Західна парадигма формування особистості військового професіонала (соціально-філософський аналіз) - Автореферат

Багатовікова мрія людства про встановлення загального миру як і раніше далека від здійснення, а війна залишається незмінним способом вирішення хворобливих питань сучасності. потребами переосмислення сутності і змісту процесу формування особистості сучасного військового професіонала, здатного в умовах динамізму розвитку військової теорії та практики, інформатизації усіх сфер військової діяльності, відповідати вимогам розвитку військової справи; Обраний напрям дослідження повязаний із завданнями науково-дослідних робіт (НДР) “Духовна культура сучасного військового керівника” (шифр “Культура”)”, “Формування особистості сучасного військового керівника в період навчання у вищих навчальних закладах МО України” (шифр „Керівник”)”, які виконуються кафедрою філософії Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за завданням Міністерства оборони України. Дослідження відрізнялись системним підходом до дослідження проблеми, урахуванням впливу на процес формування особистості військового професіонала різноманітних чинників військово-політичного, економічного, соціокультурного, суто військового, технічного та технологічного характеру. ХХ століття для людства - це доба науково-технічного прогресу, яка підняла людину і, водночас, це доба двох світових війн та нескінченних „малих” війн й збройних конфліктів, які безперервно знищують людство.У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження західної парадигми формування особистості військового професіонала” розкриваються теоретико-методологічні підходи до аналізу проблеми особистості військового професіонала, сутності та змісту процесу її формування. “Дослідження західної моделі формування особистості військового професіонала зарубіжними та вітчизняними науковцями” аналізуються підходи щодо дослідження понять військово-професійної проблематики, що існують в соціальній філософії. Умовно спадщину радянської школи щодо дослідження військово-професійної проблематики можна поділити на декілька груп праць учених, в яких досліджувались такі напрямки: вивчення морально-етичних проблем військової професії (К.А. Виходячи із соціально-філософської концепції особистості і запропонованого тлумачення сутності професіоналізму військовослужбовців запроваджено розуміння особистості військового професіонала як значущої фігури в суспільстві, з високим соціальним та професійним статусом, яка як конкретний субєкт займається військово-професійною діяльністю, має достатній для виконання завдань військової служби рівень професіоналізму та керується власною професійною субкультурою, в межах якої реалізуються на практиці як специфічні, так і загальні цінності, принципи й норми життєдіяльності; має розвинену здатність до орієнтації відносно оточуючого середовища, суспільства, мілітарного соціуму та самого себе. У другому розділі “Сучасна західна парадигма формування особистості військового професіонала” аналізуються концептуальні засади західної парадигми формування особистості військового професіонала, досліджуються її детермінанти та тенденції, розкривається соціальний механізм формування особистості військового професіонала.Це, по-перше, особливості військової діяльності; по-друге, типи армії, що визначаються принципом комплектування; по-третє, моделі військового управління, які визначають механізм формування парадигми військової освіти. На підставі компаративних аналізів військової діяльності та військової освіти визначено провідні тенденції та особливості формування особистості військового професіонала провідних західних країн. Система військової освіти має, з одного боку, цільову спрямованість на успішне отримання освіти вищого професійного рівня, а з другого - на всебічний розвиток й саморозвиток особистості; система військової освіти, що існує є цілісний, безперервний, досить ефективний та прагматичний процес. У всьому світі спостерігається зміна як самого поняття „військова освіта”, так і вимог до системи військової освіти, які зумовлені такими чинниками. Така мета передбачає виконання деяких завдань у сфері військової освіти, головними з яких вважаємо такі: розвиток військової освіти повинен випереджати військову практику; кожний етап змін у військовій справі повинен знаходити певне віддзеркалення у військовій освіті; випереджений розвиток військової освіти передбачає спирання на наукове прогнозування розвитку військової справи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках дисертаційної роботи підводяться підсумки та узагальнюються дослідження в цілому, а також вказуються перспективи і напрямки подальшої розробки проблеми. Результати дослідження конкретизовано в наступних положеннях: 1. Військово-професійна проблематика є складовою загальної професійної проблематики і належить до основних проблем соціальної філософії як безпосередньо повязана з основами суспільної життєдіяльності. Її становлення і розвиток органічно взаємоповязаний з історичним процесом і набуває подальшого розвитку в ході перетворення людини в активного субєкта історичного розвитку. Військово-професійна проблематика значною мірою активізується в умовах соціальних трансформацій та кризових етапів. Військова праця виступає основою військової професіоналізації, яка, в свою чергу, обєктивно є залежною від рівня розвитку суспільства. Держава визначає соціально-політичну спрямованість процесу професіоналізації військової діяльності, що знаходить своє відображення у воєнній доктрині, а також визначає модель формування військового професіонала. Особистість військового професіонала відрізняється від інших особливістю інтересів та обовязків у соціальній та інших сферах життєдіяльності суспільства, опосередкованих статусом і функціональним призначенням збройних сил як соціального інституту; специфікою військово-професійної діяльності, яка полягає у використанні засобів збройного насильства; високим ступенем регламентації життєдіяльності, що, у свою чергу, відображається на змісті основних соціально значущих якостей військовослужбовців. Особистість військового професіонала розглядається як певний соціальний (соціально-професійний) тип особистості, як сукупність властивостей особистості, що виражає належність особистості до певної військово-професійної соціальної групи. Формування особистості військового професіонала західних країн постає складним і суперечливим процесом набуття та трансформації індивідуальних соціокультурних і соціально-типологічних якостей соціуму, соціально-професійних груп і відповідної ментальності для реалізації індивідуальних і суспільних життєвих стратегій.

