в романо-германській правовій сімї, до якої належить Україна, зясовано обєктивні причини переваг закону серед інших джерел (форм) права та тенденції подальшого зростання його пріоритетності. Найважливіші ознаки закону: нормативно-правовий акт за змістом; конкретний законодавчий акт, який відрізняється від підзаконних актів за ознакою виключності субєкта законодавчої процедури; приймається вищим представницьким органом країни або громадянським суспільством (безпосередньо народом) у порядку референдуму; має вищу юридичну силу в системі нормативно-правових актів та загальнообовязковість; містить у собі, як правило, первинні норми права; встановлює права та обовязки громадян у відповідності до загальновизнаних цінностей людства; характеризується формальною визначеністю; приймається у суворій відповідності до конституції та раніше прийнятих законів; не потребує додаткового затвердження; може бути змінений тільки законом та перевірений на відповідність Конституції тільки Конституційним Судом України. Будучи формою життя і мірою охоронюваного державою права, закони наділяють правові норми, що сформувалися в суспільстві, формальною визначеністю і загальністю - незалежно від того, наскільки вирішальним був вплив державного регулювання. право закон система джерело Відзначаючи низьку якість та ефективність законів України, автор узагальнює конкретні вимоги, що обумовлюють якість закону, як от: закон повинен відповідати концепції, його зміст та форма мають бути науково обґрунтованими; підзаконні акти не можуть підміняти закони; законодавець має виявляти та враховувати законоутворювальні інтереси, виражати згоду всіх соціальних верств суспільства, їх толерантність; у процесі розробки законопроектів потрібно вміло використовувати юридичні засоби-інструменти з метою встановлення на нормативному, модельному рівні прав, обовязків, заборон, санкцій, заохочень та ін., тобто важливо інструментально-технологічно забезпечувати проголошені цілі законів; кількість законів, що приймається, повинна бути науково обґрунтованою; упорядкування законодавства має відбуватися не тільки шляхом видання нових законів, а й внесенням необхідних змін у чинні закони; підготовка та прийняття законів повинна здійснюватися за принципом "юридичної домінанти" в системі нормативних актів - із дотриманням їх ієрархії, яку утворюють формальні моменти (форма, а не зміст) тощо. Види конституційних законів" констатується той факт, що з двох офіційних (юридичних) способів закріплення переліку основних нормативно-правових актів та їх видів - в конституції та в законах про нормативно-правові акти - в Україні існує перший (дотепер Закон "Про нормативно-правові акти України" не прийнятий парламентом країни, оскільки без внесення певних змін до Конституції України його прийняття унеможливлене).

Основний зміст роботи