Взаємозв"язок оптимізму та песимізму: проблема соціальної перспективи - Автореферат

Подолання негативних наслідків соціальних перетворень, гармонізація оптимізму та песимізму потребують вдосконалення соціальних технологій мобілізації потенціалу перетворень, зумовлюють формування соціальної перспективи України. Розкрити роль взаємозвязку оптимізму і песимізму у процесі формування соціальної перспективи. Дослідження виконане з дотриманням принципів сходження від абстрактного до конкретного, єдності історичного та логічного, а також герменевтичного підходу до зясування змісту понять "оптимізм", "песимізм", "соціальна перспектива", а також уточнення їх дефініцій, які базуються на концептуальному аналізі в синтезі філософської і наукової спадщини, ретроспективному аналізі генезису і розвитку взаємозвязку оптимізму і песимізму як чинника соціальної перспективи. Такий підхід дозволяє аналізувати розбіжності в оцінно-вольовому визначенні дійсності соціальних субєктів на основі рівня повноти буття, на основі дослідження міри життя запроваджено класифікацію взаємозвязку оптимізму та песимізму, який може бути змістовним (наповненим), якщо стверджує триєдність міри життя; відносним (неповний та незрілий змістовний взаємозвязок, з нерозвиненою мірою життя); та на хибних основах (спотворених засадах, які руйнують життя), системно досліджена архітектура соціальної перспективи; її структуру складають обєктивні, субєктивні, обєктивовані елементи та компоненти, а також складові, які визначають "зворотний звязок"; Обґрунтовано, що оптимізація є процесом удосконалення, який наближає життя до оптимуму в збереженні та розвитку міри життя втіленням змістовного взаємозвязку оптимізму та песимізму, характеризується керованістю та постійною позитивною результативністю управління; деформація ж є процесом погіршення, стисненням і активним руйнуванням міри життя, який визначається як неповний або здійснюваний на хибних основах взаємозвязок оптимізму та песимізму та характеризується зростаючою некерованістю та негативною результативністю.У першому розділі - "ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТЬ "ОПТИМІЗМ" І "ПЕСИМІЗМ" - визначаються і досліджуються семантичні, онтологічні, гносеологічні, аксіологічні та праксеологічні сторони, етапи становлення названих понять у філософській науці, визначаються загальні методологічні питання дослідження теми. У першому підрозділі "Генезис понять "оптимізм" і "песимізм" виділено та проаналізовано три основні етапи формування змісту понять "оптимізм" та "песимізм", показано їх концептуалізацію в розширенні проблематики, яка "упаковує" смисли в змісті понять. Етимологічно поняття "оптимізм" має походження від латинського optimus (найкращий), а песимізм - від латинського pessimus (найгірший), що з часом закріпилося в дослідницькому філософському підході до оптимізму і песимізму. Етимологічний етап є першим у розвитку понять "оптимізм" і "песимізм", котрі ще існують як слова-символи, що відображують образ явища у декількох значеннєвих аспектах: у символічному аспекті закріплена форма вираження, у якій визначено межове, граничне, у аксіологічному - ціннісному аспекті - граничному дається оцінна характеристика - "це краще", "це гірше"; у детермінантному аспекті віддзеркалюється зміст, який оцінюється та оформлюється символом. Екстремум отримує характеристику найкращого або найгіршого коли зявляється аксіологічний аспект - значущість для субєкта та наповнення детермінантного аспекту, якщо звязок "обєкт - субєкт" стає взаємозвязком, через який субєкт визначає свою міру.Структуру і важливі змістовні концепти оцінно-вольового зрізу світогляду у здійсненні динаміки картини світу характеризує процес соціально-філософської концептуалізації взаємозвязку оптимізму і песимізму. Але ствердження "повноти буття" потребує значних зусиль у піднесенні взаємозвязку неповного, нерозвинутого оптимізму та песимізму до змістовного, у протистоянні руйнівному взаємозвязку оптимізму та песимізму, який ґрунтується на хибних основах некрофілії, невротичної жадоби влади або безвільності душі і духу. Оцінно-вольовий зріз світогляду субєкта формується у самотворенні (розвиток центрального взаємозвязку оптимізму і песимізму), у взаємодії з іншими субєктами в процесі освіти та спілкування (вплив фронтальних взаємозвязків оптимізму та песимізму) і під впливом масштабних соціальних субєктів (у дії контражурного взаємозвязку оптимізму та песимізму). Тому аналіз застосування закономірності взаємозвязку оптимізму та песимізму визначає її як принцип здійснення силової функції субєкта у взаємодії з іншими субєктами, орієнтуючої та пізнавальної функції (остання уточнюється у функціях - діагностичній, ідентифікації потенціалу, прогностичній та функції форматування світоглядного простору, соціальної перспективи), організуючої функції у подоланні невизначеності щодо навколишнього середовища. Стан та розвиток взаємозвязку оптимізму та песимізму як