Запропоновано нове визначення поняття „військовий професіонал”, який є значущою фігурою в суспільстві і має високий соціальний та професійний статус. Він виступає носієм професіоналізму, а професіоналізм матеріалізується в діях військового професіонала. Встановлені чинники, які впливають на формування особистості військового професіонала. Це, по-перше, особливості військової діяльності; по-друге, типи армії, що визначаються принципом комплектування; по-третє, моделі військового управління, які визначають механізм формування парадигми військової освіти.

2. У результаті соціального-філософського дискурсу проблеми формування особистості військового професіонала доведено, що в умовах трансформації всіх сфер життєдіяльності соціуму почалася трансформація поглядів західних учених на проблему формування особистості військового професіонала. Західна парадигма постійно збагачується новим змістом, детермінованим як сучасними тенденціями в розвитку соціуму, так і вдосконаленням озброєння та військової техніки, еволюцією воєн і військового мистецтва. Проведення компаративного аналізу моделей військового управління дозволило встановити, що у військовій сфері склались певні моделі військового управління: „англо-саксонська модель” із принципом децентралізованого управління та „пруська модель”, яка ґрунтується на принципі централізованого управління. Вони на потребу забезпечення армії професійними кадрами детермінують моделі військової освіти. Самі ж моделі військового управління народжуються як наслідок визначення типу суспільства. Пошук оптимальної моделі військового управління виступає рушійною силою кардинальних змін у царині зарубіжного військового будівництва загалом та у царині військової освіти, зокрема. Модель військового управління виступає визначальним принципом у механізмі формування парадигми військової освіти.

На підставі компаративних аналізів військової діяльності та військової освіти визначено провідні тенденції та особливості формування особистості військового професіонала провідних західних країн. Доведено залежність розвитку військової освіти від типу армії та існуючої в ній моделі військового управління; характер прояву особливостей військової діяльності детермінований способом комплектування армії. Цей аналіз дозволив дослідити різні особливості військової діяльності і зясувати, в яких типах армій вони протистоять один одному, а в яких - виявляються разом. Прояв особливостей військової діяльності в Україні має риси одиничного та загального, а тому повністю приймати або ігнорувати досвід інших країн навряд чи виправдано. Лише творче осмислення досягнень армій інших країн дозволить вийти на головні напрями у пошуках пріоритетів для Збройних Сил України.

3. Соціально-філософська рефлексія сутності та змісту процесу формування військового професіонала має конкретно-історичну модифікацію, обумовлену політичними, економічними, соціокультурними, суто військовими, технічними й технологічними чинниками розвитку суспільства та її важливого соціального інституту - армії. Під впливом глобалізаційних процесів трансформується ієрархія детермінант в системі чинників формування особистості військового професіонала.

