Загальне поняття про міфи і міфологію - Реферат

Міф є формою прояву міфологічної свідомості, але проектується на всі сфери життєдіяльності. Міфологічна свідомість перехрещується з іншими видами людської свідомості і, таким чином, виникають політичні, економічні, історичні, соціальні міфи. Як невідємна частина людської свідомості, міфологічне має свою логіку, особливим чином пояснює оточуючий світ та процеси, що в ньому відбуваються, і найяскравіше воно проявляється в періоди потрясінь, трансформацій і критичних обставин. Величезне значення для сучасного стану філософії міфу має так звана трансцендентальна інтерпретація міфу, біля витоків якої стоїть Ф.В.Шеллінг.В повсякденному розумінні - це передусім античні, біблійні і інші старовинні "казки" про створення світу і людини, оповідання про вчинки давніх богов і героїв Зевса, Апполона, Діоніса, Геракла, аргонавтах, що викрали "золоте руно", Троянську війну і пригоди Одіссея. Саме слово "міф" має давньогрецьке походження і означає саме "віддання", "сказання". З часом спочатку ученим, а потім і більш широкій публіці виявилися доступні міфи народів Австралії, Океанії, Африки.Назвемо їх: космогонічні міфи - міфи про походження світу і всесвіту, антропогонічні міфи - міфи про походження людини і людського суспільства, міфи про культурні героїв - міфи про походження і вступ тих або інших культурних благ, есхатологічні міфи - міфи про "кінець світу", кінець часів. В міфах творіння акцент робиться на Всесвіті пояснюється эволюційні твердження про те, що світ створенний перетворенням деякого безформеного первинногостану(вогню, води, повітря, землі) що передує світу і Всесвіту. Дуже часто ці мотиви співіснують в одному міфі: докладний опис первинного стану завершується докладним оповіданням про обставини творіння Всесвіту. Міфи про культурних героїв розповідають про те, як людство оволодівало секретами ремесла, хліборобства, осілого життя, користування вогнем - інакше кажучи, як в його життя впроваджувалися ті або інші культурні блага. В міфі людина і суспільство не виділяють себе з навколишньої природної стихії: природа, суспільство і людина слиты в єдине ціле, нерозривне, єдине.На це мудрець відповів: «Треба, щоб ти заснував ігри, які б приносили задоволення богам». Були вони на той час не простими спортивними змаганнями (як ми це розуміємо зараз), а найважливішим релігійним обрядом, що присвячувався Зевсу Олімпійському. Але вже з 30-их ігор почали зїжджатися мешканці з усієї Греції. Випадки порушення екехерії були дуже рідкі і наказувалися накладенням штрафу або забороною брати участь у Іграх, що для греків тих часів було досить суворим покаранням. Імя, що урочисто оголошувалося на Олімпійських іграх, ставало відомим всьому грекомовному світові.Підхід до міфу як до реальності - символічної, логічної, онтологічної чи релігійної (зокрема в концепціях Е.Кассирера, К.Леві-Строса, Б.Маліновського, Л.Леві-Брюля, М.Еліаде, К.Хюбнера, О.Лосєва), дозволяє, з одного боку, щонайкраще узагальнити ті знання про примітивні суспільства й історичні міфології, що були накопичені за останні сторіччя, а з іншого - зрозуміти закономірності міфологічного мислення і структури суспільного устрою міфічних культур. міф легенда язичницький Тобто, під міфом розуміється деяка, не повязана з конкретним часом форма, яка щоразу набуває іншого змісту. В першу чергу це підтверджується тією роллю, яку відіграють у міфологічному суспільстві міфи, названі “онтологічними”, тобто міфи про “початок усього” і діяльність першопредків “на початку часів”. Онтологічні міфи є обовязковою ланкою будь-якої міфології і мають першорядне значення для міфологічного співтовариства, тому що тільки завдяки цій діяльності мир і суспільство, за уявленнями міфологічних субєктів, здобувають свою конкретну структуру. У міфі світ уперше починає існувати для свідомості, але зовнішні обєкти виявляються за допомогою “теорії” (якщо скористатися сучасною мовою), яка пояснює їхнє призначення і поєднує людину із зовнішнім світом.

