Юридичний факт - Курсовая работа

Корінь поняття «юридичний факт» йде у глибину історії юридичної науки. Згадуються також строки, підстави висновку шлюбу, підстави переходу речей у спадщину й інші юридичні факти. Загальне поняття юридичного факту, як і поняття правовідносини, римські юристи не сформулювали. Категорія «юридичний факт» виникла не в результаті умоглядних побудов, вона розвилася з потреб юридичної практики, із прагнення осмислити й охопити єдиним поняттям різноманітні передумови руху правовий відносин. У науковій літературі проблеми юридичних фактів розглядаються в монографіях, дисертаціях, статтях, підручниках по теорії держави й права й по галузевих юридичних науках.Такі факти є юридичними тому, що, по-перше, вказівка на них утримується в нормі права (гіпотезі), по-друге, з наявністю цих фактів норми права звязують настання юридичних наслідків, тобто виникнення, зміна або припинення правовідносин (субєктивних прав або юридичних обовязків). Слід зазначити, що звязок між юридичним фактом й юридичними наслідками, що наступили, не носить характеру причинно-наслідкового звязку (звязку причини й наслідки); це звязок, заснований на велінні, наказі норма права. У науковій і навчальній літературі під юридичними фактами розуміються конкретні життєві обставини, що викликають відповідно до норм права настання тих або інших правових наслідків - виникнення, зміна або припинення правового відношення. Факти того самого виду можуть бути або не бути юридичними фактами залежно від того, як вони розцінюються зведеної в закон волею панівного класу». Юридичні факти у цивільному праві - це обставини, наявність яких спричиняє встановлення, зміну, припинення або інші трансформації цивільних прав і обовязків (цивільних правовідносин).Водночас акценти дещо зміщені і наголошується на тому, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, передусім, є: 1) договори та Інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди Іншій особі; 4) інші юридичні факти Крім того, підставами виникнення цивільних прав і обовязків можуть бути юридичні факти, взагалі не згадані у ЦК. Залежно від характеру плину юридичні факти в цивільному праві діляться на події й дії. Оскільки цивільне право регулює суспільні відносини людей, з дій яких і складаються ці відносини, те цілком природно, що основну масу юридичних фактів у цивільному праві утворять дії людей. Неправомірні дії (правопорушення, делікти) як юридичний факт цивільного права характерні тим, що можуть бути лише такими, які створюють правовідносини; у деяких випадках - такими, що змінюють їх, або такими, що перешкоджають виникненню правовідносин, але ніколи не бувають такими, що припиняють правовідносини, або такими, що поновлюють права і обовязки.Спільним між угодами та адміністративними актами як юридичними фактами цивільного права є те, що вони являють собою правомірні дії і здійснюються зі спеціальним наміром спричинити відповідні цивільно-правові наслідки. Підставою виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин є юридичні факти, тобто конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства повязують настання правових наслідків. Юридичними фактами можуть бути різні життєві обставини, що належать як до сфери природи (народження і смерть особи, перебіг часу), так і до соціальної сфери життя (дії і вчинки людей, адміністративні акти, рішення суду). Таким чином можна зробити висновок, що юридичний факт характеризується двома чинниками: наявністю явищ зовнішнього світу (життєві обставини) і визнання їх державою юридичними фактами. Стаття 4 ЦК України передбачає приблизний перелік юридичних фактів, які породжують цивільні правовідносини (цивільні права та обовязки): O угоди, передбачені законом, а також угоди, хоч й не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать;Що вивчення цієї теми в цей час актуально, тому що намітився ряд проблем у даній області потребуючого їхнього наукового дослідження й дозволу. Розглядаючи юридичні факти, ми прийшли до висновків: Юридичні факти в цивільному праві можуть бути піддані насткеееупної класифікації: а) події й дії; Необхідно продовжувати їхнє вивчення, обґрунтовувати появу їхніх нових видів, модифікацій (наприклад, групи юридичних фактів, фактичних систем і т.д.). Закріплення як підстава цивільних прав й обовязків терміна "судове рішення" не зовсім точно відбиває існуючу правову дійсність. Розглядаючи питання про прощення боргу можна зробити висновок, що якщо норма закону, присвячена конкретній юридичній дії, здійснення якого приведе до виникнення, зміни або припинення цивільних прав або обовязків більш ніж в однієї особи, не дає підстав досить виразно кваліфікувати ця дія як однобічна угода (саме такого роду ситуація виникає із прощенням боргу, у результаті чого в кредитора припиняється право вимоги, а в боржника - відповідний обовязок), те така дія варто вважати двосторонньою або багатобічною угодою.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Поняття юридичних фактів. Підстави цивільних правовідносин

2. Види юридичних фактів

3. Значення юридичних фактів в цивільному праві. Дефектність юридичних фактів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

В ході дослідження даної теми ми прийшли до наступних висновків.

Що вивчення цієї теми в цей час актуально, тому що намітився ряд проблем у даній області потребуючого їхнього наукового дослідження й дозволу.

Розглядаючи юридичні факти, ми прийшли до висновків: Юридичні факти в цивільному праві можуть бути піддані насткеееупної класифікації: а) події й дії;

б) неправомірні й правомірні дії;

в) юридичні вчинки і юридичні акти;

г) адміністративні акти й угоди.

