Дослідження сорбції антибіотика групи фторхінолонів – офлоксацину, зокрема від рН середовища на оксидах силіцію. Загальна характеристика, класифікація та механізми дії антибіотиків. Хіміко-фармакологічна характеристика антибіотиків групи фторхінолонів.
При низкой оригинальности работы "Загальна характеристика та методи визначення офлоксацину – антибіотика групи фторхінолонів", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Курсова робота Загальна характеристика та методи визначення офлоксацину - антибіотика групи фторхінолонів Вступ Одним з найбільш пріоритетних напрямків розвитку аналітичної хімії є дослідження біологічно активних сполук - речовин, які внаслідок своїх фізико-хімічних властивостей мають певну специфічну активність і виконують або впливають на деякі функції організму. Серед груп біологічно активних речовин виділяються антибіотики (АБ) - це хіміотерапевтичні засоби, що утворюються мікроорганізмами або їх одержують з інших природних джерел, а також їх похідні та синтетичні продукти, що мають здатність вибірково пригнічувати в організмі хворого збудники захворювань [1]. Метою даної роботи є дослідження умов сорбції антибіотика групи фторхінолонів - офлоксацину, зокрема від рН середовища на оксидах силіцію. 1. Повністю синтетичні препарати, що не мають природних аналогів і надають схожий з антибіотиками пригнічуючий вплив на ріст бактерій, традиційно було прийнято називати не антибіотиками, а антибактеріальними хіміопрепаратами. Однак в останні десятиліття у звязку з винаходом багатьох дуже сильних антибактеріальних хіміопрепаратів, зокрема фторхінолонів, що наближаються чи перевищують по активності «традиційні» антибіотики, поняття «антибіотик» стало розвиватися і розширюватися і тепер часто вживається не тільки по відношенню до природних та напівсинтетичних сполук, але і до багатьох сильних антибактеріальних хіміопрепаратів [3]. Історія. У 1945 році «за відкриття пеніциліну та його терапевтичну дію в лікуванні різних інфекційних захворювань» Нобелівську премію присуджено бактеріологу Олександру Флемінгу (1881-1955), біохіміку Ернсту Борису Чейну (1906-1979), а також бактеріологу і патологу Хоуарду Уолтеру Флорі (1898-1968). Працюючи лікарем під час Першої світової війни, О. Флемінг проводив пошук ефективних протимікробних препаратів. У 1952-му році Нобелівську премію «за відкриття стрептоміцину, першого антибіотика, ефективного проти туберкульозі» було присуджено американському вченому українського походження Ваксману Зельману Абрахаму (1888-1973). Використання антибіотиків при зберіганні та транспортуванні молока без охолодження дозволяє подовжити термін придатності до 4 діб при 30°С.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
