Вивчення впливу фізіологічного стану свиноматок в післяпологовий і лактаційний періоди на яйцепродукцію самок A.suum. Розробка науково-обгрунтованих заходів боротьби і профілактики аскаріозу свиней. Оцінка ефективності застосування антгельмінтиків.
При низкой оригинальности работы "Заходи лікування і профілактики аскаріозу у свиней з урахуванням репродуктивної активності самок гельмінтів", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Тому, при розробці лікувально-профілактичних заходів боротьби з гельмінтозами, необхідно в першу чергу враховувати фізіологічний стан цих обох організмів, що буде гарантувати стійке благополуччя щодо інвазійних захворювань тварин. Дослідження при підготовці дисертаційної роботи проводились у відповідності з аспірантською темою, включеною в науково-дослідну програму лабораторії гельмінтології ІЕКВМ УААН за 1999-2001рр. (шифр держреєстрації 0197V00761), виконана робота належить до наукового плану НДР Кримського ДАУ і входить в розділ 4 “Научное обеспечение отрасли животноводства, разработка технологий кормления и содержания с-х животных в хозяйствах различных форм собственности (4.2.3)” (Гос. рег. Основною метою наших досліджень було вивчення впливу фізіологічного стану свиноматок в післяпологовий і лактаційний періоди на яйцепродукцію самок вивчити зв?язок між овуляцією самок аскарисів і імунною системою організму хазяїна шляхом паралельного дослідження овогенезу самок гельмінтів і змін імунологічних показників в організмі свиноматок на протязі всього репродуктивного циклу (від запліднення до відлучення поросят); A.suum, імунологічною реактивністю організму та основними гормонами лактації у свиноматок 3-х груп (І - свиноматки від запліднення до відлучення поросят в 2-місячному віці - 10 голів, ІІ - свиноматки від запліднення до відлучення поросят в тижневому віці і припинення лактації - 3 голови, ІІІ - свиноматки холості - контрольні - 5 голів) щодня відбирали проби фецес і досліджували кількісним гельмінтокопроскопічним методом, а також щотижнево проводили відбір проб крові з підочноямкового синусу і визначали морфобіохімічні та імунологічні показники.Причому, до пологів інтенсивність інвазії була на досить низькому рівні (80,2±2,4 яєць), різкий зріст кількості яєць спостерігався лише після опоросу. Вивчаючи зміни інтенсивності аскаріозної інвазії у свиноматок І дослідної групи протягом всього репродуктивного циклу (від запліднення до відлучення) ми встановили, що наприкінці супоросності (з 90-ї доби) кількість яєць аскарисів в фекаліях тварин починала поступово зростати з 38,9±3,8 до 62,1±1,2 яєць в 1 г фецес. У свиноматок ІІ дослідної групи, які опоросились, але не лактували, до припинення лактації кількість яєць гельмінтів була приблизно на тому ж рівні, що й у лактуючих (187,2±25,4 яєць аскарисів в 1 г фецес - після пологів). У свиноматок другої групи, які не лактували концентрація лактогенного гормону протягом супоросності і після опоросу відповідала такій у свиней першої групи (0,197±0,024г/дм3 - після пологів; р?0,01 проти контролю - 0,016±0,002г/дм3). Вивчення показників імунітету виявило, що в першу половину супоросності (60 діб) організм свиноматок дослідних груп знаходився в стані фізіологічної імуносупресії: кількість лейкоцитів збільшилась до 18,2±0,2Г/дм3 (контроль - 10,6±0,1Г/дм3); вміст білка знизився до 54,0±2 - 51,5±4г/дм3; число Т-лімфоцитів знизилось до 21,7±1,2% (порівняно з контролем - 51,2±2,4%); число В-лімфоцитів зросло до 42,8% (контроль - 24,5%); знизився вміст імуноглобулінів: класу М до 1,12±0,5г/дм3 (контроль - 1,74±0,3г/дм3), класу G до 10,4±1,1г/дм3 (контроль - 15,4г/дм3).