Загальнодидактичні основи навчання військовослужбовців строкової служби збройних сил України - Автореферат

Існує також особистісний фактор військово-професійної освіти, бо найважливішою передумовою її ефективності є забезпечення субєктності військовослужбовця строкової служби у військово-навчальному процесі та встановлення субєкт-субєктних взаємин на цій основі. Військово-професійна освіта ХХІ ст. має враховувати найважливіші тенденції, принципи розвитку всієї системи освіти у світі та нашій державі, призначення Збройних сил, основну мету навчання воїнів, забезпечення їх особистісного розвитку в умовах військової служби, завдання і зміст військово-дидактичного процесу, завдання загальнолюдського, національного і військового виховання. Успішне розвязання завдань військово-професійної освіти визначається належним рівнем розвитку теорії та методики військового навчання, наповненням їх сучасним гуманістичним змістом, своєчасним вирішенням організаційно-методичних проблем бойової та гуманітарної підготовки, навчання підрозділів і частин на основі особистісно орієнтованих технологій навчання, гуманізацією, гуманітаризацією та демократизацією військово-дидактичного процесу, забезпеченням субєктності військовослужбовця строкової служби у цьому процесі, встановленням субєкт-субєктних взаємин у ньому. Особлива актуальність теоретико-методологічних і методичних проблем військово-професійної освіти військовослужбовців, гостра потреба переосмислити традиційні уявлення про військово-дидактичний процес, необхідність відійти від авторитарних основ його організації та проведення, та натомість потреба надати йому особистісно орієнтованого спрямування, піднести особистісний фактор у його організації та здійсненні зумовили вибір теми дослідження - “Загальнодидактичні основи навчання військовослужбовців строкової служби Збройних сил України”. Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що ефективний розвиток військово-професійної освіти військовослужбовців строкової служби Збройних сил України можливий за умови теоретико-методологічного і методичного обґрунтування їх навчання на основі його моделювання з урахуванням вимог гуманістичної філософії освіти, провідних психологічних і педагогічних концепцій, теоретичної розробки особистісно орієнтованої моделі військово-дидактичного процесу, визначення методичного й особистісного аспектів її ефективного функціонування.Докорінні зміни, які відбуваються нині в Україні та її Збройних силах, передбачають створення адекватних до цих процесів соціально-педагогічних умов і зумовлюють необхідність оптимального розвитку системи бойової та гуманітарної підготовки (БГП) особового складу, впровадження ідей і технологій особистісно орієнтованого навчання, перехід від авторитарної моделі військово-навчального процесу до особистісно орієнтованої, яка має базуватися на сучасних дидактичних системах. Вивчення сучасного стану навчання ВСС дало змогу виявити основні невирішені проблеми їх навчання в сучасних умовах: слабке фінансування навчання ВСС і як наслідок - його недостатнє матеріально-технічне забезпечення; відсутність гуманістичної парадигми військово-професійної освіти; слабка обґрунтованість технологій впровадження сучасних дидактичних концепцій у практику військового навчання; відсутність гуманізації, гуманітаризації і демократизації військово-дидактичного процесу; необхідність структурної його перебудови і методичного забезпечення; відсутність навчально-інформаційної бази, адекватної сучасній ситуації у військово-професійній освіті. Зазначимо, що науковому розвязанню цих проблем має сприяти теорія та методика військового навчання, яка вивчає, досліджує, узагальнює та обґрунтовує цілі, закономірності, принципи, зміст, форми та методи військово-навчального процесу, взаємодію субєктів викладання і учіння, вплив різноманітних дидактичних явищ на формування особистості ВСС і бойове злагодження військових підрозділів. Нами визначено такі основні напрями дидактичних досліджень у руслі реалізації гуманістичної парадигми вітчизняної системи військової освіти: міжособистісна навчальна взаємодія у системі “військовий педагог-ВСС-учень”, що протиставляється субєкт-обєктній; гуманітаризація змістовного компонента, якої можна досягти створенням особистісної форми змісту в контексті навчальної діяльності ВСС і збільшенням у ньому людського виміру, загальнолюдської, національної та воїнської культури, цінностей українського народу; гуманізація та демократизація методичного компонента, що означає перехід у педагогічній технології від монологу до діалогу, від управління до самоуправління; встановлення ССВ у системі “воїн - воїн”. Встановлено, що добір змісту навчання ВСС має задовольняти такі вимоги: відповідати соціальному замовленню суспільства, призначенню ЗСУ; сприяти реалізації ідей і технології гуманістичної парадигми військової освіти у практиці навчання ВСС; мати гуманістичну спрямованість, забезпечувати відповідність сучасним потребам та можливостям ВСС, пріоритет загальнолюдських і громадянських цінностей, здоровя воїна; бути спрямованим на здійснення головної мети військово-педагогічного процесу - форму

Основний зміст дисертації