Західноукраїнські землі в 1939–1941 рр.: історіографічний аналіз - Автореферат

Історіографія початкового періоду війни, коли в результаті так званого Пакту Молотова - Ріббентропа й таємних протоколів до нього, збройною силою здійснено поділ Польщі та приєднання західноукраїнських земель до СРСР-УРСР, тривалий час була вкрай заполітизованою. Історія дослідження процесу соборизації України, місце в ньому Східної Галичини і Західної Волині у 1939-1941 роках, є важливою науковою проблемою, розробка, якої дозволяє оцінити стан одразу декількох національних історіографій, прослідкувати зміни які в них відбулися, і з яких причин. Вивчення державно-соборного процесу в Україні впродовж останнього пятнадцятиліття велось інтенсивно, проте певне коло політичних і етносоціальних питань залишається малодослідженим. Актуальність проблеми викликана й сучасною суспільно-політичною ситуацією в Україні, коли певні розбіжності у розумінні історичних реалій минулого, залишки породжених радянською історіографією етнополітичних стереотипів гальмують процес консолідації української нації, використовуються окремими політичними чинниками для поділу українців на західних та східних. Мета і завдання дослідження - на основі критичного аналізу історіографічних джерел визначити основні риси розвитку історіографії історії західноукраїнських земель 1939-1941 років, формування її методологічних засад під впливом домінуючих ідеологічних і політичних концепцій, прослідкувати еволюцію вітчизняної історичної думки на різних етапах розвитку суспільства.У першому розділі - “Методологія, основні етапи та джерела дослідження проблеми” показано, що закладена на зламі 20-30-х років методологічна база радянської історіографії, розроблена в сталінські часи концепція історії СРСР, що поглинула історії всіх союзних республік, зокрема України, упродовж кількох поколінь впливала на свідомість людей через науку, освіту, культуру та засобами тотальної пропаганди. Історіографія історії західноукраїнських земель 1939-1941 рр. представлена такими основними видами джерел: документи органів державної влади, політичних партій, громадських організацій, наукових установ, які визначали розвиток указаних досліджень; видані в Україні та за кордоном узагальнюючі та спеціальні монографічні дослідження і статті; дисертації та їх автореферати; підручники і навчальні посібники; рецензії, бібліографічні огляди праць; матеріали наукових конференцій, симпозіумів, конгресів і читань; а також періодичної преси, джерела особистого походження, біографії, епістолярії; спогади учасників подій. Особливість дослідження полягає в тому, що оригінальні документи державних, політичних і громадських структур Польщі та СРСР-УРСР зберігаються у фондах державних і відомчих архівосховищ Росії, України, Німеччини, Польщі, Великобританії, США та інших країн. Сучасна ж польська історіографія перейшла від загального розгляду процесів радянізації (у польських виданнях термін “совєтизація” не перекладається) у підручниках та узагальнюючих працях до спеціальних студій, присвячених депортаціям громадян Другої Речі Посполитої, деполонізації приєднаних до СРСР територій, щоденному життю і побуту поляків, громадян СРСР у 1939-1941 рр. При цьому польські автори активно використовують документи архівних фондів України та РФ, мемуари української та польської еміграції, не ігнорують новітні праці українських істориків. У другому розділі - “Історіографія історико - політичних аспектів приєднання Західної України до складу СРСР”, який складається з трьох підрозділів, виділено три визначальні концептуально-інформаційні блоки досліджень: Пакт Молотова - Ріббентропа 23 серпня 1939 р., стратегічна операція Українського фронту по розгрому спільно з військами вермахту Польщі 17-28 вересня 1939 р. та політично-правове обґрунтування приєднання до СРСР-УРСР західноукраїнських земель.Лише після здобуття Україною незалежності вітчизняна наука перейшла на плюралістичні методологічні засади, а для істориків відкрилися сприятливі умови для глибоких досліджень і обєктивного відтворення доленосних подій минулого. Першими жертвами санкцонованої ними світової катастрофи, стало населення Східної Галичини і Волині; а інкорпоровані терени - головним театром геополітичного і збройного протистояння Німеччини, Польщі, Румунії й СРСР. До кінця 80-х рр. радянська історіографія трактувала вступ СРСР у війну й спільний з Німеччиною розгром і поділ Польщі у вересні 1939 р. винятково як “визвольний похід” Червоної армії з метою “взяти під захист братів-українців”. Висвітлення процесу оформлення державно-політичного статусу новоприєднаних земель, зрештою як і інших подій, поділило істориків на протилежні табори: радянський, який вважав цілком легітимним встановленням радянської влади шляхом “демократичних” виборів і ухвал Народних Зборів Західної України та сучасний український і діаспорний, представники яких повністю спростовують створені радянською історіографією міфи і стереотипи. Висвітлюючи зміни в західноукраїнському суспільстві, почасти позитивні в економіці, соціальній сфері та освіті, вони всіляко замовчували

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