Уперше в умовах України у свиноматок встановлено явище “післяпологового”, “лактаційного” підйому овуляційної активності самок аскарисів. Перша половина супоросності характеризується досить низькими значеннями показників імунітету свиноматок (абсолютна та відносна кількість Т-лімфоцитів, теофілінрезистентних Т-клітин, концентрація імуноглобулінів класу G) і невисокою репродукцією самок З другої половини супоросності імунологічна рективність і овуляція самок гельмінтів дещо збільшуються; за 10-15 діб до пологів спостерігається подальше зростання овогенезу аскарисів на фоні зниження імунологічної резистентності організму живителя (зменшується вміст загального білка, абсолютної та відносної кількості В-лімфоцитів, Ig M, збільшується концентрація ЦІК). При експериментальному визначенні ефективності антгельмінтиків установлено, що через 10 і 60 діб після дегельмінтизації екстенсивність інвазії при застосуванні різних препаратів була: з панакуром у формі 22,2%-го грануляту в дозі 15 мг/кг маси тіла за ДР - 0% та 50%; “анверміном-10” (10% альбендазол) в дозі 10 мг/кг маси тіла - 0% і 50% відповідно; флюбенолом 5%-м в дозі 1 мг/кг за ДР протягом 5 діб - 0% і 30%; тетрамізолом гранулятом 20%-м в дозі 10 мг/кг маси тіла дворазово - 0% і 70%; ринталом в дозі 5 мг/кг за ДР - 0% і 80%; лівомізолом в дозі 7 мг/кг - 0% і 20% відповідно. Антгельмінтик лівомізол має високі імуномодулюючі властивості; застосування його в дозі 7 мг/кг маси тіла супроводжується збільшенням відносної кількості Т-лімфоцитів в 1,5 рази і абсолютної кількості - у 2 рази порівняно з контрольною групою (р?0,01) на 10 добу після дегельмінтизації, теофілінрезистентних Т-клітин - на 42% на 25 добу проти контролю (р?0,01), зниженням концентрації ЦІК на 46% на 25 добу проти контролю (р?0,1), зниженням кількості еозинофілів на 39% проти контролю (р?0,05) на
Вывод
Вивчення явища, так званого “післяпологового”, “лактаційного” підйому кількості яєць аскарисів в фекаліях свиноматок. У результаті тривалого систематичного обстеження різних статевовікових груп свиней нами було встановлено, що найбільша інтенсивність аскаріозної інвазії спостерігалась у свиноматок після опоросу, в період лактації. Вона складала від 258±3,1 до 292±3,2 яєць в 1 г фецес. Причому, до пологів інтенсивність інвазії була на досить низькому рівні (80,2±2,4 яєць), різкий зріст кількості яєць спостерігався лише після опоросу. Після відлучення поросят відбувалося зниження числа яєць аскарисів в фекаліях до допологового рівня.
У групі свиноматок, в яких поросята загинули після народження, до припинення лактації динаміка виділення яєць A.suum була подібна лактуючим тваринам. Після припинення виділення молока число яєць аскарисів в фекаліях різко знизилось до вихідного рівня і залишалось таким до кінця досліджень.
Отже, ми реєстрували наявність явища так званого “післяпологового”, “лактаційного” підйому кількості яєць A.suum в фекаліях свиноматок.
Зв?язок між гормонами пролактин і кортизол, імунологічною системою організму живителя та овуляцією самок аскарисів. Вивчаючи зміни інтенсивності аскаріозної інвазії у свиноматок І дослідної групи протягом всього репродуктивного циклу (від запліднення до відлучення) ми встановили, що наприкінці супоросності (з 90-ї доби) кількість яєць аскарисів в фекаліях тварин починала поступово зростати з 38,9±3,8 до 62,1±1,2 яєць в 1 г фецес. Різке збільшення чисельності яєць (з 62,1±1,2 до 241,4±3,6) спостерігали одразу після пологів. Протягом лактації кількість яєць аскарисів знаходилась на високому рівні, пік виведення припадав на 6-7 тижні після опоросу (271,3±1,9 - 270,6±2,5 яєць в 1 г фецес). Після відлучення поросят кількість яєць A.suum знизилась до рівня контрольних - холостих свиноматок.
У свиноматок ІІ дослідної групи, які опоросились, але не лактували, до припинення лактації кількість яєць гельмінтів була приблизно на тому ж рівні, що й у лактуючих (187,2±25,4 яєць аскарисів в 1 г фецес - після пологів). Тобто динаміка зростання числа яєць в фекаліях обох дослідних груп тварин була схожою. Але після припинення молокоутворення після штучного відлучення поросят виникло різке зниження репродуктивної функції самок A.suum (з 187,2±25,4 до 39,8 ±1,9 яєць на 20-й день після пологів; р?0,05 проти контрольної групи - 32,9±1,7). Тобто“післяпологове”, “лактаційне” збільшення кількості яєць нематод в фекаліях, безумовно, пов?язане з пологами та періодом лактації свиноматок. Цей підйом повною мірою спостерігався лише у тварин з нормальною за тривалістю лактацією і досягав свого піку в період найвищої молочної продуктивності (6-7 тиждень лактації). У випадку припинення молокоутворення реєстрували різке зниження овуляційної активності самок гельмінтів.