Основний зміст роботи

Структуру і важливі змістовні концепти оцінно-вольового зрізу світогляду у здійсненні динаміки картини світу характеризує процес соціально-філософської концептуалізації взаємозвязку оптимізму і песимізму. Дослідження різних підходів до тлумачення поняття "соціальна перспектива" стало основою для формулювання визначення у діалектичній єдності історичного і перспективного процесів розвитку. Поєднання теоретичних та практичних зусиль дослідників у впровадженні знання закономірного характеру взаємозвязку оптимізму і песимізму є найважливішим фактором формування гармонійної соціальної перспективи України.

При цьому в розвиткові взаємозвязку оптимізму та песимізму важливим є піднесення міри життя, яка є глибинним центром, сутністю оцінно-вольового зрізу світогляду. На етапі становлення світової цивілізації гостро стоїть питання про повноту буття, триєдність міри життя у існуванні, справдженні душевного та духовного і втілення духовного надбання та натхнення у дійсність світової загальнолюдської єдності. Але ствердження "повноти буття" потребує значних зусиль у піднесенні взаємозвязку неповного, нерозвинутого оптимізму та песимізму до змістовного, у протистоянні руйнівному взаємозвязку оптимізму та песимізму, який ґрунтується на хибних основах некрофілії, невротичної жадоби влади або безвільності душі і духу.

Формування того чи іншого взаємозвязку оптимізму та песимізму залежить від центральних системоутворюючих цінностей (або антицінностей) і стану волі субєкта. Так розвиток цінностей у напрямку формування повноти буття визначає становлення субєкта життя. Втілення системи антицінностей призводить до формування лиходія, субєкта смерті. Нерозвиненість волі, безвільність душі і духу визначає позицію жертви, "зародкову" субєктність. Оцінно-вольовий зріз світогляду субєкта формується у самотворенні (розвиток центрального взаємозвязку оптимізму і песимізму), у взаємодії з іншими субєктами в процесі освіти та спілкування (вплив фронтальних взаємозвязків оптимізму та песимізму) і під впливом масштабних соціальних субєктів (у дії контражурного взаємозвязку оптимізму та песимізму).

Результатом дослідження субєктів взаємозвязку оптимізму і песимізму у співвіднесенні з обєктом є визначення його типології за часовим принципом та спрямованістю суспільних наук, що слугує зясуванню загальнотеоретичного значення. Тому аналіз застосування закономірності взаємозвязку оптимізму та песимізму визначає її як принцип здійснення силової функції субєкта у взаємодії з іншими субєктами, орієнтуючої та пізнавальної функції (остання уточнюється у функціях - діагностичній, ідентифікації потенціалу, прогностичній та функції форматування світоглядного простору, соціальної перспективи), організуючої функції у подоланні невизначеності щодо навколишнього середовища. Положення про закономірний характер взаємозвязку оптимізму та песимізму ґрунтується на висновках про те, що цей взаємозвязок є істотним, внутрішнім, загальним, необхідним, обєктивним, повторювальним та стійким.

Стан та розвиток взаємозвязку оптимізму та песимізму як оцінно-вольового зрізу світогляду відображає напрямки зміни картини світу, планів на майбутнє соціальних субєктів, соціальної перспективи. Взаємозвязок оптимізму і песимізму узгоджує минулий життєво важливий досвід з життєво важливими змінами, відтинаючи все смертоносне, неісторичне, неважливе та нежиттєве в майбутньому. У свою чергу, потік життя коригує взаємозвязок оптимізму і песимізму, вимагає від людини і масштабних соціальних субєктів, у які вона входить, повноти буття, гармонії триєдності міри життя. Життєво важливе (як позачасове чи довгострокове) закріплюється у топіці суспільства - устрої, "архітектурі" суспільства, що дозволяє розвязувати життєві проблеми за допомогою минулого досвіду і трансформуватися в процесі постановки і вирішення перспективних проблем.

