Захисні пристосування комах - Курсовая работа

Комахи більшості видів служать здобиччю для багатьох тварин, тому здатність уникати хижаків і захищатися надзвичайно важлива для збереження життя особин і виживання популяції в цілому. Незважаючи на малі розміри, слабкість комах і безліч ворогів, цей клас живе, займаючи на Землі свої стійкі екологічні ніші. Серед різноманітних засобів захисту від ворогів особливо часто зустрічаються: біг (наприклад, у турунів навіть личинки з бігальними ногами), стрибки (земляні блошки), швидкий зліт (коники, бабки), падіння з рослин з підігнутими кінцівками, здатність прикидатися мертвими (сонечка), а також маскувальне забарвлення, вибризкування їдкої або пахучої рідини.Мімікрія ефективна під час захисту від хижих тварин лише за умови, коли незахищений вид, що наслідує (імітатор), та вид захищений, якого наслідують (модель),мешкають в одній місцевості, причому чисельність імітатора істотно нижча, ніж моделі (інакше у хижака не виробиться умовний рефлекс на певний подразник, повязаний з неїстівністю жертви). У бейтсовської мімікрії гірше захищений вид наслідує забарвлення або форму добре захищеного. На одному кущі можуть розташовуватися метелики пяти видів практично однакового забарвлення. Аналогічну мімікрію мають і метелики монархи з місцевими метеликами-імітаторами.(рис.2). Суть мюллерівської мімікрії полягає в тому, що кілька захищених видів нагадують один одного за забарвленням і формою, утворюючи так зване «кільце»; їхні вороги, виробивши рефлекс відрази до одного з видів «кільця», не чіпають також і інших.Комахи, як і багато тварин, не тільки ховаються від хижаків у сховищах, а й маскуються, ховаючись від їх ока за допомогою протекційного забарвлення. Забарвлення і форма тіла комахи переважно відповідають особливостям його місцеперебування. Біологічні, морфологічні і фізіологічні характеристики виду, які знаходяться у відповідності з навколишнім середовищем, називають життєвою формою. Ті особини, що живуть серед зелені - зелені, і забарвлення їх здатне дивним чином змінюватися аж до жовтого та навіть коричневого, по мірі висихання рослинності (рис. Комахи, забезпечені протекційним забарвленням і формою тіла, подібними з листям, гілочками або навіть на пташиним послідом, часто поєднують це з особливою інстинктивною поведінкою.Щоб уникнути хижаків, основними пасивно-оборонними реакціями є завмирання, втеча, укриття в сховищах і інші доцільні поведінкові прийоми. Так, жук-ковалик наділений сильними грудними мязами і спеціальним механізмом на нижньому боці грудей, завдяки чому в разі небезпеки він високо підкидає себе в повітря. Наприклад, якщо потривожити жучка яблуневого довгоносика, він миттєво складає ніжки, падає з гілки на землю і якийсь час лежить там нерухомо. Існує навіть родина «жуків-маскувальників», які володіють подібними захисними здібностями, але відрізняються особливою швидкістю прояву рефлексу відмирання. Якщо цьому жучку загрожує небезпека, він, притискаючи до тіла вусики та ніжки, падає на землю і лежить там нерухомо.Існують і жалячі комахи - бджоли, оси, джмелі, мурашки і деякі інші комахи забезпечені жалом, для вприскування отрути. Для великих тварин укуси одних комах проходять майже безболісно, а отрута інших (жуки-наривники, жалячі комахи) викликає у них сильні алергічні реакції. Отруйні речовини застосовуються різними способами: вони або впорскують отруту в тіло ворога, або оббризкують його струменем, або вистрілюють з вибухом і утворенням їдкої хмари. Організм деяких комах здатний створювати для використання в якості отрути суміші, в яких понад 50 різних хімічних зєднань. Мурахи відносяться до жалячих перетинчастокрилих, однак представники деяких їх видів можуть вибризкувати отруйну суміш на ворога, що знаходиться на достатньо великій відстані.1.Мімікрія - це ефект наслідувальної схожості з формою і забарвленням тіла представників незахищених видів комах з більш захищеними. Існують дві форми мімікрії: бейтсовська і мюллерівська названі в честь вчених які їх дослідили і описали. Протекційне забарвлення робить їх менш помітними в місцях проживання, дозволяючи злитися з фоном. Щоб уникнути хижаків, основними пасивно-оборонними реакціями є завмирання, втеча, укриття в сховищах і інші доцільні поведінкові прийоми.

План

Вступ

1. Мімікрія комах

2. Маскування і демонстрація комах

3. Пасивно-оборонні реакції комах

4. Способи активного захисту комах

Висновки

Список використаної літератури

1.Мімікрія - це ефект наслідувальної схожості з формою і забарвленням тіла представників незахищених видів комах з більш захищеними. Тобто це захисне пристосування їстівних незахищених видів. Існують дві форми мімікрії: бейтсовська і мюллерівська названі в честь вчених які їх дослідили і описали.

2. Маскування - це поєднання криптичного забарвлення тварини і подібності форми її тіла до певних предметів. Протекційне забарвлення робить їх менш помітними в місцях проживання, дозволяючи злитися з фоном. Демонстраційне (загрозливе) забарвленням є сигналом для їх ворогів: «Не чіпай! Небезпечно для твого життя!».

3. Щоб уникнути хижаків, основними пасивно-оборонними реакціями є завмирання, втеча, укриття в сховищах і інші доцільні поведінкові прийоми. Багато комах здатні в разі небезпеки завмирати або, як прийнято говорити, прикидатися мертвими.

4. Зазвичай комахи використовують цілий комплекс різних захисних прийомів. Існують жалячі комахи - бджоли, оси, джмелі, мурашки і деякі інші комахи забезпечені жалом, для вприскування отрути. Це виділення спеціальних залоз, які здатні відлякати, паралізувати або вбити противника.

1.Догель В. А. Зоолгия беспозвоночных: Учебник для унтов /Под ред. проф. Полянского Ю. И. - М.: Высш. школа, 1981. - С.378-379.

2.Натали В. Ф. Зоология беспозвоночных: Учебник для студентов биол. фак. пед. ин-тов./Под ред. проф. Сазоновой О. И. - М.:Просвещение, 1975. - 487с.

3.Савчук М. П. Зоологія безхребетних: Для природ. фак. пед. ін-тів.-К.:Рад. школа, 1965.-С.412-413.

4.Фарб П. Насекомые. Пер. с англ. Ю. Фролова /Под ред. и с предисл. Мазотина-Поршнякова Г. А.-М.:Мир, 1976. - 192с.

5.Щербак Г. Й. Зоологія безхребетних. Підр. у 3 кн. Кн.2 /Г. Й. Щербак, Д. Б. Царичкова, Ю. І. Вервес. - К.:Либіь, 1996. - 320с.

Размещено на .ru