Паралельно до вищеназваного явища спостерігали поступове підвищення концентрації гормонів кортизолу та пролактину в сироватці крові протягом супоросності: в групі лактуючих свиноматок - з 288,7±45,2 до 409,4±69,8нмоль/дм3 - кортизол; з 0,057±0,011 до 0,107±0,025г/дм3 - пролактин (р?0,01 проти контролю: пролактин - 0,019±0,001 - 0,015±0,001г/дм3, кортизол - 61,2±12,6 - 81,3±24,6нмоль/дм3). Після пологів їх вміст різко зріс і складав: пролактин - 0,208±0,039г/дм3, кортизол - 455,1±52,6нмоль/дм3 (р?0,1 проти контролю: пролактин - 0,016±0,003г/дм3, кортизол - 61,7±23,1нмоль/дм3). В наступному спостерігали зниження концентрації обох гормонів в сироватці крові, але вони все ще залишались на дуже високому рівні (порівняно з контрольними холостими свиноматками) протягом всієї лактації. Після припинення лактації кількість гормонів в сироватці крові зменшилась до рівня фізіологічної норми: кортизол - 72,7±21,1нмоль/дм3 (р?0,001 проти контролю - 62,0±22,5нмоль/дм3), пролактин - 0,019±0,001г/дм3 (р?0,01, проти контрольної групи - 0,015±0,003г/дм3).
У свиноматок другої групи, які не лактували концентрація лактогенного гормону протягом супоросності і після опоросу відповідала такій у свиней першої групи (0,197±0,024г/дм3 - після пологів; р?0,01 проти контролю - 0,016±0,002г/дм3). Але після припинення лактації (другий тиждень після опоросу), вміст гормону різко знизився до рівня холостих свиноматок (0,017±0,002г/дм3; р?0,01 проти контролю - 0,015±0,004г/дм3). Концентрація гормону кортизолу в крові після штучного відлучення поросят швидко знизилась до рівня контрольних тварин (з 482,4±21,3нмоль/дм3 після пологів до 69,2±19,3нмоль/дм3 на другий тиждень після припинення молокоутворення; р?0,01 порівняно з контролем - 63,1±23,6нмоль/дм3).
Вивчення показників імунітету виявило, що в першу половину супоросності (60 діб) організм свиноматок дослідних груп знаходився в стані фізіологічної імуносупресії: кількість лейкоцитів збільшилась до 18,2±0,2Г/дм3 (контроль - 10,6±0,1Г/дм3); вміст білка знизився до 54,0±2 - 51,5±4г/дм3; число Т-лімфоцитів знизилось до 21,7±1,2% (порівняно з контролем - 51,2±2,4%); число В-лімфоцитів зросло до 42,8% (контроль - 24,5%); знизився вміст імуноглобулінів: класу М до 1,12±0,5г/дм3 (контроль - 1,74±0,3г/дм3), класу G до 10,4±1,1г/дм3 (контроль - 15,4г/дм3). У другій половині супоросності показники імунологічної резистентності, навпаки, зростали, а перед пологами знову реєстрували зниження імунологічної реактивності. Одразу після опоросу і під час лактації всі імунологічні показники організму свиноматок обох дослідних груп збільшувались до рівня контрольних холостих тварин і залишались такими до кінця досліджень.
Тобто в період, коли організм свиноматок знаходився в стані найбільш сильної імунологічної депресії (перший триместр вагітності), овуляція самок аскарисів не змінювалась, а під час лактації, коли імунологічні показники відновились до рівня фізіологічної норми, ми спостерігали дуже значне зростання репродуктивної активності самок аскарисів.
Наші дослідження свідчать про те, що провідна роль у збільшенні овуляційної активності самок гельмінтів належить гормональним змінам, які відбуваються в організмі вагітних і лактуючих тварин. При цьому гормони пролактин і кортизол безпосередньо впливають на репродукцію самок аскарисів, а не через імунологічну систему.
Наші висновки щодо провідної ролі гормонів пролактину і кортизолу у виникненні так званого “післяпологового”, “лактаційного” підйому підтвердили досліди вивчення овуляції самок аскарисів при штучно відтвореному (за допомогою гормональних обробок) стані лактації. Провівши гормональну обробку холостих свинок і кнурців препаратами, які активізують центри лактації, ми виявили, що основним фактором, який підвищує яйцепродукцію самок гельмінтів, є збільшення концентрації гормонів пролактину та кортизолу в сироватці крові. Підйом овуляційної активності самок нематод, який спостерігали у дослідних тварин, був не таким значним і не тривалим за часом, як при природному “післяпологовому”, “лактаційному” підйомі, але він був відтворений у тварин різної статі, віку й при різному фізіологічному стані інвазованих свиней.
