Забезпечення землеробським реманентом слобідського села у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття - Автореферат

Історичний досвід свідчить, що протягом другої половини XIX - початку XX ст. важливою умовою організації ефективного сільськогосподарського виробництва було оптимальне формування й раціональне використання матеріально-технічної бази поміщицьких і селянських господарств, а саме ручних і кінно-тяглових сільськогосподарських знарядь, тяглової енергетики, різноманітних механізмів та механічних енергетичних потужностей та іншого землеробського реманенту. Процеси повязані з виробництвом, вдосконаленням, адаптацією до існуючих природних умов та використанням цього реманенту в сільськогосподарському виробництві мали в Україні багатовікову історію, довгий час посідали помітне місце в матеріальній культурі її сільського населення, а в досліджуваний період було важливою складовою національного господарства. Повсюдно в Україні на протязі пореформеного періоду відбувалось збільшення попиту на землеробський реманент, що приводило до збільшення кількості сільськогосподарських знарядь і машин в селянських і поміщицьких господарствах, зокрема і на Слобожанщині та до покращення їх функціональних властивостей. Предметом дослідження є вивчення забезпечення землеробським реманентом слобідського села протягом другої половини XIX - початку XX ст.; кількісна та якісна динаміка сільськогосподарських знарядь і техніки в селянських та поміщицьких господарствах пореформеної Слобожанщини; еволюція саморобного, кустарного та індустріального виробництва окремих видів землеробського реманенту як головних джерел зміцнення матеріально-технічної бази селянських та поміщицьких господарств; основні напрями та особливості використання селянами та поміщиками в своїх господарствах різних традиційних та новітніх видів сільськогосподарського реманенту; діяльність слобожанських хліборобів в галузі функціонального вдосконалення, оптимізації та виробничої адаптації землеробського реманенту. При цьому під землеробським реманентом автором дисертації розуміється вся сукупність сільськогосподарських знарядь, техніки та іншого реманенту, який входив до складу майна будь-якого селянського та поміщицького господарства в пореформеній Харківській губернії й був призначений для виконання сільськогосподарського робіт.Головними організаторами практичного вивчення стану землеробського реманенту в цей період виступали такі загальноросійські обєднання як Російське технічне товариство, яке в 1879 р. відкрило своє регіональне відділення у Харківській губернії, Товариство для сприяння російській промисловості й торгівлі, Вільно-економічне товариство, Південно-Російське товариство сільського господарства, Московське товариство сільського господарства. Слідкуючи за загальним соціально-економічним розвитком як окремих регіонів, так й Російської імперії в цілому, вони виділили магістральні тенденції розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст. й на цьому фоні визначали еволюцію окремих видів сільськогосподарського реманенту. В результаті на початку ХХ ст. вийшло у світ декілька його робіт з детальним аналізом еволюції фабрично-заводської та кустарної промисловості з виробництва сільськогосподарського реманенту, з техніко-технологічною характеристикою окремих видів землеробського реманенту, з яскравим описом землеробського реманенту селянських та поміщицьких господарств Харківської губернії. У підрозділі 1.3 “Методологія і методи дослідження”, зазначено, що використовуючи найрізноманітніші методологічні підходи, автор отримав можливість розглядати складний історичний процес забезпечення землеробським реманентом поміщицьких і селянських господарств Слобідської України, як розчленований на окремі явища, наділені певною цільовою функцією, так й в органічній єдності з цілим комплексом явищ, що були характерні для слобідського села у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. У підрозділі 2.2 “Головні тенденції динаміки кількісних та якісних змін землеробського реманенту в матеріально-технічному забезпеченні селянських та поміщицьких господарств Слобожанщини” констатується, що важливою умовою організації ефективного сільськогосподарського виробництва в селянських та поміщицьких господарствах пореформеної Харківської губернії було оптимальне формування й раціональне використання їх матеріально-технічної бази, яка була багатогранною, мала певний натурально-вартісний склад й по своєму складу включала різноманітні ручні ґрунтообробні знаряддями, плуги, борони, сохи, рала, сівалки, віялки, молотарки та інший реманент.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