Забезпечення екологічного маркетингу на промисловому підприємстві - Автореферат

В останнє десятиріччя в рамках концепції сталого збалансованого соціально-економічного розвитку все більше поширюються підходи, що повязані з екологізацією усіх сторін суспільної діяльності. У відповідності до цих підходів у процесі екологізації економіки особливе місце належить системі екологічного маркетингу. Слід зазначити, що формування системи екологічного маркетингу означає насамперед переорієнтацію діяльності підприємств від традиційної спрямованості на еколого-економічні вимоги виробництва до спрямованості на еколого-економічні вимоги ринку. Констатуючи актуальність проведення досліджень в цьому напрямку, насамперед відзначимо необхідність вирішення теоретико-методичних питань,що повязані із визначенням цілей, функцій, задач екологічного маркетингу, як особливого виду економічної діяльності, дослідженням ролі і місця маркетингового сектору в процесі екологізації економічних відносин на рівні підприємства.Окремого вирішення потребують питання, що повязані з формуванням критеріальної бази для прийняття екологічно обгрунтованих рішень. Необхідність поглиблення теоретичних і методичних основ формування системи екологічного маркетингу на промисловому підприємстві і обумовила вибір теми, напрям, мету дослідження, сформували структуру дисертаційної роботи.Адаптація методики SWOT-аналізу до вимог екологічного маркетингу повинна проводитись шляхом формування відповідної системи характеристик (показників) зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, які б відбивали особливості екологічних товарів (як з точки зору екологізації виробництва, так і з точки зору екологізації споживання). У якості інтегральної еколого-економічної характеристики процесів ресурсокористування у роботі пропонується використовувати показники екологічної ємності продукції (ресурсу, послуги, роботи). Показники екологічної ємності характеризують інтегративну складову природоємності (ресурсоємності) та збиткоємності продукції, тобто сумарні еколого-економічні витрати суспільства (включаючи і повні еколого-економічні витрати конкретного підприємства), що повязані з використанням природного середовища (або окремих його компонентів) при виробництві та споживанні одиниці даної продукції (ресурсу, послуги, роботи). У загальному вигляді комплексний наскрізний показник екологоємності продукції (ресурсу, послуги, роботи) може бути виражена як , (1) де Э - комплексний наскрізний показник екологоємності продукції (ресурсу, послуги, роботи) підприємства; Эп - екологічна ємність виготовлення продукції, з урахуванням стадій видобутку, транспортування та переробки сировини, складування готової продукції, утилізації та захоронення відходів виробництва; Эпр - екологічна ємність споживання продукції з урахуванням її транспортування та зберігання; Эу - екологічна ємність утилізації відходів споживання з урахуванням їх транспортування, захоронення або переробки. Для практичних розрахунків у дисертації запропоновано визначати середньозважену екологічну ємність окремо за різними стадіями виробництва та споживання: , (2) де Эеср - середньозважений наскрізний показник екологічної ємності продукції; Ппі, Ппрj, Пук - природоємність продукції відповідно на стадіях її виготовлення, споживання та утилізації (захоронення) відходів споживання; Упі, Упрj, Уук-збиткоємність продукції відповідно на стадіях її виготовлення, споживання та утилізації (захоронення) відходів споживання.Високий рівень забруднення довкілля та наростання екодеструктивних процесів в Україні актуалізують необхідність екологізації соціально-економічної сфери. Існуючі теоретичні та методичні підходи до пошуку, обгрунтування, та реалізації ринкових можливостей розвинуто через застосування системи критеріальних еколого-економічних параметрів, зокрема шляхом еколого-економічної характеристики наскрізних процесів виробництва, збуту, споживання продукції (інтегральні показники екологічної ємності, природоємності, збиткоємності). Екологічне регулювання пошуку ринків збуту та реалізації продукції може бути здійснено повною мірою тільки на базі всебічного аналізу величини інтегральних еколого-економічних витрат на стадіях постачання ресурсів, промислового виробництва, реалізації продукції. Рекомендовано здійснювати оцінку системи постачання та якості ресурсів з позицій їх екологічності на основі методики багатокритеріальної оцінки, що базується на методі відстаней і дозволяє зводити до єдиного критерію як якісні, так і кількісні еколого-економічні показники.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У дисертаційній роботі розроблені теоретичні та методичні основи вирішення проблеми формування системи екологічно орієнтованого маркетингу на промисловому підприємстві.

