Взаємозв`язок жанру та пафосу в драматургії М. Булгакова - Автореферат

Актуальність теми дисертації обумовлена передусім тим, що проблема жанроутворення в драмі вивчена недостатньо, незважаючи на те, що питання про класифікацію літературних жанрів досліджувалося протягом багатьох років розвитку теорії літератури. Загальна спрямованість багатьох робіт з теорії жанру 70-90-х рр. полягає в тому, що дослідники намагаються виділити найбільш загальні жанроутворюючі ознаки, які притаманні усім родам літератури (Г.М. Фролова та ін.), глибоко висвітлюють проблему жанроутворюючого процесу в драматургічних творах, але не виділяють окремо питання про взаємозвязок у них жанру та пафосу. Тому проблема класифікації жанрів драми потребує подальшої розробки. Мета роботи - виявити особливості жанроутворення в драматичному роді літератури на основі взаємозвязку жанру та пафосу і проаналізувати специфіку жанру в драматургії М. Булгакова.У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, її звязок з іншими літературознавчими дослідженнями, визначається мета і завдання роботи, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.Поспєлов), або розглядали жанр як загальну категорію літератури, не торкаючись особливостей конкретних літературних родів (М.М. Обумовлений певною ідейно-емоційною оцінкою той чи інший тип конфлікту створює "обличчя" драматургічного твору, визначає особливості його змісту та форми і, зрештою, впливає на жанр. Звідси можна зробити висновок, що розвязка того, чи іншого конфлікту задається передусім авторською оцінкою, тобто пафосом, отже, і тип конфлікту, який покладений в основу жанрової своєрідності драматургічного твору, значною мірою формується пафосом. Розглядаючи пафос особистості художника як вияв його світогляду, його пристрасного відношення до творчості, до конкретного поетичного задуму (Гегель), ми можемо припустити, що пафос деякою мірою є також категорією філософською, прямо повязаною зі свідомістю особистості художника-творця, яка в аспекті художньої творчості являє собою надзвичайно складний процес сприйняття, осмислення й оцінки автором твору конкретних явищ та процесів дійсності. Руднєва)), ми визначили пафос творчої думки письменника та його твору як сформовану світоглядною концепцією автора філософсько-естетичну категорію змісту літературного твору, що виражає осмислення й оцінку автором реальної та зображеної у творі дійсності, яка стає, тим самим, домінуючим тоном літературного твору.Проблема людини-інтелігента в потоці революції, сприйняття ним нового світу, спроби боротьби за давні традиції і тут же - спроба вжитися у новому суспільстві, трагедія особистості в чужому для неї новому світі, яка викликає спроби втікти в іншу епоху; проблема державної влади, часом свавільної та бездумної, взаємовідносини митця та влади - всі ці проблеми і складають осередок аналізованих нами пєс. Третя група, в якій розкривається трагедія взаємовідносин митця та влади як споконвічна проблема творчості, охоплює пєси "Багровый остров", "Кабала святош", "Александр Пушкин". Показовими є пєси "Иван Васильевич" та "Батум", в яких проблема влади та особистості, що керує державою, порушується в комедійному ("Иван Васильевич") та драматичному ("Батум") плані. Про приналежність цих пєс до жанру трагікомедії свідчать такі ознаки:1) наявність складного трагікомічного пафосу та сформованого ним особливого трагікомічного конфлікту: в основі конфлікту - або трагікомічне зіткнення "бентежних" та "метушливих" з історією, яке обертається трагедією для чесного російського офіцерства (Турбін, Мишлаєвський, Студзинський), прозрінням сумління (Хлудов) та фарсом для пристосуванців (Шервинський, Тальберг, Чарнота, Корзухін), де на одному боці конфлікту - внутрішній світ людей, приречених історією, а на другому - жахливість революційного катаклізму ("Дни Турбиных", "Бег"); або неподоланне в рамках сценічного часу протиріччя між героями пєси з їх мріями, прагненням вижити в хаосі звичного світу, який руйнується навколо них, та існуючою реальністю ("Зойкина квартира"); або невдала спроба прилучитися до краси та втікти в її світ ("Полоумный Журден"); або трагедія сваволі в керівництві художньою творчістю з боку держави і в той же час викривання халтурного псевдомистецтва ("Багровый остров"); 2) наявність у пєсі трагікомічного героя: Мишлаєвський, Ларіосик, Шервинський ("Дни Турбиных"); Чарнота, Люська, Серафима, Голубков ("Бег"); Зойка, Обольянінов, Аметистов ("Зойкина квартира"); горе-драматург Димогацький ("Багровый остров"); Журден ("Полоумный Журден"), який є виразником водночас трагічної та комічної автрської оцінки; 3) подвійне освітлення та оцінка характерів і подій. Наявність трагікомічного пафосу та трагікомічного конфлікту - неблагополучність героя в чужому для нього світі, внутрішня відмежованість від оточуючих і в той же час абсурдність прагнення змінити увесь світ ("Народний Ма

2. Основний зміст дисертації