Захист прав потерпілого від злочину в кримінально-виконавчому праві - Автореферат

Як свідчить статистика, щорічно в Україні потерпілими від злочинів визнаються майже 300 тис. осіб. Усе це досить негативно впливає на ефективність захисту прав і законних інтересів потерпілих від злочину та свідчить про неналежне виконання державою своїх обовязків, які витікають зі змісту ст. З іншого боку, самі потерпілі від злочинів, маючи гарантоване у ст. Зокрема, з часу прийняття КК 2001 року щорічно не відшкодовується завдана злочином шкода 30% потерпілих від злочинів від загальної кількості осіб, визнаних такими у судовому порядку. Традиційно потерпілий від злочину був і є постійним обєктом вивчення у науці кримінально-процесуального права.Розділ 1 «Загальні засади дослідження проблем потерпілого від злочину в кримінально-виконавчому праві України» складається з трьох підрозділів. У звязку з цим автором дисертації запропоновані наступні типи політики у сфері захисту прав і законних інтересів потерпілих від злочину у законодавстві України: а) політика періоду Київської Русі та періоду феодальної роздрібненості; б) політика часів існування Козацької держави; в) політика епохи, коли Україна була складовою частиною інших держав - Російської імперії, Угорщини, Польщі; г) політика часу творення незалежної Української держави; ґ) політика періоду Української РСР; д) сучасна політика захисту прав потерпілого від злочину. Для гармонізації існуючих правових норм з питань захисту прав потерпілих від злочинів та збереження принципу спадкоємності в кримінально-виконавчому праві України дисертанткою запропоновано низку науково обґрунтованих пропозицій. 3 Конституції України, у якій зазначено, що права і свободи людини та громадянина, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; існуючі правові механізми, що визначені у КВК, не можуть забезпечити ефективний захист прав потерпілих у ході виконання кримінального покарання; вітчизняна правова база та практика її реалізації не відображає кращих світових зразків з питань захисту прав потерпілих від злочинів, а тому обєктивно потребує видозмін; негативні тенденції у розвитку кримінального судочинства, що повязані з постійним нерозглядом у судах усіх справ, виступають тими детермінантами, що породжують і обумовлюють ріст злочинності в Україні та знижують рівень захищеності потерпілих від злочинів. Виходячи з проведеного аналізу та з метою удосконалення механізму захисту прав потерпілих від злочину і змістовного наповнення цієї діяльності відповідно до міжнародно-правового поняття «жертва злочину», дисертантка пропонує доповнити КК статтею 1-1 «Потерпілий від злочину», у якій дати визначення даного поняття; а КВК - статтею 25-1 «Участь потерпілих у діяльності органів і установ виконання покарань» такого змісту: «Потерпілий від злочину має право брати участь у діяльності органів і установ виконання покарань у випадках, передбачених ст.У висновках дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в комплексному дослідженні правового статусу потерпілого від злочину та розробленні обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення кримінально-виконавчих засобів і форм охорони його прав і законних інтересів у ході виконання покарань. Прийняття нового КК України 2001 р. та КВК України 2004 р., а також внесення змін і доповнень у КПК України також не змінили суті речей: ефективних механізмів захисту прав потерпілих від злочину у чинному законодавстві не створено. Отже, дотримуючись у цілому закономірностей розвитку історичного процесу спадкоємності, яким керувався законодавець у перших джерелах права, Україна стоїть на порозі великих змін, коли права людини і громадянина, включаючи потерпілих від злочину, мають складати (але не стали такими) зміст кримінально-виконавчої діяльності держави. Для подолання проблем, повязаних з охороною прав і законних інтересів зазначеного обєкта, слід у найкоротші строки прийняти Закон України «Про відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди громадянам, які потерпіли від злочину». 6 такого змісту: «Цивільний позов у порядку цієї статті особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, має право предявити і у ході відбування засудженим призначеного судом покарання»; ч.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У висновках дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в комплексному дослідженні правового статусу потерпілого від злочину та розробленні обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення кримінально-виконавчих засобів і форм охорони його прав і законних інтересів у ході виконання покарань. Найбільш важливими є наступні висновки: 1. Як свідчить вивчення історичних правових джерел, ще у древні часи у нормативно-правових актах закріплювалась можливість матеріального відшкодування завданої злочином шкоди. Зокрема, «Руська Правда», будучи жорстко орієнтованою на соціальний статус особистості, вводила диференціацію відповідальності, залежно від станового та матеріального становища винного та потерпілого. У період Української Козацької держави метою покарання визнавалась відплата та відшкодування заподіяних збитків. Після повної ліквідації української державності та включення українських земель до складу Московської імперії, Польщі, Угорщини та Румунії власна політика щодо захисту прав потерпілих не проводилась, а була результатом діяльності тих держав, у складі яких знаходились її територіальні частини. Не змінилась кримінально-правова та кримінально-виконавча політика як у період творення незалежної Української держави (1917-1922 рр.), так і в так званий радянський період (1922-1991 рр.). Прийняття нового КК України 2001 р. та КВК України 2004 р., а також внесення змін і доповнень у КПК України також не змінили суті речей: ефективних механізмів захисту прав потерпілих від злочину у чинному законодавстві не створено. Отже, дотримуючись у цілому закономірностей розвитку історичного процесу спадкоємності, яким керувався законодавець у перших джерелах права, Україна стоїть на порозі великих змін, коли права людини і громадянина, включаючи потерпілих від злочину, мають складати (але не стали такими) зміст кримінально-виконавчої діяльності держави.

