Загальнотеоретична юриспруденція: традиції та новації одеської науково-педагогічної школи Юрія Миколайовича Оборотова - Статья

Зважаючи на дуалістичність її предмету, сформувалися дві протилежні позиції: одні пропонують обмежитися тільки правом і державу розглядати лише в юридичному контексті як суб’єкт права в усьому розмаїтті його проявів; інші дотримуються позиції, що держава має залишитися у сфері загальнотеоретичного осмислення, причому бажано формувати загальнотеоретичну науку, яка б охоплювала і державу, і право як взаємоповязані та соціально зумовлені явища. Такий перелік питань можна продовжувати; їх аналіз виходить за межі цієї публікації, але між тим окреслює «поле», у межах якого існує підхід до їх вирішення, запропонований одеською науково-педагогічною школою загальнотеоретичної юриспруденції, представники якої позиціонують її як варіант сучасної теорії держави і права. її основні особливості повязані з дослідженням традицій і новацій правового та державного розвитку, затвердженням плюралістичної парадигми, відмовою від європоцентризму і етноцентризму, проголошенням принципу множинності правових культур, загостренням уваги на правовому менталітеті та правовому мисленні як найважливіших правових складових буття суспільства й індивіда, формуванням постмодерністських моделей державної і правової систем, що визначають стратегію державного та правового розвитку України. Так, загальнотеоретичне бачення юриспруденції розробляється в контексті інших юридичних і неюридичних наук у зв’язку з реальними проблемами розвитку держави і права, зокрема у зв’язках з філософією права (Ю.М. Дудченко досліджувала філософські аспекти загальнотеоретичної юриспруденції в контексті герменевтики та феноменології права, трансцендентності західної традиції права (2003), правової реальності, історії ідеї права (2004), плюралізму концептуалізацій права та такі його властивості, як легітимність і легальність, універсалізм, партикуляризм і фактичність (2005), проблеми порівняльного правознавства та плюралістичності правової карти світу (2006), результати яких було систематизовано викладено в таких виданнях, як «Правничий довідник для професійних суддів» (2003), «Вступ в українське право» (2005), монографіях «Традиція правового розвитку: плюралізм правових вчень» (2006), дисертаціях на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук «Традиція правового плюралізму: західна та східна інтерпретація» (2007). Розгортання авторської концепції антропології права здійснювалося в аспекті осмислення ролі та значення історизму в юридичній науці (1998-2001), з’ясування властивостей юридичної антропології як науки (2007), її наповнення людиновимірністю та правами людини (2008, 2009), дослідження генезису антропологічних знань (2009, 2013) і ролі антропології в сучасному правовому розвитку та пізнанні правової реальності, судового плюралізму (2009), значення та особливості антропологічного виміру для розуміння взаємодії права і суспільства (2009, 2010), правової політики України (2010), цивілістичних досліджень (2011), реформування системи вищої освіти, визначення особливостей концептуалізації антропологічної парадигми права, її зумовленості глобалізаційними процесами, традиціями та ментальністю українського народу (2012), повязаності з феміністичною та гендерною юриспруденцією (2012-2013), соціоцентричною парадигмою права (2013), міфами права та правовою культурою (2013, 2015), правозна-чущою поведінкою (2013), а також в аспекті аналізу правових систем і правових традицій (2013-2014).Сьогодні на пострадянському просторі важко визначити якусь іншу наукову школу розуміння загальної теорії держави і права, яка б мала такий рівень наукового забезпечення, масив публікацій, була чисельною за учасниками, характеризувалася цілісністю, концептуальністю та плюралізмом сприйняття загальної теорії держави і права, на такому рівні запроваджена в навчальний процес, визнана науковою спільнотою в її концептуальному баченні загальнотеоретичних проблем осмислення та розвитку держави і права, найбільш повно охоплювала таку форму інституціоналізації науки, як наукова школа, мала перспективи подальшого свого розвитку тощо.

Безумовно, не можна сказати, що запропоноване для розгляду наукове бачення змістовного наповнення і перспектив розвитку теорії держави і права є єдиноможливим і доцільним, як, власне, і сама концепція загальнотеоретичної юриспруденції; утім, її представники не претендують на це.

Сьогодні на пострадянському просторі важко визначити якусь іншу наукову школу розуміння загальної теорії держави і права, яка б мала такий рівень наукового забезпечення, масив публікацій, була чисельною за учасниками, характеризувалася цілісністю, концептуальністю та плюралізмом сприйняття загальної теорії держави і права, на такому рівні запроваджена в навчальний процес, визнана науковою спільнотою в її концептуальному баченні загальнотеоретичних проблем осмислення та розвитку держави і права, найбільш повно охоплювала таку форму інституціоналізації науки, як наукова школа, мала перспективи подальшого свого розвитку тощо. І в цьому аспекті одеська наукова школа загальнотеоретичної юриспруденції може і повинна слугувати прикладом, зразком, моделлю для інших шкіл.

Можна лише побажати науковцям цієї школи та її прихильникам творчої наснаги та подальших успіхів, прагнення зберігати власні традиції та наповнювати свої наукові дослідження новаціями.

На завершення, враховуючи значний обсяг праць, у яких висвітлюються результати концептуалізації загальнотеоретичної юриспруденції представниками одеської науково-педагогічної школи, доцільно навести лише основні праці, у яких найбільш повно відбиваються такі її властивості, як колективність і креативність:

1. Общетеоретическая юриспруденция: учебный курс : [учебник] / под. ред. Ю.Н. Оборотова. - О. : Фенікс, 2011. - 436 с.

2. Актуальні грані загальнотеоретичної юриспруденції : [монографія] / [Ю.М. Оборотов, В.В. Завальнюк, В.В. Дудченко та ін.] ; за ред. Ю.М. Оборотова. - О. : Фенікс, 2012. - 492 с.

3. Креативність загальнотеоретичної юриспруденції : [монографія] / [Ю.М. Оборотов, В.В. Завальнюк, В.В. Дудченко та ін.] ; за ред. Ю.М. Оборотова. - О. : Фенікс, 2015. - 488 с.

Размещено на .ru