Зіставний аналіз категорії авторизації в українській та англійській мові: структура та семантика - Автореферат

Основною ознакою проблемної ситуації в лінгвістиці кінця ХХ - початку ХХІ ст. можна вважати динамізацію мови як обєкта дослідження й антропоцентричне її сприйняття й вивчення (ідеї В. Водночас розвиток функціонально-комунікативних досліджень поставив на порядок денний сучасної лінгвістики необхідність розмежування обєктів вивчення тими науковими напрямами, які вивчають “мову в дії”. Актуальність дослідження визначається, по-перше, посиленим інтересом лінгвістичної науки до проблеми “субєктивності” мови, до складної взаємодії дійсності, мислення й мови, до неодновимірного чинника “мовець”, “автор висловлення” і його ролі у формуванні змістової структури речення, по-друге, потребою наукового осмислення принципів ускладнення змісту речення авторизувальними засобами з урахуванням специфіки певної національної мови (зокрема української та англійської). Необхідність такого вивчення зумовлена тим, що породжувальна або реченнєвотвірна та реченнєвомодифікувальна здатність авторизувальних засобів у типологічному, контрастивному аспекті (в українській та англійській мовах) досі не була обєктом спеціального дослідження. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше у вітчизняному мовознавстві запропоновано контрастивний аналіз категорії авторизації в українській та англійській мовах; встановлено особливості категорійної семантики авторизації в досліджуваних мовах; зясовано засоби вираження структурно-семантичних компонентів категорії авторизації в українській та англійській мовах; визначено специфіку семантико-структурної універсальності / неуніверсальності категорії авторизації в українській та англійській мовах.У першому розділі „Мовна особистість в аспекті авторизації” послідовно розглянуто питання методологічних засад аналізу категорійних форм, простежено аспекти, одиниці та категорії зіставного аналізу, виділено основні тенденції антропоцентричного підходу до вивчення мовних явищ, критично проаналізовано основні погляди на поняття авторизації, встановлено кваліфікаційні та класифікаційні параметри категорії авторизації; зроблено спробу розмежувати поняття індивіда - індивідуальності, особистості - особистісності, субєкта - субєктивності. Зясування науково-термінологічної парадигми авторства в лінгвістиці здійснюється через реалізацію образу автора на ідейно-емоційному рівні в категоріях субєктивної модальності, оцінки, авторизації. Аналіз понять авторства й авторизації дозволяє констатувати, що найпереконливішим є розуміння авторства як властивості висловлення бути закарбованим автором-творцем, а авторизації як процесу вияву, розкриття авторства у висловленні. Незважаючи на постійну контамінацію, що розкривається в синкретичності засобів вираження цих категорій, й поняттєву та категорійну кореляції з цими категоріями, авторизація становить самостійну категорію, з власними засобами вираження, виконує функцію вияву субєкта пізнання, сприйняття, оцінки, констатації явищ дійсності. У другому розділі „Структурні вияви категорії авторизації в українській та англійській мовах” встановлено етапи редукції структурно-семантичних компонентів авторизації, виявлено специфічні ознаки варіативності зредукованих елементів в українській та англійській мовах, виділено ядерні, напівпериферійні, спектрально-периферійні зони категорії авторизації, проаналізовано багаторівневі вияви авторизації в досліджуваних мовах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