Зауваження про діяльність військових писарів кінця XVI ст. і першої половини XVII ст., до Визвольної війни українського народу 1648 р. Організаційні форми козацтва. Підрахунок складу війська та військове листування. Керівники визвольної боротьби.
Аннотация к работе
Як зростало значення військового писаря, видно і з поступневого зросту плати, яку він одержував: в 1601 р. писар мав ледве 10 золотих на чвертьріччя, коли плата гетьмана складала 120 золотих, полковника 30 золотих; в 1625 р. писар одержував вже 100 золотих, рівно з полковником, коли гетьман діставав 600 золотих. Але й цю плату вважали недостатньою і в 1626 р. військо вийшло з такою пропозицією: “Беручи до уваги працю і заслуги нашого військового писаря, який більш всіх інших виконує військові обовязки і на ньому головний тягар лежить”, давати йому половину цієї плати, яку одержує гетьман. Військовий писар займав відповідальне становище у війську, тим більше, що в той час серед військової верхівки письменність не була загально поширена (наприклад, видатний гетьман Михайло Дорошенко був неписьменний). Тому хоч старшина на чолі з гетьманом керувала всіма військовими та політичними справами, то документи, писані від імені війська: листи, універсали, інструкції оформлював сам писар під власною відповідальністю. Він був агентом короля Стефана Баторія, з його доручення організував полк реєстрових “низових” козаків і був назначений писарем при цьому війську.