Особистість і суспільство у вченні Фрейда. Свідомість як головний регулятор людської поведінки. Фрейдівський метод лікування неврозів й істерії. Психоаналіз як метод аналізу людської свідомості. Поняття перенаправлення потягу. Критика і влив на філософію.
Без перебільшення можна сказати, що австрійський психолог і психіатр Зіґмунд Фрейд (1856-1939) є одним з тих учених, хто багато в чому вплинув на весь подальший розвиток сучасної психології і зокрема філософії. Жоден психологічний напрямок не набув настільки широку популярність за межами цієї науки, як фрейдизм.Саме тому для пояснення своєї праці Фрейд розробляв теоретичну базу, яка в подальшому продовжила уявлення самого психолога про обєкт свого дослідження і навіть більше - вивела принципи його вчення на новий світоглядний рівень. На думку Фрейда, свідомість вміщує в себе тільки малий відсоток всієї інформації, що зберігається в мозку, і швидко опускається в область підсвідомого і несвідомого в міру переключення людини на інші сигнали. Виділені Фрейдом психічні рівні власне несвідомого і підсвідомого, обєднуються автором в одну систему в тих випадках, коли аналізуються взаємовідносини несвідомого і свідомості в структурі психіки людини. Розглядаючи питання про відносини між свідомістю і несвідомим, Фрейд виходить з того, що кожен душевний процес існує спочатку в несвідомому і тільки потім може виявитися в сфері свідомості. Анатомія особистості (або структурна модель особистості за Фрейдом, хоча сам вчений був схильний вважати їх якимись процесами, ніж структурами) містить три основні складові: · ВОНО (ід) - область, яка охоплює все природжене, генетично первинне, підпорядковане принципу задоволення і нічого не знає ні про реальність, ні про суспільство.У введені в наукове коло ряд різних гіпотез, моделей і понять, що охоплюють величезну мало вивчену область неусвідомлюваного психічного життя, і-в цьому полягає заслуга Фрейда. У своїх дослідженнях Фрейд розробив ряд понять, що фіксують реальну різноманіття психіки і тому міцно ввійшли в арсенал сучасного наукового знання про неї. Хоча не всі аспекти теорії Фрейда одержали наукове визнання, а багато його положень на сьогоднішній день здається відійшли в історію, неможливо не визнати, що його ідеї зробили позитивний вплив на розвиток світової культури - не тільки психології, а й мистецтва, медицини, соціології. Якщо в області практики сучасний психоаналіз в різноманітних формах і варіаціях модифікує розроблену Фрейдом модель лікування, то в області теорії його концепція стає зараз предметом все більшої уваги соціологів, філософів, лінгвістів, фахівців у галузі філософії культури.
План
Зміст
Вступ
1. Особистість і суспільство у вченні Фрейда
2. Психоаналіз як метод нового аналізу людської свідомості. Критика і влив на філософію
Висновок
Література
Вывод
У введені в наукове коло ряд різних гіпотез, моделей і понять, що охоплюють величезну мало вивчену область неусвідомлюваного психічного життя, і- в цьому полягає заслуга Фрейда. У своїх дослідженнях Фрейд розробив ряд понять, що фіксують реальну різноманіття психіки і тому міцно ввійшли в арсенал сучасного наукового знання про неї.
Хоча не всі аспекти теорії Фрейда одержали наукове визнання, а багато його положень на сьогоднішній день здається відійшли в історію, неможливо не визнати, що його ідеї зробили позитивний вплив на розвиток світової культури - не тільки психології, а й мистецтва, медицини, соціології. Фрейд відкрив цілий світ, який лежить за межами нашої свідомості, і в цьому його величезна заслуга перед людством.
Поширення психоаналізу в усьому світі, як в області теорії, так і в терапевтичній практиці, стало давно безперечним і очевидним фактором. Якщо в області практики сучасний психоаналіз в різноманітних формах і варіаціях модифікує розроблену Фрейдом модель лікування, то в області теорії його концепція стає зараз предметом все більшої уваги соціологів, філософів, лінгвістів, фахівців у галузі філософії культури. Висновки, які робляться з теорії, далеко відходять від первісної доктрини. Безперечним є визнання того, що теорія Фрейда внесла важливий внесок у розуміння культури індивіда, його психічного апарату.
Незважаючи на істотну модернізацію багатьох положень Фрейда його послідовниками основні підходи до психічного розвитку, закладені в його теорії, залишилися незмінними.
Взаємовідносини між психоаналізом і філософією досить стійкі й багатогранні. Філософські ідеї мислителів минулого мали істотний вплив на встановлення і формування психоаналітичного вчення Фрейда про людину й культуру. З іншого боку, у своєму органічній єдності, фрейдівські уявлення щодо психічної реальності і бутті людини у світі утворюють психоаналітичну філософію, виявляється не менший вплив на суспільну свідомість, ніж інші філософські течії. Психоаналітичні теорії все активніше проникають в різні напрямки сучасної філософії.
Список литературы
1. Фрейд З. Вступ до психоаналізу: Лекції. М., 1990 р, c. 120.
2. Джонс Эрнест. Жизнь и творения Зигмунда Фрейда, Москва,1997,с.470.