При цьому показники природної резистентності організму дослідних тварин залишались практично на тому ж рівні, що й в контрольних. Тобто суттєвого зв?язку між імунітетом організму і збільшенням овуляції самок аскарисів не спостерігали.
Схеми протигельмінтозних обробок свиноматок і преімагінальних дегельмінтизацій поросят. Проводили вивчення порівняльної ефективності різних схем дегельмінтизації супоросних свиноматок. Для цього одну дослідну групу тварин обробляли панакуром 22,2%-им гранулятом в дозі 15 мг/кг маси тіла в перший місяць супоросності (30 днів), другу групу - панакуром в тій же дозі дворазово: перший раз в 30 днів супоросності, другий - за 3 тижні до опоросу. У результаті встановили, що найбільш ефективною виявилась дворазова дегельмінтизація. Вона усувала явище так званого “післяпологового”, “лактаційного” збільшення кількості яєць гельмінтів у фекаліях тварин. Після останньої обробки яйця аскарисів з?являлись у фекаліях через місяць після пологів та інтенсивність інвазії була дуже низькою - 2,6±1,2 яєць в 1 г фецес (р?0,01, контроль - 249,8±1,1 яєць). При цьому у поросят від свиноматок цієї групи протягом трьох перших місяців життя не виявляли в фекаліях яєць гельмінтів.
Однак при табірному утриманні свиней необхідні також преімагінальні схеми дегельмінтизації поросят у звязку з сильною інвазованістю зовнішнього середовища. За результатами наших дослідів найбільш ефективними виявились: комплексна обробка поросят із застосуванням антгельмінтика флюбенола 5%-го (доза 1 мг/кг маси тіла за ДР) та імуномодулятора фумарової кислоти (доза 0,1г/кг) 5 діб підряд та дегельмінтизація лівомізолом 8%-м в дозі 10мг/кг маси тіла за ДР триразово з інтервалом 15 діб. Ці схеми мали високу (100%) лікувальну ефективність і поросята оброблені згідно даних схем за 3 місяці спостереження мали середньодобовий приріст маси тіла майже в два рази вищий порівняно з контрольною групою.
Порівняльна ефективність застосування антгельмінтиків окремо і в комплексі з імуномодулятором. Вивчення зміни інтенсивності інвазії (ІІ) та екстенсивності інвазії (ЕІ) при дегельмінтизації різними препаратами проводили на супоросних свиноматках (70 голів) на 10 і 60 добу після обробки. Результати досліду наведені в таблиці 1.
Таблиця 1. Ефективність застосування різних антгельмінтиків
Група тварин оброблених Інтенсивність інвазії (ІІ). Екстенсивність інвазії (ЕІ).
До дегельмінтизації Через 10 діб після дегельм. Через 60 діб після дегельм. До дегельмінтизації Через 10 діб після дегельм. Через 60 діб після дегельм.
З табл. 1 видно, що ефективними антгельмінтиками проти аскаріозної інвазії є всі застосовані нами препарати. Через 10 діб після введення цих препаратів у фекаліях дослідних тварин яєць аскарисів виявлено не було. Через 60 діб відмічали повторне зараження дослідних тварин A.suum. При цьому найбільша інтенсивність інвазії спостерігалась в групах тварин, яких обробляли панакуром (ІІ - 32,4±9,7 яєць; р?0,01 проти контролю 261,3±0,9), “анверміном-10” (ІІ - 35,2±7,8; р?0,01 порівняно з контролем) і тетрамізолом (ІІ - 45,3±9,3; р?0,01 проти контрольної групи), а екстенсивність інвазії в групах, яких обробляли тетрамізолом (ЕІ - 70%), панакуром (ЕІ - 50%) і ринталом (ЕІ - 80%). Таким чином, всі антгельмінтики мали високий лікувальний ефект, але профілактичні властивості в них дуже низькі. Це, на нашу думку, пов?язано з імуносупресивною дією препаратів, тому паралельно ми вивчали зміни показників імунітету тварин до обробки, на 1; 5; 10; 15 і 25 добу після обробки.