Зміст

Вступ

1. Що таке міф? Походження міфу

2. Основні тематичні цикли міфів і їхній зміст

3. Особливості міфологічного уявлення і риси міфологічного світогляду

4. Аналіз міфів та їх вплив на сьогодення

Висновки

Список використаних джерел

Міфологія древніх греків була одним із самих чудових явищ у культурі средиземноморских народів. Міфологія досить сильно впливала на становлення релігійної думки в Древній Греції. Дослідники виділяють три основних періоди в розвитку давньогрецької міфології: хтонічний, чи доолімпійський, класичний олімпійський і пізній героїчний. Погляди, характерні для хтонического періоду, склалися в грецькому суспільстві задовго до дорійського завоювання XII ст. до н. е. і навіть до виникнення перших ахейських держав. Не збереглося джерел, у яких би ці погляди були представлені повно і послідовно. Тому приходиться використовувати окремі архаїчні образи чи міфологічні епізоди, що випадково відбилися в текстах, що відносяться до значно більш пізнього часу.

Підхід до міфу як до реальності - символічної, логічної, онтологічної чи релігійної (зокрема в концепціях Е.Кассирера, К.Леві-Строса, Б.Маліновського, Л.Леві-Брюля, М.Еліаде, К.Хюбнера, О.Лосєва), дозволяє, з одного боку, щонайкраще узагальнити ті знання про примітивні суспільства й історичні міфології, що були накопичені за останні сторіччя, а з іншого - зрозуміти закономірності міфологічного мислення і структури суспільного устрою міфічних культур. міф легенда язичницький

Незважаючи на чисельність історичних і етнічних міфологій, ми говоримо про міф у кожному з цих незліченних випадків. Тобто, під міфом розуміється деяка, не повязана з конкретним часом форма, яка щоразу набуває іншого змісту. На основі аналізу міфологій аборигенів Полінезії та Австралії показана помилковість сформованого за радянських часів погляду, відповідно до якого локальні міфології являють собою еклектичні зібрання розрізнених міфів “на усі випадки життя”. Різні міфи в локальній міфології (повязані з обрядами поховання, ритуалами ініціації, магічними формулами, тотемізмом тощо) є насправді аспектами міфологічної системи. Саме вона і може називатися міфом конкретної соціальної групи. Локальний міф виступає як єдина система різних уявлень, що охоплюють всі аспекти діяльності примітивного суспільства. Міф реальний для своїх адептів, а міфічні образи очевидні для міфологічної свідомості.

В першу чергу це підтверджується тією роллю, яку відіграють у міфологічному суспільстві міфи, названі “онтологічними”, тобто міфи про “початок усього” і діяльність першопредків “на початку часів”. Онтологічні міфи є обовязковою ланкою будь-якої міфології і мають першорядне значення для міфологічного співтовариства, тому що тільки завдяки цій діяльності мир і суспільство, за уявленнями міфологічних субєктів, здобувають свою конкретну структуру. Смислотворення в міфі відбувається тільки в контексті співвіднесення з онтологічними сутностями, які виступають в ролі своєрідної парадигми. У міфі світ уперше починає існувати для свідомості, але зовнішні обєкти виявляються за допомогою “теорії” (якщо скористатися сучасною мовою), яка пояснює їхнє призначення і поєднує людину із зовнішнім світом. Саме ґрунтована на міфічній онтології системність міфу виконує функції теорії, яка виявляє світ для свідомості, формуючи картину світу.

При цьому сакральні міфи зовсім не є архівними раритетами, що зберігаються в памяті примітивного співтовариства подібно до музейних цінностей. Їхнє місце в соціальному житті протилежне: вони ініціюють ритуали, які реактуалізують онтологічний першочас.

Кожна більш-менш значна дія в міфі є ритуалом, який актуалізує звязок між соціальною ситуацією і “початком усього”. Життя примітивної людини не знає мотивації, не повязаної із міфом; її діяльність пронизана ритуальним відродженням першочасів для наповнення життям кожної клітинки суспільного організму. Крім того, необхідно звернути увагу на те, що міфологічна онтологія не просто є “двигуном” соціального життя, але і постачає для всіх його елементів конкретну форму, надає діям визначену спрямованість, послідовність і структуру.

Можна стверджувати, що всі сторони життя примітивного суспільства повязані з онтологією міфу за допомогою ритуалів - реактуалізацією онтологічних часів і діяльності першопредків, що виступають як парадигма соціальних установлень.

В усі часи література зверталась до міфу як до джерела тем, сюжетів, образів. У процесі "освоєння" нею міфу визначають дві основні тенденції: - безпосереднє запозичення та використання образів і сюжетів міфології (передусім греко-римської);

- "творення" власного міфу на основі образів, сюжетів, структур міфу класичного та національного, язичницького.

Друга з них починає формуватися у творчості романтиків і домінує донині.

