Особливості діагностики холецистохолангіту. Дуоденальне зондування в діагностиці захворювань жовчовивідних шляхів. Шляхи оздоровлення хворих з дискінезіями жовчовивідних шляхів. Поліклінічний етап реабілітації хворих на хронічний холецистохолангіт.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ ЛУБЕНСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ РЕФЕРАТ З ПЕДІАТРІЇ НА ТЕМУ: Захворювання жовчовивідної системи. Ревматизм Виконала: студентка групи Ф-31 Репнікова Алла Лубни 2009 Захворювання жовчовивідної системи Діагностика холецистохолангіту Діагностика холецистохолангіту заснована на таких даних: даних анамнезу: наявність хворих на холецистохолангіт у сімї, уточнення перенесених хвороб, які можна було б вважати початковими проявами холецистохолангіту - гострі гастрити без істотних харчових порушень, несправжні напади апендициту, «пупкові» кольки та інші; зясування етіологічних факторів: порушення режиму та якості харчування, тривалі негативні емоції, психогенна травма, часті застуди І захворювання, перенесені кишкові інфекції, епідемічний гепатит; інших проявах клінічної картини захворювання: характерні скарги і больові точки під час пальпації живота; збільшення печінки й ознаки хронічної інтоксикації. Велике значення в діагностиці захворювань жовчовивідних шляхів має дуоденальне зондування з подальшим мікроскопічним, біохімічним і бактеріологічним дослідженням дуоденального вмісту. При мікроскопічному дослідженні дуоденального вмісту діагностичне значення має виявлення в жовчі порцій В і С великих круглих Клітин, схожих на лейкоцити, - лейкоцитоїдів, кристалічних утворень, у тому числі кристалів холестерину, грудочок жовчних кислот і солей кальцію білірубінату, жирних кислот.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
