Дослідження питання заселення Середнього Подніпров"я в районі сучасного міста Дніпра та його околиць в XVII - на початку XVIII ст. Роль запорізького козацтва та православного Свято-Троїцького Мгарського монастиря у заселенні Середнього Подніпров"я.
біля першого, Кодацького, дніпровського порога (на правому боці Дніпра), дав початок місту, яке сьогодні має назву Дніпро (Катеринослав-Новоросійськ - Катеринослав - Січеслав - Дніпропетровськ). Уже 1 жовтня 1648 р. фортецею Кодаком оволоділи українські повстанці Богдана Хмельницького, вибивши з неї війська Речі Посполитої, і з того часу він став найважливішим опорним пунктом на південних рубежах тодішньої України, центром Кодацької паланки Війська Запорозького; з виникненням Кодака стало можливим інтенсивне освоєння краю і в першу чергу його околиць, які нині входять до складу міста Дніпра: у 1650 р. вище за течією Дніпра виник Новий Кодак (сюди перемістився центр паланки після зруйнування Кодака (Старого Кодака) у 1711 р. за умовами Прутського миру; у 1656 р. між Кодаками (ближче до Старого Кодака) виникло поселення дніпрових лоцманів (Лоцманська Камянка); пізніше ще одне козацьке поселення - Мандриківка, у 1688 р. на лівому боці Дніпра при впадінні у нього Самари козаки Івана Мазепи збудували Новобогородицьку фортецю, а у першій половині ХУІІІ ст. на правому боці Дніпра виникли ще поселення: Половиця (нині - самий центр Дніпра між залізничним вокзалом і парком ім. Бутича принесли нові знахідки: у Центральному державному історичному архіві України у Києві (фонд 137, опис 1, № 127) було виявлено копійну книгу Свято-Преображенського Мгарського монастиря в Лубнах, а в її складі - низку документів гетьманів, кошових отаманів і полковників Кодацької та Самарської паланок Запорозької Січі, які стосувалися Кодака та його околиць. Річ у тім, що Мгарський монастир як мінімум з 70-х років XVII ст. володів рибними промислами у Романковому і Таромському, але час від часу зазнавав різних “кривд” від місцевих жителів, більшість яких становили безперечно козаки, і тому гетьмани України, кошові отамани, полковники паланок виступали в обороні монастирських промислів. Палладія, якому чинили кривди “в борошнах, рибах и в інших речах” люди, що простували до рогу “з Дону, з Тору и городов оукраїнних през Самар (нині - Новомосковськ, що у 25 км від Дніпра, на березі Самари) на сей бок Днепра” (універсал кошового отамана Григорія !вановича Єремієнка від 28(18).06.
Список литературы
№ 1 жовтня 10 (вересня 29). - Глухів. - Стверджувальний універсал гетьмана Івана Скоропадського
Пресвітлійшаго и державнійшого великого (?) ншого его царского величества Войска Запорожского обох сторон Днепра гетман Иоанн Скоропадский.
Пну полковникови Войска его црского пресвітлого величества Запорожского полтавскому, п.п. старшині полковой, сотником и всім войскового и посполитого чина полку Полтавского обивателем, кому тилко відати належит сим ншим ознаймуем універсалом, иж превелебний в Бгу гспдн отц иеромонах Филарет Кощаковский, игумен мнстира общежителного Всемлостивого Спса Мгарского лубенского, міючи стан з їзом вишшей Китайгорода, прозиваемий Романков, отдавна до мнстра их належний и універсалами антецессоров нших стверджении, просил и ншего на оний же подтверждения. Ми теди, гетман, поусердном ншом всякого мнстрам стим примноження в них храмам Бжиїм разширенния, желанием (?) росказалисмо нш, з канцелярії ншой войсковой, потвержаючи тот стан и їз мнстреві Всемилостивого Спса выдати. Зачим абы пн. полковник полтавский и кожний того полку обивател превелебному отцу Кощаковскому игумену мнстря Всемилостивого Спса Мгарского лубенского и по нем міючим быти сукцессорам з братиею в привлащеню того стану користий найменшое не важился чинити перешкоди и перепони грозим, упоминаем и приказуем.