Міфологічна картина світу, що базується на міфологічній онтології, створює, координує і підтримує соціальну структуру примітивного суспільства. Це відбувається тому, що принципи, які лежать в основі цього порядку, одночасно є запорукою існування і природного сприйняття світу природи, тому вони не можуть піддаватися сумніву, виступаючи елементами порядку речей. Сказане підтверджується аналізом найбільш давньої з міфологічних форм, що дійшли до нас, а саме, тотемізму, елементи якого можна прослідити в переважній більшості відомих сьогодні локальних міфологій.

Поняття міфу і міфології в ХІХ ст. розроблялися по відношенню до давніх і середньовічним товариствам і релігій. У нашому столітті ми маємо справу головним чином з міфами політичними й ідеологічними, які мають істотну специфіку в порівнянні з міфами традиційними (тобто і міфами архаїчними, і міфами релігійними). Що спільного у традиційних міфів і політичних?

1. І ті й інші покликані не тільки пояснити існуюче, а й створити образ нової реальності, якої ще належить втілитися в дійсності.

2. Основним обєктом міфологізації в обох випадках є минуле даного соціуму, яке зберігає свою актуальність для сьогодення.

3. І традиційні, і політичні міфи є дієвою силою, яка організовує поведінку індивіда та людських мас, реалізуються в громадських ритуали та зміцнюють соціальні звязки. Вони додають осмисленість людському існування, виконують функції психологічної компенсації.

Однак не менш значимі і відмінності політичних міфів від міфів традиційних. Перерахуємо лише деякі з них.

1. У традиційних міфах обєктом міфологізації є боги, культурні герої або предки, в міфах ХХ ст. - Реальні люди і події сьогодення і недавнього минулого.

2. Політичні міфи не успадковуються з глибини століть, але створюються певними людьми або групами людей. Ці люди спираються на наукові теорії свого часу, прагнуть надати політичним міфам видимість правдоподібності і наукообразія. Інше питання, що міф починає з часом існувати незалежно від його творців і самі вони можуть упасти його жертвами.

3. Політичні міфи, на відміну від міфів архаїчних, поширюються не усним або рукописних шляхом, а головним чином через засоби масової інформації.

Оскільки ми знаходимося всередині цієї міфології і самі є її субєктами, нам, звичайно, дуже важко оцінити її аналітично і тим не менш деякі спостереження можна зробити.

1. В сучасності існує не один міф, а безліч міфів і міфологій, причому тривалість їхнього існування може бути досить незначною: вони виникають, конфліктують один з одним і так само швидко зникають або трансформуються в щось інше.

2. Сучасні міфи, як правило, охоплюють не все суспільство в цілому, але окремі групи населення (соціальні, територіальні, статево-віковими, релігійні, етнічні та ін.)

3. Ці міфи різні за своїм походженням: серед них є й ті, які спираються на традиції, і ті, які представляють собою інновації (наприклад, повязані з впливом західної масової культури). Вони розрізняються також за тривалістю існування: від міфів-одноденок, які вражають суспільну свідомість на тиждень-другий, до міфів, які продовжують багатовікові традиції (як, наприклад, релігійні міфи православя або ісламу).

Можна намітити 4 групи сучасних міфів.

1. Це міфи політичному і громадському житті, які створюються політиками, партіями, журналістами.

2. Міфи, повязані з етнічної та релігійної самоідентифікацією (наприклад, різні міфи про Росію та православї, їхнє минуле і сучасний стан).

3. Міфи, повязані з нерелігіозними віруваннями (наприклад, міфи про НЛО і інопланетян, про снігову людину, про всесильних екстрасенсів-цілителів і т.д.).

4. Міфи масової культури і серед них, поза сумнівом, центральний - міф про Америку і американському способі життя.

1.Беленький М.С. О мифологии и философии Библии. - М.:Наука,1977

2. Введение в философию.-М.Политиздат,1990.-306 с.

3. Философский словарь. - М.:Политиздат,1987.-590с.

4. Білокобильський О.В. До питання про визначення міфу // Матеріали міжнародної наукової конференції „Філософія міфу. Класичний та сучасний підходи” -Частина 1.- К.,- 2003,- С.1.

5. Бусел С.В. Давньогрецькі міфи про Прометея, Геракла, Дедала та Ікара//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2001. - № 8. - С.5-11

6. Голосовкер Я.Э. Логика мифа. М., 1987. С. 8-76.

7. Константинова А. З давньславянських міфів: "Міф про сонце"//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2002. - № 9. - С.18-21

8. Кун М.А. Легенди та міфи стародавньої Греції. К., 1993.

9. Лосев А.Ф. Диалектика мифа. // Философия. Мифология. Культура. М., 1991. С. 21-186.

10. Міф як засіб політичного маніпулювання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2003. - Вип. 59.- С. 51-55.

Размещено на .ru