2. Сучасний стан та тенденції захисту прав потерпілих від злочину свідчать про те, що діяльність держави не в повній мірі відповідає вимогам ст. 3 Конституції України, у якій зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Для подолання проблем, повязаних з охороною прав і законних інтересів зазначеного обєкта, слід у найкоротші строки прийняти Закон України «Про відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди громадянам, які потерпіли від злочину». При цьому в Законі мають бути передбачені норми про повну компенсацію завданої злочином шкоди у випадку відсутності вини потерпілого (віктимної поведінки) та про те, що сума відшкодування не оподатковується. Крім цього, слід здійснити й низку видозмін у чинному кримінально-виконавчому законодавстві України, про які йдеться у загальній характеристиці цієї дисертації.

3. Стереотипні підходи щодо визначення змісту кримінально-виконавчих правовідносин, місця і ролі у них потерпілих від злочину, що склались у науці та на практиці, потребують корегування та більш конкретного обґрунтування. Для цього дисертант пропонує доповнити ст. 28 КПК ч. 6 такого змісту: «Цивільний позов у порядку цієї статті особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, має право предявити і у ході відбування засудженим призначеного судом покарання»; ч. 2 ст. 50 КПК - реченням такого змісту: «Цивільний позивач або його представник має право вимагати виконання заявлених позовних вимог і у ході виконання кримінального покарання», а ч. 1 ст. 9 КВК - реченням наступного змісту: «Виконувати обовязки цивільного відповідача, що встановлені для нього рішенням суду».

4. Як свідчать результати вивчення наукової літератури, латентна злочинність детермінується тими ж самими причинами, що і злочинність в цілому. З урахуванням зазначеного та в контексті змісту обєкта цього дослідження дисертантка пропонує доповнити ст. 258 ЦК частиною 5 такого змісту: «Строки позовної давності, що вказані у цій статті, можуть бути продовжені судом у межах строків, встановлених законом для притягнення винної у вчиненні злочину особи до кримінальної відповідальності» (ст. 49 КК).

5. Не заперечуючи в цілому існуючі в науці та міжнародній практиці підходи щодо створення спеціальних, страхових і т.п. фондів по відшкодуванню завданої злочином шкоди, слід визнати, що не повною мірою використані й інші внутрішні можливості держави, а саме: посилення контролю за тим, як засуджені виконують свій обовязок щодо жертв злочинів за рахунок власних можливостей, у т.ч. за ті кошти, суми і майно, які вони приховали від органів досудового слідства та суду, і яке може бути витребувано у ході кримінально-виконавчої діяльності шляхом використання сил і засобів ОРД, засобів виправлення і ресоціалізації, каяття засудженого та інших форм примирення засуджених з потерпілими від злочинів. Для цього автор пропонує здійснити низку заходів, про які йдеться у загальній характеристиці роботи.