Наші дослідження показали, що майже всі препарати (крім лівомізолу і флюбенолу) мають імуносупресивні властивості. Встановлений виражений супресивний вплив препаратів на В-лімфоцитарну ланку імунітету, опосередкований порушенням Т-клітинної популяції імунокомпетентних клітин. У групах, оброблених антгельмінтиками: панакур, анвермін-10, ринтал та тетрамізол реєстрували зниження абсолютної та відносної кількості Т- та В-лімфоцитів, загального білка, імуноглобулінів класів G та M, зменшення числа теофілінрезистентних Т-клітин, накопичення великої кількості імунних комплексів. Виявлений дисбаланс клітинних та гуморальних факторів імунітету ми розцінюємо як благоприємний фон для реінвазування тварин.
Тому ми вивчали вплив указаних вище антгельмінтиків у комплексі з імуномодулятором на імунологічні показники організму супоросних свиноматок і на термін профілактичних властивостей таких обробок. Як імуномодулятор використовували фумарову кислоту. Результати копроскопічних досліджень після дегельмінтизації наведені в таблиці 2.
Таблиця 2. Ефективність застосування антгельмінтиків разом з імуномодулятором
Група тварин оброблених Інтенсивність інвазії (ІІ). Екстенсивність інвазії (ЕІ).
До дегельмінтизації Через 10 діб після дегельм. Через 60 діб після дегельм. До дегельмінтизації Через 10 діб після дегельм. Через 60 діб після дегельм.
1.Панакуром з фумаровою к-тою 48,6±0,2G - - 100% - -
2.Анвермін-10 з фумаровою к-тою 36,5±0,1K - 2,3±0,3* 100% - 10%
3.Тетрамізолом з фумаровою к-тою 54,9±0,6* - 4,8±1,6G 100% - 10%
4.Флюбенолом з фумаровою к-тою 32,4±0,7* - - 100% - -
5.Ринталом з фумаровою к-тою 59,2±0,1* - 4,8±0,8G 100% - 20%
З табл. 2 видно, що при згодовуванні тваринам антгельмінтиків разом з імуномодулятором, спостерігалось абсолютне звільнення тварин від гельмінтів A.suum, на 10 добу досліду в фекаліях свиноматок яєць аскарисів не виявляли. При проведенні копроскопічних досліджень через 60 діб після дегельмінтизації встановили, що в І і IV групах тварини були повністю вільні від нематод A.suum; в групах ІІ, ІІІ і V екстенсивність та інтенсивність аскаріозної інвазії становила 10%, 10%, 20% і 2,3±0,3; 4,8±1,6; 4,8±0,8 яєць в 1 г фецес, відповідно, що набагато нижче показників в першому досліді, де антгельмінтики застосовували без імуномодулятора.
При цьому в динаміці Т-лімфоцитів у дослідних свиноматок, які отримували антгельмінтики разом з фумаровою кислотою, відмічали поступове збільшення як відносної, так і абсолютної кількості Т-лімфоцитів. Однак більш стабільне і значне підвищення рівня Т-клітин було у тварин IV групи: збільшення Т-клітин з 25,6±0,1% і 1341,7±17,2кл/мкл до дегельмінтизації до 44,0±1,7% і 2729,5±15,8кл/мкл на 25 добу досліджень, що на 72% і 103% відповідно перевищувало показники в контрольній групі тварин.
Також суттєво підвищувалась кількість теофілінрезистентних Т-лімфоцитів в крові свиноматок усіх дослідних груп. Максимального значення вона досягала на 25 добу. Найвищі значення цього показника мали тварини IV групи: кількість теофілінрезистентних Т- клітин на 25 добу спостережень складала 47,9±0,1% (р?0,01, порівняно з контролем 32,4±0,3%).
Результати дослідження кількості Ig М і G показали, що вміст імуноглобулінів обох класів в сироватці крові дослідних тварин всіх груп суттєво не змінювався і майже не відрізнявся від контрольної групи свиноматок протягом 15 діб після дегельмінтизації. Також у свиней всіх дослідних груп спостерігали вірогідне зниження вмісту циркулюючих імунних комплексів в сироватці крові на 10 добу.
Після введення супоросним свиноматкам антгельмінтиків з імуномодулятором за три тижні до пологів, в період фізіологічної гіперпротеінемії, також відмічали незначне зменшення загального білка в сироватці крові тварин всіх груп до рівня фізіологічної норми, як і в контрольній групі. Зменшувалась кількість еозинофілів. Найбільш значним це було в І і IV групах.
Отже, найбільш ефективними виявились схеми дегельмінтизації, де застосовували панакур з фумаровою кислотою та флюбенол з фумаровою кислотою. При цьому не тільки не відбувалося зниження імунологічної реактивності, а й тварини досить тривалий час були вільними від гельмінтів.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
