Західна парадигма війни і миру останньої чверті ХХ століття - Автореферат

по-друге, необхідністю чіткого розуміння того, який генезис соціально-філософських переконань щодо проблеми війни і миру, які концепції є домінуючими в пошуку відповіді на питання, що є суттю війни і миру, які причини породжують війни, чи можливе майбутнє без воєн; по-третє, обєктивними потребами дослідження саме західної парадигми війни і миру, оскільки Захід сьогодні є тією могутньою військово-політичною силою, яка визначає сучасний розвиток цивілізації. Тому дуже важливо зрозуміти складові сучасної парадигми Заходу щодо проблем війни і миру, зясувати архетипове в ній. по-четверте, практичною потребою зясування особливостей трансформації сучасної західної парадигми війни і миру, оскільки саме військово-теоретична думка і оборонна індустрія Заходу сьогодні закладають основи розуміння і ведення воєн нового інформаційного суспільства. Все це свідчить на користь того, що осмислення проблеми війни і миру дуже важливе для всього людства, проблема війни і миру досить гостра, актуальна, складна, багатопланова і комплексна. Високо оцінюючи внесок сучасних вітчизняних і закордонних дослідників в осмислення проблеми війни і миру, слід зазначити, що на сьогоднішній день комплексного дослідження західної парадигми війни і миру зроблено не було, не проводився й аналіз її трансформації в умовах переходу від протистояння двох соціально-політичних систем до однополярного світу.Перший розділ “Світоглядні і методологічні основи соціально-філософського аналізу проблем війни і миру в західній філософії” присвячений розгляду світоглядно-методологічних підходів щодо походження, суті і причин виникнення воєн, що історично склалися в західній соціальній філософії, в розділі доведено, що альтернативою філософії насильства є філософія миру. У підрозділі 1.1 “Концептуальні підходи до розуміння походження, суті і причин виникнення воєн в західній соціальній філософії” доведено, що формування західної парадигми війни і миру пройшло тривалий історичний шлях. Виникають зачатки розуміння дійсних причин воєн і воєнних конфліктів, зароджуються натуралістичні та психологічні тенденції їх розгляду, перші ідеї “загальності” війни, її вічності й необхідності. У першій із них війна розглядається як своєрідне космічне явище, загальний закон природи, тому її причини нібито лежать у витоках буття Всесвіту, а сама війна виконує роль генератора будь-якого руху. Доведено, що у цей період виразно вимальовуються і два підходи до оцінки ролі війни в історії: мілітаристський, що схвалює війну, і гуманістичний, що засуджує її.У підрозділі 2.1 “Суть західної парадигми війни і миру” на основі аналізу західної ментальності розкриті суть і зміст західної парадигми війни і миру. Західна парадигма війни і миру, що склалася, є сукупністю переконань, цінностей і засобів осмислення проблем війни і миру, прийнятих західним науковим співтовариством. Найпоширенішою мілітаристською концепцією даного історичного періоду була концепція “обмеженої” війни, адепти якої намагалися встановити для світової ядерної війни певні межі, утримати її в рамках “контрольованого” збройного конфлікту. За допомогою концепції “обмеженої” війни політичні і військові діячі Заходу прагнули привчити людей розглядати війну, зокрема ядерну, як звичне явище, допустиме у відносинах між народами і державами. Третій розділ “Трансформація поглядів на проблеми війни і миру в умовах однополярного світу” присвячений аналізу нових соціально-філософських концепцій світоустрою, одні з яких були дуже оптимістичні в прогнозах на майбутнє людства, методологічно базувалися на ліквідації воєн в історії людства, інші були песимістичні і передбачали в майбутньому численні війни і воєнні конфлікти, які якісно відрізнятимуться від воєн минулого.У результаті соціально-філософського дискурсу проблеми війни і миру розкрито, що формування західної парадигми війни і миру пройшло тривалий історичний шлях. Обґрунтовано і введено в науковий обіг поняття “західна парадигма війни і миру”, яка є сукупністю переконань, цінностей і засобів осмислення проблем війни і миру, прийнятих західним науковим співтовариством. Доведено, що західна парадигма війни і миру постійно збагачується новим змістом, детермінованим як сучасними тенденціями в розвитку соціуму, так і вдосконаленням озброєння та військової техніки, еволюцією воєн і військового мистецтва. В умовах розрядки міжнародної напруженості й розпаду світової соціалістичної системи найпоширенішою мілітаристською концепцією була концепція “обмеженої” війни, адепти якої намагалися встановити для світової ядерної війни певні межі, утримати її в рамках “контрольованого” збройного конфлікту. Вони в своїх дослідженнях більше акцентували на таких компонентах західної парадигми війни і миру, як плюралізм і толерантність.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках наведені підсумки дослідження, зроблені теоретичні узагальнення, намічені перспективи вирішення окремих аспектів розглянутої проблеми, пропонуються рекомендації щодо впровадження отриманих результатів у програму будівництва та розвитку Збройних сил України, формування перспективних напрямків розвитку оборонно-промислового комплексу України.

