Завдання і роль курсу "Загальне мовознавство" в системі лінгвістичних дисциплін. Лінгвістичні знання в Україні й Білорусі у післякиївський період. Структуралізм празької лінгвістичної школи. Співвідношення міжсинтаксичної і семантичної структури речення.
Предметом мовознавства є мова як притаманний тільки людині засіб спілкування й окремі конкретні мови в їх реальному функціонуванні, у статиці й динаміці, в їх теперішньому й минулому, в усіх їх взаємозвязках та взаємодії з іншими соціальними феноменами (суспільством, свідомістю, культурою тощо). Мовознавство - одна з найдавніших і найрозгалуженіших наук. Усі мовознавчі дослідження розподіляють між двома підрозділами цієї науки - конкретним (частковим) і загальним мовознавством.Конкретне мовознавство вивчає окремі мови (україністика, полоністика, богемістика, русистика) або групи споріднених мов (славістика, германістика, романістика тощо). Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування, а також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу. Основні завдання загального мовознавства. Головне завдання курсу, мета курсу загального мовознавства -поглиблення теоретичного і професійного рівня як майбутнього дослідника мови, так і майбутнього вчителя. Серед основних питань, які ставить і розвязує загальне мовознавство, - питання про природу і сутність мови, її структуру, функціонування та розвиток, її звязок з позамовними явищами, а також про методи дослідження мови та межі їх найдоцільнішого і найефективнішого застосування. Оскільки мова - єдиний універсальний засіб спілкування, то звязки мовознавства з іншими науками є надзвичайно різноманітними і глибокими. Мовознавство, особливо загальне, найбільш органічно повязане з філософією (філософія - це база, на якій розвивається мовознавство; вона вказує шляхи розвязання основних мовознавчих проблем: суть, походження, розвиток мови, співвідношення мовної форми і змісту тощо). Оскільки мовознавство належить до суспільних наук, то, природно, тіснішими є його звязки згуманітарними науками: історією, логікою, соціологією, етнографією, археологією, літературознавством. З одного боку, мовознавство допомагає історії, проливаючи світло на певні історичні факти, з іншого - використовує свідчення історії для пояснення суто мовних явищ. Звязок мовознавства з логікою, яка вивчає форми вираження одиниць мислення - понять, суджень, умовиводів, полягає в тому, що «проникнути» в мислення можна тільки через мову і, навпаки, змістом мови є думка, мисль людини. Тісний звязок має мовознавство із соціологією - наукою про закономірності й рушійні сили розвитку та функціонування соціальних систем - суспільства загалом і його соціальних груп. На стику соціології і мовознавства виникла соціолінгвістика - цаука, яка вивчає соціальну природу мови, її суспільні функції, вплив соціальних чинників на мову і роль мови в суспільному житті. Оскільки мова - важлива етнічна ознака, то неможливим є її повноцінне вивчення без етнографії - науки про побут і культуру народів. Звязок мовознавства з етнографією зумовив виникнення окремої науки - етнолінгвістики, яка вивчає мову в її стосунках до культури, а також взаємодію мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у функціонуванні й еволюції мови (вплив на структуру мови вірувань, звичаїв, побуту, загалом культури народу). Суто практичний характер має звязок мовознавства з археологією - наукою, що вивчає історичне минуле суспільства за виявленими під час розкопок памятками матеріальної культури. Прозорим є звязок мовознавства з літературознавством. Мова є першоелементом літератури, її будівельним матеріалом. З мовознавством і літературознавством (філологією) тісно повязана герменевтика - мистецтво тлумачення текстів, учення про принципи їх інтерпретації, розуміння. Із природничих наук мовознавство повязане з біологією, анатомією, фізіологією, психологією, медициною, географією, семіотикою, фізикою, математикою, кібернетикою, інформатикою. Сучасне мовознавство являє собою комплекс дисциплін і напрямів, які то зближуються і перехрещуються, то розходяться. Мовознавство стало фундаментальною когнітивною наукою з надзвичайно широким прикладним спектром.
2. Теоретичне і практик. мовознавство. Різноаспектне членування науки про мову (структурне, етномовне,..)
Мовознавство - одна з найдавніших і найрозгалуженіших наук. Усі мовознавчі дослідження розподіляють між двома підрозділами цієї науки - конкретним (частковим) і загальним мовознавством. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови (україністика, полоністика, богомістика, русистика) або групи споріднених мов (славістика, германістика, романістика тощо). Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування, а також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу. Деякі вчені пропонують розбити коло питань, що вивчають у курсі загального мовознавства, на дві групи, розподіливши їх між власне загальним (у вужчому значенні) і теоретичним мовознавством. У такому разі загальне мовознавство - лінгвістична дисципліна, яка вивчає всі мови світу і є ніби узагальненням конкретних лінгвістик (загальна фонетика, загальна граматика, структура всіх мов світу, типологія мов тощо).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