6. Одним із завдань законодавства України щодо його гармонізації з міжнародно-правовими актами має стати уніфікація термінологій. У звязку з цим необхідно зазначити, що у міжнародних Конвенціях (рекомендаціях, тощо) визначена ціла низка цілком придатних для використання у кримінальному та кримінально-виконавчому законодавстві України термінів, що мають відношення до вирішення проблем, повязаних із захистом прав потерпілих від злочинів, зокрема це: «доходи», «власність», «засоби», «конфіскація», «суддя», «юридична особа», «жертва злочину» та ін.

7. Як показав проведений аналіз окремих положень КПК та КВК України, а також запропонованих проектів КК, КПК та інших нормативно-правових актів, існує дисбаланс прав потерпілих від злочину і засуджених, що унеможливлює забезпечення змагальності судового процесу та рівності сторін перед законом. Для усунення цієї прогалини дисертантка пропонує здійснити низку заходів, а саме: доповнити ч. 2 ст. 8 КВК правом засудженого на надання правової допомоги з боку близьких родичів; ст. 8 КВК у цілому - правом засудженого на примирення з потерпілим від злочину в ході виконання кримінального покарання. Таке ж право надати потерпілому від злочину, внісши зміни у ч. 3 ст. 49 та ч. 3 ст. 52 КПК, а ч. 1 ст. 52 КПК доповнити правом потерпілого на представництво його інтересів будь-яким фахівцем у галузі права, вилучивши із закону словосполучення «інші особи».

1. Павлік О.М. Співвідношення понять «потерпілий від злочину» та «жертва злочину» / О. М. Павлік // Юридична Україна. - 2008. - № 6. - С. 118-124.

2. Павлік О. М. Сучасні теоретичні підходи щодо визначення правового статусу потерпілого в кримінальному судочинстві / О. М. Павлік // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №7. - С. 118-124.

3. Павлік О. М. Історичні джерела виникнення та розвитку законодавства щодо потерпілих від злочинів / О. М. Павлік // Право України. - 2008. - № 9. - С. 114-118.

4. Павлік О. М. Потерпілий в системі кримінально-виконавчих відносин / О. М. Павлік // Юридична Україна. - 2008. - №11. - С. 10-17.

5. Павлік О. М. Міжнародно-правові підходи щодо захисту прав потерпілого у кримінально-виконавчому законодавстві / О. М. Павлік // Юридична Україна. - 2008. - № 12. - С. 122-127.

6. Павлік О. М. Міжнародно-правові стандарти щодо захисту прав потерпілого у кримінально-виконавчому законодавстві України / О. М. Павлік // Право України - 2009. - №7. - С. 146-152.

7. Павлік О. М. Відшкодування державою шкоди потерпілому, завданої злочином / О. М. Павлік // Актуальні питання реформування правової системи України: збірник наукових статей за матеріалами ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Луцьк, 1-2 червня 2005 року. - Луцьк: РВВ «Вежа», 2005 - С. 347-349.

8. Павлік О. М. Значення потерпілого з позиції кримінальної політики / О. М. Павлік // Актуальні питання реформування правової системи України: збірник наукових статей за матеріалами IV Міжнародної науково-практичної конференції. Луцьк, 1-2 червня 2007 року. - Луцьк: РВВ «Вежа», 2007. - С. 305-307.

9. Павлік О. М. Історія розвитку вчення про потерпілих / О. М. Павлік // Актуальні питання реформування правової системи України: збірник наукових статей за матеріалами V Міжнародної науково-практичної конференції. Луцьк, 30-31 травня 2008 року. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. - С. 542-544.

10. Павлік О. М. Генезис розвитку вчення про захист прав потерпілого від злочину / О. М. Павлік // Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і студентів. Луцьк, 13-14 травня 2009 року. - Луцьк: РВВ «Вежа», 2009. - С. 245-246.

11. Павлік О. М. Проблеми удосконалення чинного законодавства України по захисту прав потерпілих від злочинів / О. М. Павлік // Збірник наукових статей за матеріалами VI Міжнародної науково-практичної конференції. Луцьк, 29-30 травня 2009 року. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2009. - С. 621-625.