Дослідження становлення й діяльності Одеського крайового сільськогосподарського музею, що діяв у 20-30-х рр. минулого століття. Аналіз передумов появи цієї установи. Визначення її структури, принципів роботи, значення для розвитку дослідної справи.
Аннотация к работе
Із застосуванням методу істориком-наукового аналізу проведено дослідження становлення й діяльності Одеського крайового сільськогосподарського музею імені професора К. А. Згідно з правилами проведення виставки 1842 р. було визначено, що після завершення змагань плуги-переможці експонувалися в музеї протягом 15 днів. Від початку діяльності Одеський крайовий сільськогосподарський музей у своїй структурі мав 16 відділів: 1) сільськогосподарських машин та знарядь; 2) меліорацій та лісівництва; 3) ґрунтів; 4) бджільництва; 5) насіння; 6) кормових рослин; 7) дослідних установ степової смуги України; 8) тваринництва та годування; 9) молочного господарства; 10) бджільництва та шовківництва; 11) садівництва та городництва; 12) виноградарства та виноробства; 13) хвороб та шкідників сільського господарства; 14) технології продуктів сільського господарства; 15) сільськогосподарської економіки та 16) статистики. Слід відмітити, що налагоджувати звязки з селом Одеський крайовий сільськогосподарський музей розпочав шляхом постачання дублікатів своїх експонатів до сільських господарств. Так, було упорядковано 25 музеїв при селянських будинках, пересувна виставка Одеської крайової сільськогосподарської станції, «Фургон-музей» Губполітосвіти, сільськогосподарський куточок Райкому ЛКСМ та при будинку Червоної Армії і флоту, музей при садибі Тарасо-Шевченківського району Одеського округу.