Юридичні особи в міжнародному приватному праві - Курсовая работа

За українським законодавством, юридичними особами визнаються організації, створені і зареєстровані в установленому порядку (ст. Юридична особа, зазначається далі у цій статті, наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. В літературі наводиться як приклад більш-менш розгорнутого визначення юридичної особи, які містяться у Цивільних кодексах країн Латинської Америки. У Чилійському Цивільному кодексі так сформульовано це поняття: юридичної особою є особа фіктивна, здатна здійснювати права, нести цивільні обовязки і вступати у правові і неправові відносини. Фактично юридичними особами в римському праві (хоч вони так не називались), були такі категорії: 1).Взагалі ж термін "юридична особа" одержав визначення, як відомо, лише на початку ХІХ століття. Основоположником теорії фікцій вважають папу Інокентія IV, якому належить вислів, що корпорація існує лише у людському уявленні, що це фікція, видумана розумом. Лише тоді Савіньї, визначаючи правоздатність тільки людини, дійшов висновку, що юридичні особи - це штучні субєкти, фікції. Подальшим розвитком фікційної теорії стала теорія цільового майна Бринця, який звернув увагу на ціль (мету), для досягнення якої створена та існує юридична особа. До теорій, що заперечують реальність юридичної особи і визнають субєктами прав тільки людей, належать і низка інших (Ієрінга, Планіоля, Гельдера, Біндера, Єллінека), які в кінцевому рахунку визнають юридичну особу фікцією.Акціонерне товариство надає можливість концентрувати капітал, кошти дрібних власників, передавати їх у розпорядження товариства і одночасно звільняє підприємця від ризику, повязаному з господарською діяльністю, оскільки акціонер не відповідає за зобовязаннями товариства. Товариства можуть бути: а) з необмеженою відповідальністю (по статусу приблизно відповідає повному товариству), однак така форма не визнається юридичною особою; б) з обмеженою відповідальністю (відповідає командитному). Компанії поділяються за такою ознакою: а) компанії з необмеженою відповідальністю - відрізняються від аналогічного товариства тим, що визнаються юридичними особами; б) компанії з обмеженою відповідальністю - за статусом схожі на акціонерні товариства, але відрізняються тим, що в компанії створюється не акціонерний, а пайовий капітал. В міжнародному приватному праві субєктами є: а) національні підприємства, організації - юридичні особи, що поділяються на вітчизняні та іноземні; б) міжнародні підприємства, тобто організації, які виникають на підставі міжнародного договору (Міжнародний Банк реконструкції і розвитку - МБРР), або на підставі внутрішнього закону однієї чи кількох держав, прийнятого у відповідності з міжнародним договором. В міжнародному приватному праві застосовується низка критеріїв для визначення національності (державної належності) юридичної особи: а) місця заснування - юридична особа має національність тієї країни, за правом якої вона була створена (зареєстрована, інкорпорована); б) місцезнаходження - національність визначається по країні, в якій розташований її виконавчий орган; в) місця діяльності - національністю вважається національність тієї країни, в якій юридична особа здійснює свою основну діяльність; г) контролю - за цим критерієм визначається національність юридичної особи за державною належністю її засновників (учасників).Тривалий час формування, що одержали правовий статус юридичної особи в одній країні, не визнавалися субєктом права в іншій, і тому не мали можливості здійснювати господарську та іншу діяльність за кордоном. Однак в наш час - час глобалізації господарських звязків питання про визнання іноземних юридичних осіб вирішується як за внутрішнім законодавством, так і в міжнародних договорах. Витяги з них повинні містити необхідні відомості щодо назви фірми, виду товариства чи компанії, змісту діяльності, інформацію про основний капітал, зазначення осіб, які відповідають за цю діяльність, та осіб, які мають право підпису договорів, інших документів. Законодавство, що застосовується до іноземних юридичних осіб, визначається: 1) їх особистим законом (статутом) - законом країни державної належності або 2) законом держави, на території якої здійснюється їхня діяльність. Допуск іноземної юридичної особи до здійснення господарської чи іншої діяльності на території іншої країни і порядок такої діяльності регламентується законодавством цієї країни, тобто застосовується закон місця здійснення діяльності.5), інші нормативно-правові акти України та міжнародні угоди передбачають можливість відкриття представництв іноземних субєктів господарської діяльності (фірм, компаній), через які повністю або частково здійснюється їх господарська діяльність. Ці представництва підлягають державній реєстрації згідно з Інструкцією про порядок реєстрації представництв іноземних субєктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних звязків і торгівлі від 18 січня 1996 року. Для реєстрації представництва іноземний с

План

Вступ

Розділ І. Поняття та загальна характеристика юридичних осіб у міжнародному приватному праві

1. Поняття юридичної особи в міжнародному приватному праві

2. Види формувань зі статусом юридичної особи

3. Визнання іноземних юридичних осіб

4. Представництва іноземних субєктів господарської діяльності

Розділ ІІ. Діяльність субєктів господарювання України за кордоном

1. Особливості українських юридичних осіб

2. Обєднання підприємств як субєкти господарювання

Висновки

Список використаної літератури