Забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю - Автореферат

Її виникнення повязане з цілим комплексом правових та організаційних обставин: наявністю великої кількості належним чином несистематизованих та нормативно неврегульованих заходів адміністративного попередження та припинення, відсутністю єдиної практики їх застосування, широким колом уповноважених осіб правоохоронних, наглядово-контролюючих та інших органів, які застосовують зазначені заходи, частотою такого застосування, наявністю значних порушень та зловживань у цій сфері. У звязку з цим глибоке дослідження проблем забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не повязаних з відповідальністю, набуває особливого змісту і актуальності. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність, поняття і способи забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не повязаних з відповідальністю, встановити компетенцію та правовий статус органів, які покликані виконувати зазначені функції, а також виробити рекомендації щодо удосконалення нормативної регламентації та практичної діяльності зазначених субєктів. Предмет дослідження становить система юридичних гарантій (організаційно-правових способів забезпечення) законності застосування заходів адміністративного примусу, не повязаних з відповідальністю, як найбільш важливих засобів, що використовуються з цією метою. Статистичний і документальний аналіз застосовувались для визначення недоліків правового регулювання та діяльності щодо забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, вироблення рекомендацій, спрямованих на її удосконалення (підрозділи 2.1, 2.3, 2.4).В дисертації підкреслюється, що адміністративний примус є примусом правовим і здійснюється тільки на підставі закону; адміністративний примус є управлінським примусом, тому що у більшості випадків він реалізується органами державного управління, хоча в окремих випадках застосовується також суддями; заходи адміністративного примусу застосовуються до осіб, які не повязані відносинами підлеглості із субєктами його застосування; адміністративний примус характеризується також численністю органів і посадових осіб, яким надано право на його застосування, та профілактичною спрямованістю заходів впливу, які можуть застосовуватися як до осіб, що вчинили адміністративні правопорушення (а в деяких випадках - і кримінально карані діяння), так і до осіб, які правопорушення не вчиняли; процесуальний порядок застосування заходів адміністративного примусу порівняно простий, суттєво відрізняється від складної процедури інших видів юридичного процесу. Визначивши систему заходів адміністративного примусу та проаналізувавши проблеми їх класифікації, дисертант формулює висновок про те, що з точки зору забезпечення законності застосування в наш час значно більший науковий інтерес становлять заходи адміністративного примусу, не повязані з відповідальністю - заходи адміністративного попередження і припинення. У роботі певну увагу приділено аналізу ознак, властивих даному виду діяльності, зазначається, що вона здійснюється лише за допомогою юридичних заходів впливу, застосування яких має чітко відповідати правовим приписам; її здійснення покладається, перш за все, на спеціально створені державою органи - правоохоронні, які й утворюють першу групу субєктів застосування заходів адміністративного примусу, не повязаних з відповідальністю. У третьому підрозділі “Поняття та зміст законності діяльності щодо застосування заходів адміністративного примусу, не повязаних з відповідальністю” дисертант зазначає, що законність - це складне самостійне суспільно-правове явище, однопорядкове з такими поняттями як право, держава, демократія. Визначено основні елементи законності діяльності щодо застосування заходів адміністративного попередження і припинення, до яких дисертант відносить: наявність законодавства, яке б чітко регулювало зміст, підстави та процедури застосування зазначених заходів; відповідність діяльності щодо застосування заходів примусу вимогам нормативно-правових актів; здійснення зазначеної діяльності тільки тими органами і посадовими особами виконавчої влади, громадянами, функціональний статус яких її передбачає і дозволяє; доцільність такої діяльності.В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення розуміння заходів адміністративного примусу, не повязаних з відповідальністю, системи субєктів, які застосовують зазначені заходи, законності діяльності щодо застосування заходів адміністративного попередження та припинення, юридичних гарантій законності застосування заходів адміністративного примусу, не повязаних з відповідальністю. У звязку з існуванням великої кількості нормативних актів різної юридичної сили, які визнача

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