Дан в Глухові септеврия 29 року 1709.
ЦДІАК України. - Ф. 137. - Оп. 1. - № 127. - Арк. 15 зв. Копія XVIII ст Текстові документа передує заголовок, зроблений копіїстом: “Універсал гетмана Иоанна Скоропадского, подтвердителний з изом вишей Китайгорода, прозиваемий Романков”.
№ 2 1709, листопада 5 (жовтня 24). - Полтава. - Оборонний універсал полтавського полковника Івана Левенця
Вшеляким старшином полку Полтавского, а особливе пном сотником кишінскому, переволочанскому и орлянскому, и кождому кому бы о том відати належало, сим ншим ознаймуем писанем, иж от ясневелможного мил[ости] добродія ншего, его млости пна гетмана, превелебному в Бгу его млости гспдну отцу Кощаковскому, игумену мнастиря Мгарского лубенского видан поважний універсал рейментарский, стверждающий обители Мгарской лубенской стан Романковский, вижей Китайгорода будучий, таким варунком, абы з полчан нших нихто не сміл и не важился найменшой чинит перешкоди в том рибном заводі и мнастирским людем и посланим. Прето такой виразной волі рейментарской універсалной чинячи досит, пилно пилно и сурово приказуем, аби ані един товариш з полчан нших в том Романковском стані не сміл добуватися на рибу под утраченем того всего, з чим бы появился там. Що подписом имени ншог[о] и притисненем печати полковой ствержаем.
В Полтаві октоврия 24 1709.
ЦДІАК України. - Ф. 137. - Оп. 1. - № 127. - Арк. 78 зв.-79 (88 зв.-89). Копія другої половини XVIII ст. Заголовок, зроблений копіїстом: “Лист пна Ивана Левенця, полковника полтавского, оборонний на стан Романковский”. Внизу документа намальоване коло, в середині якого написано: “місто печати полковой”.
№ 3 березня 13 (2). - Київ. - Указ київського воєводи князя Д. М. Голіцина
Его црского (далі йде титул князя Д. М. Голіцина. - Ю. М.)
Бил челом црскому влчству лубенского Мгарского Спского Преображенского мнстира игумен Филарет Кощаковский з братиею. Имеют они на реце Днепре недалеко от Самари угодя мнастирские урочища Романково с прилежащами и чтоб им дал оборонителний указ, даби в оние их угодя самарские жители не везжали и обид и разорения чинит не дерзали и самарские всякого чина жителям в оние их монастирские угодя не везжать и обид и разорения им не чинит под. опасением наказаня. Во сведителство сей указ подписую своею рукою, утверждаю печатю.
Дан в Киеве марта 2 дня 1710 году.
ЦДГАК України. - Ф. 137. - Оп. 1. - № 127. - Арк. 14-14 зв. Копія другої половини XVIII ст. Заголовок, зроблений копіїстом: “Указ от кнзя Димитрия Михайловича Голицина оборонний даби самарские жители в угодя Романково не віжали”. Внизу документа є запис копіїста: “В подлинном тако подписано: «Кнзь Димитрий Галицин»”, а також намальоване коло, в середині якого написано: “місто печати княжской”.
№ 4 березня 6 (лютого 23). - Глухів. - Лист гетьмана Івана Скоропадського до полтавського полковника Івана Черняка
Мой ласкавий приятелю пне полковнику полтавский.
Превелебний в Бзі оц Филарет Кощаковский, игумен монастира общежителного мгарского лубенского, з братиею жалостне прекладали в своей суплиці, что стан рибний Романков, в Самари будучий, которим они болше сорока літ владіют, отц Світайло по ншом універсалу, себі виданном, привлащает и не допускает им належних одбирати оттол користей, также до новопоселенной при лісі их, прозиваемом Ковжиже, на власних купленних gрунтах, слободку в. м., а барзій п. сотник великобудиский неналежне интересуючися, людем тамошным, якие не з полку в. м., але з и инших містц поприходили, в прошлую руину били розишлися, а тепер збиратися туда почали, нестерпние обиди в подводах и в многих річах чинит, в чом яко просили ншого обаченя, так ми нарочно до в. м. пишучи, жадаем, если отц Світайло опачним яким уданем річи, виправил от нас на поменутий стан Романков універсал, вели в. м. указом ншим ему в оний не втручатися и жадной перешкоди отцем мгарским не чинити. Также прикажи в. м. п. сотникові великобудискому, чтоби он жадною мірою до вишмененной слободки их не интересовался и ніяких людям тамошным утисков чинити не дерзал, пилно и повторе о тое в. м. жадаючи, его же в сохранение Гду Бгу поручаем.
