Взаємозв"язок у розвитку усного і писемного мовлення молодших школярів - Автореферат

Проблема формування культури усного і писемного мовлення як важливого компонента розвитку і виховання національно свідомої мовної особистості не може бути розвязана без належної організації процесу взаємозвязаного навчання усного і писемного мовлення молодших школярів. Рівень мовленнєвої компетентності особистості залежить від знань щодо особливостей усного і писемного мовлення, ознак і будови тексту, стилів і типів мовлення, опанування умінь орієнтуватися в ситуації спілкування, володіти інтонацією, використовувати позамовні засоби, уважно слухати співрозмовника, повно й ґрунтовно викладати думку, аналізувати й редагувати мовлення (А.М.Богуш, М.С.Вашуленко, Т.К.Донченко, Л.І.Мацько, М.І.Пентилюк, Г.П.Лещенко). На сьогодні не визначено з позицій системного підходу зміст відомостей про усне і писемне мовлення, методи, прийоми та засоби навчання; не описано принципи засвоєння знань, умінь і навичок; відсутня науково обґрунтована і експериментально перевірена ефективна система взаємозвязаного навчання усного і писемного мовлення; практично не виявлено рівень умінь і навичок з усного і писемного мовлення, яким володіють молодші школярі; відсутні класифікація помилок і недоліків, що трапляються в їхньому мовленні, та рекомендації щодо запобігання їм і усунення. Реалізація поставленої мети і перевірка вірогідності висунутої гіпотези потребувала вирішення таких завдань: 1) всебічно проаналізувати стан проблеми в науковій літературі та практиці навчання рідної мови; 2) визначити психологічні, лінгвістичні та психолінгвістичні засади взаємозвязаного навчання усного і писемного мовлення; 3) зясувати лінгвостилістичні засади опанування обох форм мовлення; 4) визначити критерії відбору змісту навчального матеріалу; 5) проаналізувати й відібрати методи і прийоми розвитку усного і писемного мовлення молодших школярів; 6) розробити цілісну лінгводидактичну систему взаємозвязаного навчання усного і писемного мовлення в початкових класах. У процесі дослідження використовувалися такі методи: 1) теоретичні: аналіз лінгвістичної, психолінгвістичної, психолого-педагогічної, методичної літератури, програм і підручників; теоретичне осмислення і узагальнення передового педагогічного досвіду вчителів з метою аналізу досліджуваної проблеми, теоретичного обґрунтування і створення системи роботи з розвитку усного і писемного мовлення школярів; комплексний аналіз функціональних можливостей мовного і мовленнєвого матеріалу відповідно до цілей і завдань роботи з розвитку усного і писемного мовлення; 2) емпіричні: діагностичні (бесіди, педагогічні анкети); обсерваційні (психолого-педагогічні спостереження: пряме і опосередковане); прогностичні (експертні оцінки); експериментальні (педагогічний експеримент: констатувальний, формувальний), які були застосовані для здійснення аналізу практичної діяльності вчителів з метою вдосконалення культури усного і писемного мовлення, педагогічного оцінювання рівня сформованості комунікативно-мовленнєвих умінь школярів, експериментального обґрунтування актуальності та доцільності обраної проблеми, перевірки ефективності пропонованої системи роботи з розвитку усного і писемного мовлення; 3) статистичні: кількісна та якісна обробка результатів дослідження з метою отримання найдостовірніших результатів щодо опанування учнями усної і писемної форм мовлення. аудіювання говоріння читання письмоУ першому розділі “Теоретичні засади взаємозвязаного навчання молодших школярів усного і писемного мовлення” розглядаються психологічні, психолінгвістичні, лінгвістичні та лінгвостилістичні основи навчання усного і писемного мовлення молодших школярів. Аналіз психологічних та психолінгвістичних досліджень Б.Г.Ананьєва, В.О.Артемова, Б.Ф.Баєва, Л.С.Виготського, М.І.Жинкіна, І.О.Зимньої, О.С.Кубрякової, О.О.Леонтьєва, О.Р.Лурії, В.Л.Роднянського, Л.С.Рубінштейна, О.М.Соколова дозволив зробити узагальнення щодо функцій і структури усного і писемного мовлення, виявити механізми сприймання, розуміння і продукування текстів обох форм, фактори, що впливають на функціонування цих механізмів, зясувати труднощі в опануванні молодшими школярами усного і писемного мовлення. Основними критеріями, за якими здійснюється визначення цих понять, є різниця у матеріальній основі реалізації мови в мовленні; меті, основних функціях використання мови (спілкування, повідомлення, впливу); різних умовах комунікації (персональна, колективна, масова); типах роботи свідомості; наявності специфічної структурної організації і специфічної підсистеми мови, що обслуговує цю організацію; ступені текстової організації у функціонально-стильовому розмежуванні усного і писемного мовлення. У другому розділі “Стан проблеми формування в молодших школярів умінь і навичок будувати звязні висловлювання” зроблено ретроспективний огляд праць з проблеми розвитку усного і писемного мовлення, описано її стан у сучасній методичній науці, проаналізовано діючі програми й підручники з мови в розрізі досліджуваної проблеми, а також результати констатувального зрізу умінь і

Основний зміст дисертації