Юрисдикція судів України за спеціалізацією - Диссертация

Реформування державної влади і судової системи в Україні в останні роки висвітлило актуальність питання про місце конституційного принципу спеціалізації судової системи, передбаченого статтею 125 Конституції України. Недостатність теоретичної розробки та законодавчого врегулювання породжує гострі дискусії щодо загальної моделі судоустрою України, з чим безперечно повязано вирішення проблеми організації та діяльності спеціалізованих судів адміністративної, господарської та інших юрисдикцій, їх місце в структурі судів загальної юрисдикції. Таким чином, вдосконалення форм судочинства, моделювання структури по організації та діяльності судових органів по відправленню правосуддя, необхідність чіткого визначення критеріїв розмежування компетенції судових органів в умовах поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України), обумовила нагальну необхідність дослідження інституту спеціалізації судів України через призму історико-правового та міжнародного досвідів. У новітній історії України як відправна точка становлення спеціалізованих судів розглядається Концепція судово-правової реформи від 28 квітня 1992 року, що передбачає як один із основних принципів судово-правової реформи - “поступове здійснення спеціалізації судів” (Розділ ІІ Концепції). Системне і текстуальне тлумачення частини 3 статті 124 Конституції України - “Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції” - свідчить про те, що спеціалізовані суди є невідємною частиною системи судів загальної юрисдикції і входять до її складу як самостійна структура.Ці суди розглядали справи про злочини проти віри, подружжя, сімейно-шлюбні спори та спори про спадкування [3] ). В аспекті дисертаційного дослідження потрібно вказати, що ці суди мали елементи спеціалізації з точки зору їх компетенційних ознак: духовні суди розглядали судові справи духовенства та деякі категорії цивільних справ світського населення; цехові суди мали компетенцію по вирішенню внутрішніх конфліктів, що виникали серед членів цехового товариства; суд грецького Ніжинського братства був створений для розгляду справ осілих у м. Показовим було ставлення російської адміністрації і особисто імператора Петра І до інституту гетьманства - вищої державної, адміністративної, військової та судової влади у Війську Запорізькому: в 1722 році управління Україною з Колегії закордонних справ було передано до Сенату, що означало відмову самодержавства визнати Україну окремим державним організмом, і було створено Малоросійську колегію, якій надавалися повноваження вищої судової апеляційної інстанції [22] ). Крім того, велике значення для розбудови системи судів мало проведення судової реформи 1760 року, яка хоч фактично і поновлювала стару польську систему судів, але, разом з тим, відокремила судову владу в Гетьманщині від адміністративної. Києві (окрім штабового тут діяв і вищий суд), Катеринославі (штабовий і вищий суди), Одесі (2 штабових суди), Чернігові (2 штабових суди), Житомирі, Камянці-Подільському, Вінниці, Олександрії, Гомелі, Луцьку, Рівному, Полтаві, Харкові та Новоград-Волинському (по 1 суду).Англо-саксонське право залишається по своїй суті правом судовим і розвивається суддями в процесі розгляду справ, хоча суддя, на відміну від законодавця, не створює загальних правил поведінки. Розвиток системи спеціалізованих судів значною мірою обумовлено високим рівнем правової культури більшості населення цих країн, усталеними політичними і правовими традиціями, виробленою звичкою звернення до суду з врахуванням предметної і субєктної компетенції окремих ланок судової системи. У Шотландії, крім загальних, діють спеціальні суди, юрисдикція яких поширюється тільки на той регіон, де вони розташовані, а також функціонують спеціальні суди і трибунали, що входять до загальнобританської судової системи, до яких відносяться військові суди та суди по розгляду трудових конфліктів. Порівнюючи з точки зору компетенції вказані вище суди із системою спеціалізованих судів України, необхідно вказати, що згідно ст.19 Закону України “Про судоустрій України” в систему судів загальної юрисдикції входять судові установи адмінісративної і господарської галузевих спеціалізацій. Зазначимо, що досвід проходження військової служби не є обовязковим для призначення суддею цього суду, суддя повинен бути цивільною особою на час призначення, і не більше як три судді можуть представляти одну політичну партію.Монтескє стверджував, що не буде свободи в тому випадку, “коли судова влада не відокремлена від влади законодавчої і виконавчої, якщо вона з?єднана з законодавчою владою, то життя і свобода громадян будуть під впливом влади сваволі, оскільки суддя буде законодавцем. З прийняттям Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року [144] ), Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року [91] ) та Конституції України від 28 червня 1996 року були визначені основні принципи побудови України як демократичної, правової держ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ЮРИСДИКЦІЇ СУДІВ УКРАЇНИ ЗА СПЕЦІАЛІЗАЦІЄЮ

1.1 Історико-правовий аспект розвитку юрисдикції судових інститутів України за спеціалізацією

1.2 Міжнародний досвід спеціалізації органів правосуддя (на прикладі Великобританії, Німеччини, США, Росії та Франції) та його роль у розбудові спеціалізованих судів України

РОЗДІЛ 2. КРИТЕРІЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ СУДІВ УКРАЇНИ

2.1 Спеціалізація судів за галузевою ознакою

2.2 Спеціалізація судів за субєктною ознакою учасників судочинства

2.3 Становлення спеціалізованих судів України: проблеми теорії та практики

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