З Глухова февруария 23 1711 року.
ЦДІАК України. - Ф. 137. - Оп. 1. - № 127. - Арк. 23 (29) - 23 зв. (29 зв.). - Копія XVIII ст. Текстові документа передує заголовок, зроблений копіїстом: “Лист от Ивана Скоропадского, гетмана, писанный до полковника полтавского сторони изу Романкова и слободки под Ковживою”. Наприкінці документа є запис того ж копіїста: “У подлинного тако подписано: «В. млсти зичливий приятель Иван Скоропадский, гетман Войска его црского престлаго величества Запор[озкий]», а верху оного листу надпись такова иміется «Его црского пртлаго влчства Войска Запорожского полковникові полтавскому пну Ивану Черняку, моему ласкавому приятелеві подати». А запечатан бил оний лист великою гетманскою печатию”.
№ 5 1720, квітня 11 (1). - Глухів. - Лист гетьмана Івана Скоропадського до Олексія Петрини, ігумена Свято-Преображенського Мгарського монастиря
Мой велце млсцівий гспдне отче и приятелю.
Присланние од вшой превелебности чесний оц намістник з законником подали нам при листі его, так антецессора ншого, як и нш уже універсал в року 1709 виданний и иншие кріпости на стан рибний, прозиваемий Романков, служачи, которим отц игумен Світайло, сщенник преображенский полтавський, виправил себі універсал нш, неслушне завладіл. Прето удивляемся ми, для чого вша превелебность през толикое время о том его, отца Світайла, без належного преречоного стану владіниї до нас не одзивалися, ибо токмо один лист нш между означенними листами, кріпостями виділисмо, писаний еще 1711 року до пна полковника полтавского, чтобы он повеліл указом ншим отцу Світайлу оного рибного стану Романкова одступившися и любо з листа антецессора ншого к игумену прежде бившему мгарскому покойному отцу Горбачевскому, писаного, який од тих же посланних вшой превелебности нам презентован, познается, что помянутий стан чили из Романков до замку ншего переволочанского належит и велено било для того помененному отцу Горбачевскому на иншом містцу їз забити, однак ми, не велячи борци (?) ншему переволочанскому до того стану и до рибной в оном ловлів интересоватися респектом містца свтого обители вшой превелебности, посилам указ нш до предпомянутого отца Світайла, варуючи, аби отец впред до того Романковского стану рибного жадного вступу не міл, леч би оного обители вшой превелебности уступи як універсали нши, якие на тот ез чрез яковийсь способ виправил, отдал би пну полковникові тамошному для отслання (?) и нам почому уже может вша превелебность своих мнастирских людей туда, на стан Романков, для ловлі рибной послати, предлагаем, и притом вшой превелебности всегдашным мливам поліцаемся.
З Глухова априля 1 року 1720.
ТТДТАК України. - Ф. 137. - Оп. 1. - №° 127. - Арк. 21 (28) - 21 зв. (28 зв.). Копія XVIII ст. Текстові документа передує заголовок, зроблений копіїстом: “Лист Иоанна Скоропадского, гетмана, сторони Романковского стану”. Наприкінці документа є запис того ж копіїста: “У подлинного тако подписано: «Вшей превелебности зичливий приятель Иоанн Скоропадский, гетман Войска его црского претлаго влчства Запор[озкий]». Да у того ж подлинного листу надпись такова иміется «В Бзі превелебному его млсти отцу Алексію Петрині, игумену мнстра Сто-Преображенского Мгарского лубенского, моему велце мцівому гспдну отцу и приятелеві». Да у подлинного листа печат гетманская иміется”.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
