Зіставлення словника перекладу із словником оригіналу як перекладознавча проблема (на матеріалі перекладів шекспірівського "Гамлета") - Автореферат

Зясування міри обєктивного й субєктивного в перекладах спричинює їх зіставлення з оригіналом і між собою на основі аналізу їх словників. Результати зіставного аналізу словників перекладу й оригіналу можна представити у структурі нового різновиду словника - словника мови перекладу/перекладача (далі - СМП). Комплексне функціонально-семантичне дослідження мовних засобів оригіналу та перекладів, результати їх кількісного аналізу дають змогу визначити ступінь обєктивного відтворення оригіналу як цілісності у декількох його перекладах та зясувати міру субєктивного у кожному перекладі окремо. Обєктом дослідження послужили тексти Шекспірового “Гамлета” та його перекладів українською й російською мовами, а предметом аналізу - словники оригіналу та перекладів. Мета дисертації полягає у виявленні міри обєктивного і субєктивного в чотирьох перекладах шекспірівського “Гамлета”, особливостей перекладацького почерку українських та російських майстрів, впливу індивідуальності перекладача на адекватне відтворення першоджерела на основі зіставлення словників перекладів з оригіналом і між собою.У першому розділі “Теоретичні та методологічні передумови створення словника мови перекладу/перекладача (СМП)” наголошується, що факт множинності перекладів зумовлює необхідність дослідження декількох перекладів “Гамлета” в їх зіставленні з оригіналом і між собою, що веде до лексикографічної параметризації досліджуваних явищ. Основою для порівняння виступає певна семантична інформація оригіналу та перекладів, яка створює підґрунтя для контрастивного аналізу, що проводиться у межах словникової статті СМП і передбачає зіставлення кожного компонента лексичної одиниці оригіналу і перекладу - граматичного, семантичного, стилістичного. Для конкретизації поняття адекватності перекладу, незалежно від особистого сприйняття того чи іншого перекладача, встановлюються кількісні та якісні співвідношення між виражальними засобами першотвору й перекладу, які можуть служити обєктивними критеріями якості перекладу. Завдяки проведенню обробки картотек за допомогою кількісних підрахунків було встановлено: 1) обсяг текстів, тобто кількість слововживань, оригіналу (29743) та чотирьох перекладів (Кочур - 21956; Гребінка - 23615; Лозинський - 23186; Пастернак - 21841; 2) реєстри слів (число лексем) творів (Шекспір - 4271; Кочур - 4270; Гребінка - 4616; Лозинський - 4307; Пастернак - 4494) 3) індекс лексичного звязку російських перекладів (0,567, що означає, що спільні лексеми перекладу М.Лозинського і Б.Пастернака складають 56.7% кожного словника окремо. Проведене кількісне співвідношення літературно-книжної та розмовно-просторічної лексики оригіналу й перекладів переконливо демонструє, що, відповідно до мотивів перекладацького тлумачення першотвору, розмовно-просторічна лексика переважає у перекладах Б.Пастернака та Л.Гребінки, нейтральна, яка набуває розмовної контекстуальної маркованості, у перекладі Г.Кочура, а літературно-книжна - у М.Лозинського.

2. Основний зміст дисертації