1. Високий рівень забруднення довкілля та наростання екодеструктивних процесів в Україні актуалізують необхідність екологізації соціально-економічної сфери. Перехід до нової парадигми розвитку в умовах загострення ринкової конкуренції можливий тільки на основі формування та ефективного використання системи екологічного маркетингу. Основними задачами екомаркетингу є такі: орієнтація технологій виробництва та товарів на задоволення екологічних потреб; формування екологічних потреб; стимулювання споживання екологічної продукції.

2. Існуючі теоретичні та методичні підходи до пошуку, обгрунтування, та реалізації ринкових можливостей розвинуто через застосування системи критеріальних еколого-економічних параметрів, зокрема шляхом еколого-економічної характеристики наскрізних процесів виробництва, збуту, споживання продукції (інтегральні показники екологічної ємності, природоємності, збиткоємності). Це обумовлює екологічну орієнтацію економіки підприємства,галузі,країни в цілому.

3. Екологічне регулювання пошуку ринків збуту та реалізації продукції може бути здійснено повною мірою тільки на базі всебічного аналізу величини інтегральних еколого-економічних витрат на стадіях постачання ресурсів, промислового виробництва, реалізації продукції. З цих позицій узагальнено та конкретизовано критерії та напрями сегментації ринку. Як основні групи еколого-економічних показників запропоновано використовувати: тенденції розвитку ринку з даної групи екологічних товарів; стимули використання екологічних ресурсів, екологізації виробництва, реалізації та споживання екологічної продукції.

4. Рекомендовано здійснювати оцінку системи постачання та якості ресурсів з позицій їх екологічності на основі методики багатокритеріальної оцінки, що базується на методі відстаней і дозволяє зводити до єдиного критерію як якісні, так і кількісні еколого-економічні показники. З метою адаптації взаємовідносин у системі "виробник-постачальник ресурсів" до умов нестабільності зовнішнього економічного середовища запропоновано враховувати при принятті рішень чинник ризику на основі побудови матриці втрат або виграшів.

5. Запропонована структурно-функціональна побудова економічного механізму екологізації маркетингової діяльності визначається комплексним підходом до формування організаційно-економічних форм, методів, важелів екологізації, що забезпечує узгодження економічних інтересів. Визначено, що функціонування економічного механізму екологізації являє собою процес приведення у режим активної динамічної взаємодії підсистем, що його складають: фінансової, податкової, ціноутворення, економічних стимулів та санкцій, інформаційної.

1. Трофименко Н.А. Экологический маркетинг на предприятии // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. Вип. 3"99.- Суми: Вид-во Сумського держ. ун-ту, 1999.-С.219-222(0,24 друк.а.).

2. Трофименко М.О. Еколого-економічні аспекти функціонування підприємств // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. Вип. 4"99.- Суми: Вид-во Сумського держ. ун-ту, 1999.-С.27-34(0,38 друк.а.).

3. Трофименко Н.А. Экологический фактор в экономической эффективности производства (теоретический аспект) // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. Вип. 1"2000.- Суми: Вид-во Сумського держ. ун-ту, 2000.-С.83-90(0,46 друк.а.).

4. Трофименко М.О. Формування маркетингової стратегії підприємства з урахуванням екологічної складової // Вісник Української академії банківської справи.- 2000.-№1(8).-С.70-73 (0, 4 друк.а.).

5. Трофименко Н.А. Формирование направлений продвижения на рынок экологической продукции // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. Вип. 3"2000.- Суми: Вид-во Сумського держ. ун-ту, 2000.-С.68-74 (0,4 друк.а.).

6. Трофименко Н.А. Экологический маркетинг на предприятии химической промышленности // Тезисы докл. научно-техн. конференции преподавателей, сотрудников, аспирантов и студентов эконом. факультета Сумского гос. ун-та.- Сумы: Изд-во Сумского гос. ун-та, 2000.- С. 107-108 (0,12 друк.а.).

7. Трофименко Н.А., Кислый В.Н. Методические основы формирования системы экологического маркетинга // Труды Всеукраинской научн.-практ. конф. "Проблемы и перспективы развития предпринимательства в Украине".- Донецк: Донецкий ин-т рынка и соц. политики, Бизнес-альянс Донбасса, 2000 (0,12 друк.а. ; 0,06 друк.а. особисто ).