Необхідно продовжувати їхнє вивчення, обґрунтовувати появу їхніх нових видів, модифікацій (наприклад, групи юридичних фактів, фактичних систем і т.д.).

Необхідно розширити й поглибити класифікацію юридичних фактів, що буде істотним кроком у правовій науці.

Підводячи підсумки розгляду судового рішення як одного з видів юридичних фактів, можна зробити наступний висновок. Закріплення як підстава цивільних прав й обовязків терміна "судове рішення" не зовсім точно відбиває існуючу правову дійсність.

Загальні підстави припинення зобовязань можуть бути розділені на дві групи залежно від того, чи припиняється воно з волі сторін або незалежно від її.

Розглядаючи питання про прощення боргу можна зробити висновок, що якщо норма закону, присвячена конкретній юридичній дії, здійснення якого приведе до виникнення, зміни або припинення цивільних прав або обовязків більш ніж в однієї особи, не дає підстав досить виразно кваліфікувати ця дія як однобічна угода (саме такого роду ситуація виникає із прощенням боргу, у результаті чого в кредитора припиняється право вимоги, а в боржника - відповідний обовязок), те така дія варто вважати двосторонньою або багатобічною угодою. Отже, прощення боргу - це двостороння угода, і для її здійснення необхідна угода кредитора й боржника.

Дуже важливо для правової сили юридичних фактів вчасно й правильно їх установити, зафіксувати, засвідчити й довести. Від цього залежить якість і швидкість реалізації законних прав й інтересів фізичних й юридичних осіб. Проте, на практиці саме через недотримання даних дій виникають різні колізії, дозволяють найчастіше в судовому порядку. Важливо вміти розмежовувати юридичні факти й докази про їх.

Зловживання або недогляди в процедурі фіксації, посвідчення й доведення юридичних фактів ведуть до їхньої дефектності, шляху, подолання якої нерідко правом не регламентуються. Тому, найчастіше, у судах сторони не можуть довести своєї правоти (через дефектність юридичного факту або їхньої сукупності валитися все система доказів). Результатом є нездійснення потенційне приналежним особам прав й інтересів.

Сказане ще раз підтверджує важливість і необхідність вивчення юридичних фактів.

Таким чином, цивільне право займає центральне, ключове місце в приватноправовій сфері і у цілому в регламентації більшості майнових і багатьох немайнових відносин. Прямим показником цього є навіть розповсюджені, хоча і необґрунтовані спроби застосування цивільно-правових норм до майнових відносин, що входять у предмет публічного, а не приватного права. На теперішній час також існують і інші суперечки щодо застосування деяких положень приватного права, так, наприклад, положення про майнову відповідальність дотепер залишаються свого роду «каменями спотикання» інституту цивільно-правової відповідальності.

Більш того, українське цивільне законодавство, віддаючи шану римським традиціям, дотепер говорить лише про відповідальність за порушення зобовязань і не знає загальної категорії відповідальності за порушення цивільних прав. Ці та інші недоліки і прогалини у цивільному законодавству потребують негайного заповнення і будемо сподіватися, що з прийняттям нового Цивільного кодексу України багато цих та інших питань вже вирішилося.

1. Алексєєв С.С. Теорія права. М., 1995.

2. Іванова З.Д. Юридичні факти й виникнення субєктивних прав громадян // Радянська держава й право. - 1980. - № 2. - С. 37.

3. Исаков В.Б. Юридичні факти в радянському праві. - М.: Юридична література. 1984.

4. Иоффе О.С. Радянське право М.,1967.

5. Красавчиків О.А. Юридичні факти в радянському цивільному праві. М.: 1958.

6. Теорія держави й права: Курс лекцій. / Під ред. М.Н. Марченко. М., 1996.

7. Чечина Н.А. Основні напрямки розвитку науки цивільного процесуального права. Л., 1987.

8. Україна. Закони. Цивільний кодекс України: Кодекс, закони, постанови, коментарі:- Ужгород: ІВА, 2005. - 313, [4] с. - (Всі кодекси України).

9. Бірюков І. А. и др. Цивільне право України: Заг. ч.: [Навч. посіб. для студентів спец. вузів] / Бірюков І. А., Заіка Ю. О., Співак В. М. - К.: Наук. думка, 2000. - 304с.

10. Бойко М. Д. и др. Цивільно-правові документи: Зразки заяв, скарг, договорів, заповітів, доручень, контрактів, актів з цивільно-правових питань / М. Д. Бойко, В. М. Співак, М. А. Хазін; За ред. В. Д. Гвоздецького. - 2-е вид., випр. й доп. - К.: Наук. думка, 1997. - 262, [1] с.

11. Гражданское право Украины: [Учеб. для вузов системы МВД Украины]: В 2 ч. / Ун-т внутр. дел; Под ред. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко. - Х.: Основа, 1996. Ч.1 / [Пушкин А. А., Самойленко В. М., Шишка Р. Б. и др.]. - 1996. - 436, [ 1] с.

12. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; За ред. О. В. Дзери, H. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 1999. Кн.1 / [Боброва Д. В., Дзера О. В., Довгерт А. С. та ін.]. - 1999. - 861 с.