Основні результати дисертації конкретизовані у таких положеннях: 1. У результаті соціально-філософського дискурсу проблеми війни і миру розкрито, що формування західної парадигми війни і миру пройшло тривалий історичний шлях. Дана парадигма увібрала в себе філософські традиції Стародавнього світу, Середньовіччя, Відродження, Нового часу. Обґрунтовано і введено в науковий обіг поняття “західна парадигма війни і миру”, яка є сукупністю переконань, цінностей і засобів осмислення проблем війни і миру, прийнятих західним науковим співтовариством. Центральними елементами дисциплінарної матриці західної парадигми війни і миру є плюралізм, толерантність, раціоналізм, практицизм, індивідуалізм. Архетиповим для західної парадигми війни і миру є установка на агресію при розвязанні проблем міждержавних відносин, що виникають у процесі життєдіяльності світової спільноти. Доведено, що західна парадигма війни і миру постійно збагачується новим змістом, детермінованим як сучасними тенденціями в розвитку соціуму, так і вдосконаленням озброєння та військової техніки, еволюцією воєн і військового мистецтва.

2. Встановлено, що невідємними компонентами західної парадигми війни і миру є мілітаристські і миролюбні концепції. В умовах розрядки міжнародної напруженості й розпаду світової соціалістичної системи найпоширенішою мілітаристською концепцією була концепція “обмеженої” війни, адепти якої намагалися встановити для світової ядерної війни певні межі, утримати її в рамках “контрольованого” збройного конфлікту. Виявлено, що мілітаристські концепції при обґрунтуванні ролі і місця воєн в історії людства базувалися на використовуванні концепції великих циклів. Розкрито, що в західному теоретичному “мирознавстві” цього періоду домінували три концепції миру: негативна, позитивна і глобалістська. Доведено, що поряд з вказаними філософськими концепціями миру на Заході в 1970-80-ті рр. існували й інші соціально-філософські напрями, які повністю виключали можливість застосування насильства в міждержавних відносинах. Однією з таких течій в антивоєнному русі другої половини ХХ ст. був пацифізм, який обєднував широкий спектр суспільно-політичних сил.

3. Дискурс сучасних західних філософських досліджень свідчить про те, що в умовах однополярності почалася трансформація поглядів західних учених на проблему війни і миру. Вони в своїх дослідженнях більше акцентували на таких компонентах західної парадигми війни і миру, як плюралізм і толерантність. Виявлено нові детермінанти виникнення воєн в епоху глобалізму та вступу людства до інформаційної ери (цивілізаційні зіткнення, міжнародний тероризм, обмеженість природних ресурсів тощо).

