Класифікація фінансових ризиків. Характеристика статистичного, нормативного і рейтингового методів оцінки імовірних втрат грошових коштів. Зміст стратегічного управління фінансовими ризиками в сучасних умовах переходу України до ринкової економіки.
В найбільш широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. Як свідчать сучасні дослідження і спостереження, проблема ризику набуває дедалі більшого суспільного значення, оскільки ризик сприймається вже на рівні образотворчих чинників сучасного і особливо майбутнього суспільства. Будь-який метод оцінки ризику має на меті максимальне наближення до реального результату, але не дає змоги зовсім уникнути помилок. Фрідмен зазначав, що в умовах спадної корисності і наявності ризику звичайні принципи максимізації не можуть бути використані, оскільки необхідна певна податкова плата у вигляді компенсації за фактор ризику.Він має ту істотну перевагу над іншими методами, що експертна оцінка може використовуватися в умовах дефіциту і навіть браку інформації. Легкість експертної оцінки і недостатність інформації про оцінювані процеси сприяли появі в Україні величезної кількості фахівців і спеціалізованих видань, які пропонують розроблені ними прогнози. Необхідно розуміти, що будь-яка, навіть і непрофесійна, оцінка, особливо якщо вона повторюється засобами масової інформації, формує у населення певні сподівання і відповідно впливає на поведінку субєктів ринку, а ця справа далеко не безпечна. Правильною вважається оцінка, яка містить конкретне висловлення щодо подальшої поведінки (наприклад, вартості цінного паперу), яке згодом підтвердилося. Враховуються також оцінки, у формулюванні яких міститься частка невизначеності двоїстості, які, однак можна віднести до числа умовно правильних.Статистичний метод оцінки ризику базується на аналізі коливань досліджуваного показника за певний відрізок часу. Для тривалих періодів часу це, як правило, виявляється справедливим, але для короткотермінової оцінки екстраполяції колишні закономірностей дає значні помилки. Отже, проста екстраполяція стратегічних закономірностей не дає можливості реально оцінити ризик. Метод оцінки ризику Шарпе базується на величині очікуваного прибутку, яка враховує статистичні дані про цього рівень протягом певного часового тренду. Разом із розподілом ризику на систематичний і не систематичний введення в розрахунок показника очікуваного прибутку було тим революційним досягненням, яке дало змогу В.Дуже зручним на практиці виявляється нормативний метод оцінки ризику. Нормативний метод оцінки дає змогу визначити ступінь ризику з максимальною точністю: порівняння з нормативом відбувається за шкалою “низький ризик”, “нормальний ризик”, “високий ризик”.По-перше, цей метод при його використанні не передбачає аналізу великих масивів даних, тому оцінка мінімально залежить від широти інформаційного контуру. По-друге, при використанні рейтингового методу одразу відбувається ранжування одержаного результату за певною шкалою. По-третє, рейтинговий метод вимагає від користувача математичних знань тільки в рамках елементарних фінансових розрахунків. Це важлива обставина, оскільки оцінку ризикованості робить переважно персонал із кваліфікацією економістів, а не математиків.У міжнародній практиці процес управління ризиками розглядається як ключова сфера менеджменту, значна увага приділяється вивченню ризикових сфер, пошуку ефективних методів контролю, оцінки та моніторингу ризиків, створенню відповідних систем управління. Теоретичні дослідження вітчизняних науковців з проблем невизначеності та ризику здебільшого присвячені аналізу причин виникнення, класифікації та методам кількісної оцінки ризиків, менше уваги приділяється пошуку ефективних прийомів управління, які були б адекватними до реальних можливостей вітчизняних підприємців. Необхідною умовою досягнення успіхів у сфері діяльності, яка характеризується підвищенням ризику, є створення та вдосконалення систем управління ризиками, що дозволяють виявити. оцінити, локалізувати та проконтролювати ризик. Механізм прийняття рішень повинен не тільки ідентифікувати ризик, але й дозволяти оцінити, які ризики і в якій мірі може брати на себе компанія, а також визначати, чи виправдає очікувана дохідність відповідний ризик. Через це системи оцінки ризику, які формалізують процес вимірювання та розрахунків, мають визначати три основні компоненти ризику: розмір (обсяг можливих втрат), імовірність негативної події, тривалість впливу ризику.От чому проблема оцінки ризиків фінансової і виробничої діяльності підприємств, включаючи різні методи обліку і способи зниження ризиків, є на сьогоднішній день найбільш актуальної.
План
Зміст
1. Ризик. Види фінансового ризику
2. Експертний аналіз фінансових ризиків
3. Статистичний метод оцінки фінансових ризиків
4. Нормативний метод оцінки фінансових ризиків
5. Рейтинговий метод оцінки фінансових ризиків
6. Управління фінансовими ризиками
Висновки
Використана література
1. Ризик. Види фінансового ризику
Вывод
Перехід України на рейки ринкової економіки в сформованих умовах не має альтернативи, але чреватий багатьма труднощами і протиріччями. От чому проблема оцінки ризиків фінансової і виробничої діяльності підприємств, включаючи різні методи обліку і способи зниження ризиків, є на сьогоднішній день найбільш актуальної.
Оцінка фінансових ризиків ставати невідємною частиною виробничого процесу, частиною впливаючи на сам напрямок його розвитку. Використання ж фінансових інструментів при вірному визначенні ризиків, дозволяє усунути можливі негативні наслідки в мінливих ринкових умовах.