Системний підхід дозволив висвітлити систему військової освіти як підсистему загальнодержавної системи освіти та як таку, що перебуває в постійному розвитку й взаємодії з оточуючим середовищем та іншими соціальними системами. Соціально-філософський аналіз дозволив визнати військову освіту провідних західних країн доволі гнучкою й здатною у досить обмежений термін змінюватись відповідно до нових динамічних вимог реалій. Система військової освіти має, з одного боку, цільову спрямованість на успішне отримання освіти вищого професійного рівня, а з другого - на всебічний розвиток й саморозвиток особистості; система військової освіти, що існує є цілісний, безперервний, досить ефективний та прагматичний процес. У всьому світі спостерігається зміна як самого поняття „військова освіта”, так і вимог до системи військової освіти, які зумовлені такими чинниками. По-перше, високотехнологічна зброя і способи ведення бойових дій, а також поширення масштабів використання збройних сил за межами національної території, гостро ставлять питання про необхідність підготовки високоосвічених офіцерів. Вирішальною тут є ефективність системи освіти. По-друге, виникнення нових знань і технологій обумовлює появу нових військових професій і фахів, що призводить до зміни показників престижу військових професій, а також до флуктуацій щодо військово-професійної орієнтації на офіцерські професії. По-третє, специфіка офіцерської карєри постійно вимагає засвоєння нових спеціальностей, спеціалізації та підвищення кваліфікації. Це, в свою чергу, спонукає офіцерів до неухильного дотримання принципу: „Навчатися протягом усієї служби”. По-четверте, поширення географічної мобільності офіцерів веде до розриву соціальних звязків, що загострює проблеми соціалізації мілітарного соціуму. А тому, набувають актуальності питання про роль освіти у соціалізаційному контексті.

4. Соціальний механізм формування особистості військового професіонала західних країн постає як механізм дії законів і являє собою спосіб реалізації обєктивних законів функціонування та розвитку суспільства, збройних сил, взаємозвязку армії та суспільства, загального формування та розвитку особистості, взаємозвязку особистості зі світом. З метою осмислення дії цього механізму саме у військовому середовищі, здійснено спробу порівняльного аналізу систем цивільної та військової освіти, висвітлено особливості їх прояву. Розкрито складові соціального механізму формування особистості військового професіонала в військово-освітньому західному середовищі.

5. Система військової освіти України вимагає прискореного реформування, з урахуванням світового досвіду та вимог сучасності. Така мета передбачає виконання деяких завдань у сфері військової освіти, головними з яких вважаємо такі: розвиток військової освіти повинен випереджати військову практику; кожний етап змін у військовій справі повинен знаходити певне віддзеркалення у військовій освіті; випереджений розвиток військової освіти передбачає спирання на наукове прогнозування розвитку військової справи. Акцентовано увагу на консерватизм у підготовці військових фахівців, розглянуті сучасні тенденції в системах військової освіти провідних західних країн. Узагальнені основні недоліки в системі національної системи військової освіти. Підкреслено органічний взаємозвязок, що існує між загальним станом освіти в Україні та негативними явищами і тенденціями, що існують в системі військової освіти. Обґрунтовано основні шляхи імплементації засад західної парадигми формування військового професіонала у систему військової освіти Збройних Сил України.

6. Результати дослідження складають певну методологічну базу для подальшого теоретичного дослідження соціально-філософських проблем розвитку особистості військового професіонала. Одержані результати можуть бути використані при обґрунтуванні та розробці теоретичних засад освітньої, гуманітарної та соціальної політики у Збройних Силах України, з подальшою пропозицією про внесення коректив у Концепцію військової освіти в Україні та Концепцію гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України. Положення й висновки дисертації можуть певною мірою послужити теоретичною і практичною базою при виробленні перспективної стратегії й тактики реформування Збройних Сил України з урахуванням передового західного досвіду. Вони можуть бути використані в науково-дослідній, навчально-педагогічній й практичній діяльності військових навчальних закладів України. Отримані результати можуть знайти застосування в процесі викладання курсів філософії, спецкурсів та окремих тем курсів культурології, соціології, психології та педагогіки, теорії військового керівництва.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Й РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНІ У ПУБЛІКАЦІЯХ

1.Гончаренко О.Л. Соціально-філософський аналіз сучасних тенденцій розвитку військової освіти Великої Британії // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Харків: ХУ ПС. - 2007. - Вип. 1(27). - С. 160-167.

