Якість управлінського персоналу організації як основний фактор її конкурентоспроможності - Курсовая работа

Предметом досліджень даної курсової є аналіз якості управлінського персоналу на підприємстві. Мета і завдання курсової роботи: оцінити якість управлінського персоналу на прикладі конкретного підприємства - ПП “КОМПІК” (м.Івано-Франківськ) і визначити недоліки та можливі шляхи покращення цих якостей на підприємстві. В умовах нинішнього стану, попит на компютери зменшився. І не дивлячись на те, що такі науки, як психотехніка, психометрія внесли визначений вклад у розробку методів оцінки особистих якостей людини, в управлінні переважає необдумане використання анкет, методів, тестів тощо. Американські спеціалісти визначають, що керівник організації відповідає за сім “men”: men (люди), methods (методи), money (гроші), machines (обладнання), materials (матеріали), marketing (збут), management (управління).За допомогою правильного вибору методу управління забезпечується чітка організація процесу управління та усієї виробничо-економічної діяльності. Мотиваційне управління концентрується на впливі на стан мотивації (ступеня ідентифікації співробітника з фірмою, формуванні його мотивів); почутті його власного достоїнства (поваги як особистості, повідомлення про його значення для фірми, чекання результатів від його діяльності); приведенні мотивів у дії (обговорюються особисті інтереси й можливості співробітника); посиленні мотивів; оцінці роботи й атестація (перегляд зарплати, ріст, додаткові вигоди); задоволенні потреб; забезпеченні процесу мотивації. Найбільше чітко тут розрізняють три стилі: - авторитарний (одноосібно управлінець вирішує і наказує - співпрацівники виконують), - співпричетний (співробітники беруть участь тією чи іншою мірою в прийнятті рішень), - автономний (управлінець відіграє стримуючу роль - співробітники вирішують самі, звичайно більшістю). Авторитарний стиль управління має різновиду: - диктаторський стиль (управлінець усі вирішує сам, співробітники виконують під погрозою санкцій), - автократичний (управлінець має у своєму розпорядженні великий апарат влади), - бюрократичний (авторитет управлінця спочиває на формальних ієрархічних положеннях системи), - патріархальний (управлінець має авторитет „глави родини”, співробітники необмежено йому довіряють), - прихильний (управлінець використовує свої неповторні особисті якості і має високий авторитет, співробітники тому стежать за його рішеннями). Співпричетний стиль теж має варіанти: - комунікаційний стиль (управлінець утрудняється в ухваленні рішення й інформує співробітників, останні задають питання, висловлюють свої думки, однак зрештою повинні йти вказівкам управлінця), - консультативний стиль управління (те ж саме, але рішення приймаються спільно та колегіально), - спільне рішення (управлінець висуває проблему, вказує обмеження, співробітники самі приймають рішення, управлінець зберігає право вето).Було сформульовано визначення ефективного управління, яке потребує наявності у керівників таких навичок і здібностей: [6/стор.303] Раціональний розподіл часу на виконання своєї роботи вимагає від керівника: • бережливо відноситись до свого часу, розуміючи що це безцінний ресурс, який потребує ефективного використання; Чіткі особисті цінності більше всього повинні мати керівники, які приймають стратегічні рішення, займаються врегулюванням принципових завдань, надають консультації по виконанню рішень вищого керівництва. Сучасне життя вимагає від керівника ясних і обґрунтованих цілей, які формуються під впливом таких чинників: • швидкий розвиток технологій; Якщо перші двадцять років розвиток людини тісно повязаний з досягненням фізичної зрілості (навчання у середній і вищій школі, набуття нових знань, яке розширює кругозір і розвиває здібності), то зі зрілістю віку підвищується роль і вплив зовнішніх чинників обмежень розвитку, подолання яких залежить від особистості, її ініціативи.Основне завдання управлінців полягає у створенні навколишніх умов для групової діяльності таким чином, щоб індивіди вносили свій внесок у досягнення групових цілей з мінімальною витратою грошей, часу, зусиль і матеріалів, а також з мінімальними незручностями. У той же час менеджери усіх рівнів управління витрачають майже в два рази більше часу на планування, ніж на організацію, координування, мотивацію і контроль разом узяті. Так, у ролі адміністратора менеджер виконує свої повноваження для забезпечення руху системи у відповідності до цілей організації та суспільства в цілому. Виконуючи адміністраторську функцію менеджер розробляє та реалізує кадрову політику, зокрема, комплектує штати, здійснює добір, навчання, розставлення та переміщення кадрів. · контроль здійснюється відкрито (підлеглі повинні знати, хто їх контролює, у якій формі та якими засобами реалізується контроль);Відомості про підприємство та характеристика продукції. Відомості про підприємство: Назва: Приватне підприємство «Компік» Метою діяльності підприємства за статутом є одержання прибутків і задоволення потреб населення у компютерах. Організація є формальною, дрібною, органістичною, яка має ресурси (людей, к

Зміст

Вступ

1 Теоретико - методологічні засади якості управлінського персоналу підприємства як основної складової її конкурентоспроможності

1.1 Методи управління і стилі керівництва

1.2 Структура якостей сучасного керівника

1.3 Функціональний аналіз діяльності управлінця

2 Аналіз діяльності управлінського персоналу на підприємстві

2.2 Загальна характеристика підприємства «Компік»

2.2 Аналіз якостей управлінського персоналу підприємства з конкурентними перевагами

3 Заходи щодо вдосконалення роботи управлінського персоналу на підприємстві

Висновки

Список використаної літератури