Захист права на комп"ютерну програму (авторсько-правовий аспект) - Автореферат

Наведені цифри красномовно говорять, що виробники компютерних програм зазнають багатомільярдних збитків від незаконного копіювання, а значить мають потребу в правовому захисті своїх інтересів. Відомо, що для авторів і фірм-виробників компютерних програм була б бажаною охорона на основі інституту патентного права, оскільки в цьому випадку в них виникало б виключне право безпосередньо на алгоритм (ідею), а не на одну з окремих форм його прояву - компютерну програму. Авторське право, маючи предметом своєї охорони форму, а не зміст, охороняє форму компютерної програми, а не сам алгоритм (ідею), що лежить у її основі. Відповідно, законодавець і правозастосовча практика виходять із правил: 1) якщо той самий алгоритм виражений на зовні у різних формах, доступних для сприйняття третіми особами, то кожна з цих форм одержує охорону авторським правом; 2) запозичивши чужу ідею (алгоритм) і надавши їй іншої форми, можна законно її використовувати. Відповідно, на сьогодні в Україні необхідно розвязати проблеми: 1) приведення спеціального національного законодавства України в галузі охорони прав авторів і виробників компютерних програм у відповідність до вимог нового ЦК України, угоди TRIPS, Директив ЄС, міжнародних стандартів, угод, учасником яких є або має намір стати Україна;"Основні правові доктрини охорони компютерних програм" ставиться юридична задача дослідження - визначити вид абсолютної правової охорони, найбільш адекватний для компютерних програм, - і аналізується її можливе розвязання. "Компютерна програма як обєкт авторських правовідносин" визначається обсяг авторсько-правової охорони компютерної програми. Однак, перш ніж виявити властивості компютерної програми як "матеріального" обєкта правовідносини і звязати з ними зміст певних прав і обовязків, необхідно визначити саме поняття "компютерна програма". Проводячи порівняння між властивостями речі і компютерної програми як "матеріальних" обєктів правовідносини, робиться висновок, що компютерна програма являє собою індивідуально-визначену нетілесну річ, яка швидко копіюється і легко знищується, подільну, яка володіє властивістю бути складеною, при експлуатації і з введенням до громадського обігу здатну приносити доходи, при використанні якої може бути отримана продукція. Розглядаючи право на недоторканність компютерної програми, право на внесення до неї змін, право на її адаптацію, робиться висновок, що внесення змін у компютерну програму допускається для забезпечення функціонування програми на технічних засобах користувача і для усунення очевидних помилок.У дисертації проведено основну авторську ідею, суть якої полягає в тому, що захист прав і законних інтересів як авторів компютерних програм, так і їхніх виробників нормами авторського і патентного права протягом більш ніж 50 років не дав світовому співтовариству очікуваних результатів. Новий, нетрадиційний обєкт цивільного права виявився настільки "міцним горішком" для традиційних інститутів права, що напрошується сама по собі думка про те, що, якщо протягом скількох десятиліть світове співтовариство не досягло бажаних результатів, то чи не йде воно невірним шляхом або чи не застосовує воно невірні методи? Тому в роботі було зроблено спробу вийти "за межі" традиційного уявлення про компютерну програму як обєкт цивільного права, що включає всього два коди - вихідний і обєктний, - і співвіднести їх тріадою "модель - метод - алгоритм", яка передує їм. Що ж стосується проблем, повязаних із належним захистом у суді прав авторів компютерної програми, прав виробників компютерної програми, то при розгляді справи необхідно враховувати обєктивно властиві програмі особливості: ідентичність копій оригіналу /а/, швидкість їхнього створення /б/ і знищення /в/. Виходячи з цього, при підготовці нових процесуальних кодексів України (ЦПК, ГПК) необхідно передбачити такий порядок розгляду заяви про забезпечення доказів, при якому позивач може жадати від суду:· забезпечення доказів без участі відповідача; · забезпечення доказів без оповіщення відповідача; а від державного виконавця - негайного і раптового для відповідача виконання рішення суду про забезпечення доказів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вказуються теоретичні узагальнення і найбільш важливі наукові і практичні результати.

У дисертації проведено основну авторську ідею, суть якої полягає в тому, що захист прав і законних інтересів як авторів компютерних програм, так і їхніх виробників нормами авторського і патентного права протягом більш ніж 50 років не дав світовому співтовариству очікуваних результатів.

Новий, нетрадиційний обєкт цивільного права виявився настільки "міцним горішком" для традиційних інститутів права, що напрошується сама по собі думка про те, що, якщо протягом скількох десятиліть світове співтовариство не досягло бажаних результатів, то чи не йде воно невірним шляхом або чи не застосовує воно невірні методи?

Тому в роботі було зроблено спробу вийти "за межі" традиційного уявлення про компютерну програму як обєкт цивільного права, що включає всього два коди - вихідний і обєктний, - і співвіднести їх тріадою "модель - метод - алгоритм", яка передує їм.

Що ж стосується проблем, повязаних із належним захистом у суді прав авторів компютерної програми, прав виробників компютерної програми, то при розгляді справи необхідно враховувати обєктивно властиві програмі особливості: ідентичність копій оригіналу /а/, швидкість їхнього створення /б/ і знищення /в/. Виходячи з цього, при підготовці нових процесуальних кодексів України (ЦПК, ГПК) необхідно передбачити такий порядок розгляду заяви про забезпечення доказів, при якому позивач може жадати від суду:· забезпечення доказів без участі відповідача; · забезпечення доказів без оповіщення відповідача; а від державного виконавця - негайного і раптового для відповідача виконання рішення суду про забезпечення доказів.

Внесення відповідних правил до ЦПК України, ГПК України повною мірою буде відповідає вимогам TRIPS.

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНА ТАКІ РОБОТИ

1. Селіванов М.В. Поняття та значення авторського договору //Вісник Університету внутрішніх справ. -1999. -№ 6. - С.124-128.

2. Селіванов М.В. Правові підстави та докази визнання права на компютерну програму //Вісник Університету внутрішніх справ. -2000. -Спецвипуск. -С.197-200.

3. Селиванов М.В. Иск о признании права на компьютерную программу //Технический прогресс и эффективность производства: Вестник Харьковского государственного политехнического университета. Спецвыпуск "Интеллектуальна собственность". Выпуск 93. -2000. -256 с. - С.150-152.

4. Селіванов М.В. Право на копіювання і розповсюдження компютерних програм //Вісник Національного університету внутрішніх справ. -2001. -№16. -С.319-325.

Размещено на .ru