2.Гончаренко О.Л. Конкретно-історична модифікація процесу формування особистості військового професіонала в контексті соціально-філософського аналізу // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Харків: ХУ ПС. - 2008. - Вип. 1(30). - С. 175-183.

3.Гончаренко О.Л. Особливості військової діяльності: деякі філософські аспекти аналізу // Вісник Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут”. Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Філософія. - Харків: НТУ „ХПІ”. - 2008. - № 11. - С. 91-98.

4.Гончаренко О. Гуманістична парадигма військової освіти як фактор формування особистості військового професіонала // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 389-390. Філософія. - Чернівці: Рута, 2008. - С. 197-201.

5.Гончаренко О.Л. Ціннісні аспекти військової освіти // Вісник Дніпропетровського університету. Філософія. Соціологія. Політологія. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - Випуск 17. - С. 98-102.

6.Гончаренко О.Л. До проблеми визначення світових тенденцій розвитку військової освіти у соціально-філософському знанні // Глобальні проблеми людства як фактор трансформації освітніх систем: Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф.-семінару кер. ВНЗ та вчен.-дослідників із проблем освіти, Харків, 1-3 лют. 2007 р. / М-во освіти і науки України, Акад. Пед. Наук України, Харк. обл. держ. Адміністрація, Рада ректорів Харк. регіону, Нар. укр. акад. - Х.: Вид-во НУА, 2007. - С. 48-51.

7.Гончаренко О.Л. Соціально-філософський вимір чинників, що впливають на зарубіжний військово-освітній простір // Матеріали третьої наукової конференції Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, 28-29 березня 2007 року. Матеріали конференції. - Х.: ХУПС, 2007. - С. 178.

8.Гончаренко О.Л. Військовий та освітній аспекти глобалізації: проблема взаємозвязку // Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України: Збірник тез (за матеріалами ХІХ Харківських політологічних читань). - Х.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПРН України, 2007. - С. 34-36.

9.Гончаренко О.Л. Військова освіта як основний ресурс професіоналізації Збройних Сил України // Збірник матеріалів науково-практичної конференції в межах Великого проекту „Григорій Сковорода - 300”, 18-19 жовтня 2007 року: Науково-практичне видання. - Х., 2007. - С. 268-273.

10.Гончаренко О.Л. Гендерні проблеми військової освіти: досвід провідних країн світу // Гендер. Екологія. Здоровя // Матеріали І міжнародної науково-практичної конференції (Харківський державний медичний університет, 23-24 жовтня 2007 року): Наук. Зб. - Х., 2007. - С. 52-53.

11.Гончаренко О.Л. Трансформація військової служби в глобалізаційних процесах // Тези міжнародної конференції „Трансформація парадигм мислення та концепцій знання під впливом сучасних викликів у загальній, соціальній, практичній і прикладній філософії”, 29-30 листопада 2007 р. / Відп. за випуск професор А. Карась. - Львів, 2007. - С. 154-156.

12.Гончаренко О.Л. Соціально-філософське осмислення негативних наслідків професіоналізму військової діяльності // Матеріали четвертої наукової конференції Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, 2008 року. Матеріали конференції. - Х.: ХУ ПС, 2008. - С. 242.

13.Гончаренко О.Л. Військова освіта: нові пріоритети розвитку // Дні науки філософського факультету-2008: Міжнародна наукова конференція: Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2008. - Ч. ІІІ. - С. 17-18.

14.Гончаренко О.Л. Західна модель військового професіонала: досвід для України // Матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції «Молодь в умовах нової соціальної перспективи», 2008 р. - Житомир, 2008. - Ч. І. - С. 10-11.

Размещено на .ru