Історія розвитку, сутність та особливість наказового провадження. Процесуальний порядок скасування судового наказу. Стадії наказового провадження та його значення у цивільному процесі України. Порушення наказового провадження та видання судового наказу.
Загальна характеристика та ознаки наказового провадження ВСТУП Питання судового захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, функціонування судової системи є традиційно актуальними, тому активно досліджуються вітчизняною і зарубіжною юридичною наукою. Діючим Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК) передбачено три види цивільного судочинства: позовне, наказне та окреме провадження (ст.15 ЦПК). Якщо позовне та окреме провадження були відомі ЦПК 1963 року і детально ним урегульовані, то наказне провадження - новий інститут у цивільному судочинстві, тому і потребує належного аналізу. Запровадження даного інституту зумовлене потребами судової практики у зв’язку з недоцільністю використання у повному обсязі цивільної процесуальної форми для розгляду і вирішення справ, що носять явно безспірний характер. За загальними правилами цивільного судочинства, порядок вирішення цивільних справ у порядку позовного провадження включає в себе ряд взаємозв’язаних і послідовно здійснюваних процесуальних дій суду, учасників процесу, а саме: досудове провадження, обов’язкове повідомлення і виклик сторін, інших учасників процесу, проведення судового засідання з його повним фіксуванням та ін. Метою даної роботи є аналіз сутності та особливостей наказного провадження у цивільному процесі України. Однак окремі його сторони досліджувалися такими процесуалістами, як В.І. Бобрик, М.В. Вербицька, Д.Д. Луспеник, В.І. Решетняк, С.В. Фурса, С.В. Щербак та ін. У зв’язку з цим у теорії цивільного процесуального права є багато спірних питань, що стосуються кола вимог за якими видається судовий наказ, самої процедури вирішення цих справ. У випадках предявлення такого позову позивач міг просити суд про посилання відповідачеві платіжного наказу за наявності даних, на яких ґрунтуються вимоги позивача, підтвердженні достовірними документами: 1) публічними документами; 2) домашніми документами з підписом особи, що видала документ, засвідченим австрійським судом або нотарем; 3) іншими документами, які підтверджують внесення у публічні книги речового права присвоєної вимоги. 122) видається, якщо вимога ґрунтується на: 1) нотаріально посвідченій угоді; 2) угоді, вчиненій у простій письмовій формі; 3) вчиненому нотаріусом протесті векселя про несплату, неакцепті і не датуванні акцепту; 4) вимозі про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, що не повязана зі встановленням батьківства, оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю притягнення інших заінтересованих осіб; 5) вимозі стягнення з громадян недоїмок з податків, чекових платежів; 6) стягненні нарахованої, але не виплаченої працівнику заробітної плати; 7) заяві орган) внутрішніх справ, податкової поліції, підрозділу судових приставів про стягнення витрат, повязаних з розшуком відповідача чи боржника та його майна. У подальшому порядок провадження в цивільних справ у судах УРСР визначався затвердженими Верховною Радою СРСР 8 грудня 1961 р. Основами цивільного судочинства Союзу РСР та союзних республік та затвердженим Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р. ЦПК УРСР, який введено у дію з 1 січня 1964 р., інститут судового наказу виключений.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