4. При аналізі основних характеристик воєн сучасної епохи виявлено різноманітність підходів західних дослідників. Провідним серед них є техніко-технологічний детермінізм (приписує вирішальне значення в розвитку військової справи зміні технічної і технологічної сторін військового виробництва, появі нових зразків озброєння і військової техніки, які найсерйознішим чином впливають на підготовку, хід і результат бойових дій). Найвідомішою концепцією техніко-технологічного детермінізму збройної боротьби є концепція інформаційних воєн. Наприкінці 1990-х рр. розроблена концепція мереже-центричної війни. Відповідно до мереже-центричної концепції три сфери - інформаційна, фізична і когнітивна - створюють “середовище війни”.

5. Запропонована модель військового реформування, яка враховує західну парадигму війни і миру і базується на пануючих тенденціях військового будівництва провідних західних країн: професіоналізації військової діяльності; підвищення ролі і значення високоточної зброї, зброї на нових фізичних принципах і космічного простору у війнах майбутнього. Запропоновані такі принципи будівництва Збройних сил України в сучасних умовах: інтеграція, достатність, відтворення, всебічне врахування ресурсів, варіантність, керована децентралізація, еволюційність. Обґрунтовано, що процес реформування Збройних сил України неможливий без духовно-морального розвитку військовослужбовців, наповнення оборонної політики ідеалами гуманізму і демократії.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Романюк С.М. Кант і його сучасні послідовники щодо проблем війни і миру // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків: ХВУ, 2002. - Вип. XV. - С.79-84.

2. Романюк С.М. Погляди Арнольда Тойнбі на проблему війни та миру // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна №591’2003. Серія: філософія. - Харків: ХНУ, 2003. - С. 187-191

3. Романюк С.М. Цивілізаційна війна: концепція Самюеля Хантінгтона // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. - Харків: ХВУ, 2003. - Вип. 2(17). - С. 158-164.

4. Романюк С.М. Сучасні погляди західних дослідників щодо проблеми війни і миру // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. - Харків: ХВУ, 2003. - Вип. 3(18). - С. 114-120.

5. Романюк С. Проблемы войны и мира в эпоху глобализации // Бизнес Информ. - 2002. - №9-10. - С.15-17.

6. Романюк С.М. Філософія миру як складова сучасної парадигми освіти // Нива знань. Науково-методичний альманах. - Дніпропетровськ: “Промінь”, 2003. - №1. - С.20-23.

7. Романюк С.Н. Личность в теории справедливой войны // Особистість в умовах сучасних політичних відносин: Збірник наукових статей (за матеріалами XIV Харківських політологічних читань). - Харків: „Право”, 2003. -С.153-155.

8. Романюк С.М. Прагматизм північноатлантичної соціально-філософської парадигми щодо проблеми війни і миру // Актуальні проблеми будівництва та розвитку внутрішніх військ МВС України: матеріали науково-практичної конференції. - Харків: ВІ ВВ МВС України, 2003. - С.209-212.

9. Романюк С.М Теорія справедливої війни у північноатлантичній соціально-філософській парадигмі // II наукова конференція молодих вчених Харківського військового університету (Харків, 16-17 квітня 2003 року). Тези доповідей. Частина І. - Харків: ХВУ, 2003. - С.16.

10. Романюк С.М. Проблема свободи вибору військово-політичних рішень у концепції свободи Е. Фромма // Проблеми свободи у теоретичній та практичній філософії (Матеріали X Харківських міжнародних Сковородинівських читань). В 2 ч. Ч.1. - Харків: “Екограф”, 2003. - С.76-79.

11. Романюк С.М. Еволюція війни // ІІІ наукова конференція молодих вчених Харківського військового університету (м. Харків, 12-13 листопада 2003 року). Тези доповідей. - Харків: ХВУ, 2003. - С. 14-15.

12. Романюк С.М. Інформаційна війна як можлива форма боротьби найближчого майбутнього // Соціально-політичні та соціально-правові проблеми сучасності: Збірник наукових тез ( за матеріалами XV Харківських політологічних читань). - Харків: НЮАУ, 2004. - С.186-188.

Размещено на .ru