Універсальне у різноманітності побудов змістовної архітектури в елементному, компонентному, функціональному аспектах та формальних проявах соціальної перспективи є структурною основою для функціонування основних механізмів впливу взаємозвязку оптимізму та песимізму на формування планів на майбутнє. Ступінь змістовного впливу на формування соціальної перспективи відбувається в залежності від рівня повноти буття субєкта, який відображений взаємозвязком оптимізму у системності формальних (композиційних) характеристик, які визначають моделювання соціальної перспективи. Взаємозвязок оптимізму і песимізму пізнається й оцінюється в процесі формування соціальної перспективи лише настільки наскільки міра життя і міра смерті характеризуються у специфіці композиційних дихотомій (обґрунтовано чи довільно) у процесі "персоналізації - деперсоналізації", у визначенні "центру - периферії", "універсальності - конкретності", "сталості - тимчасовості", "широти - вузькості", "симетрії - асиметрії", "збалансованості - незбалансованості", "статики - динаміки", "ритму - контрасту", "відкритості - закритості", "цілісності - фрагментарності". Взаємозвязок оптимізму та песимізму як закономірність формування соціальної перспективи може використовуватись як принцип пізнання та практики у свідомому покращанні соціального життя.

Склад соціальної перспективи та роль взаємозвязку оптимізму та песимізму в її формуванні знаходяться під тиском механізмів оптимізації та деформації соціальної перспективи на основі критеріальної значущості триєдиної міри життя. Визначальними факторами оптимізації соціальної перспективи є процеси інтеграції соціального капіталу розвитку життя та опору руйнації життєво важливого.

Ескіз оптимістичного проекту розвитку України як субєкта світової цивілізації у напрямку формування єдності "національної ідеї" та "загальної справи" визначається під впливом керованих факторів субєктності України, що визначає проект оптимістичної перспективи у єдності факторів підвищення повязаності регіонів у єдиній цілісності акумулювання соціального, політичного й економічного капіталу розвитку цивілізаційного проекту України; у розвитку соціального капіталу в протиріччі "держава - громадянське суспільство", що безпосередньо повязано з посиленням солідарності і рефлексуванням щодо ідентифікацій суспільства у персоналізації діючих субєктів проекту оптимістичної перспективи; у зміцненні довіри до держави "заради України" як центру формування ієрархічної структури проекту; у обєднанні і цілеорієнтації соціального капіталу малого і середнього бізнесу, інтелігенції, студентства, "індустрії смислів", тих соціальних верств, які мають високу соціальну температуру (неіндиферентність); у оптимізації системи соціальних ліфтів і технології прийняття рішень в інтересах України, розвитку індустріальної сили України і постіндустріальної концентрації енергії, в єдності критеріїв біологічної і соціальної якості життя; у оптимізації розвитку соціальної держави в Україні, переході від стратегії соціальної допомоги до стратегії соціального інвестування. У визначенні українського підходу в теорії розвитку в умовах формування інформаційного, постіндустріального суспільства центральним, системоутворюючим критерієм є повнота, повязаність "української ідеї" з єдиною "суспільною справою" у триєдності загальнолюдського (універсального, загальнопланетарного) блага, блага для України, блага для конкретної людини, у житті, яке збільшує душевність та духовність.

Потребою органічного росту у концепції екологічної безпеки є збереження соціобіологічної якості життя майбутніх поколінь. Зміна структури вартості виробленого сукупного продукту в інформаційному суспільстві означає доповнення додаткової вартості надлишковою додатковою вартістю, що визначає зміни економічної структури суспільства та підвищення конкуренції за якість життя. Конкуренція країн за більш високий рівень якості життя поступово стає системним критерієм оптимістичної перспективи розвитку суспільства. Єдність суспільної ідеї та суспільної справи з постійно зростаючим добробутом життя, якістю життя стає нагальною потребою соціального розвитку України. Дослідження змісту та складу критерію підвищення рівня якості життя у повноті та добробуті України забезпечує наукове визначення сутності людського розвитку та є фактором смислогенезу країни.

Монографія: 1. Лепский М.А. "Свет" и "тень" социальной перспективы. - Киев: Молодь, 2000. - 410 с.

Статті у фахових виданнях: 1. Лепский М.А. Семантическое развитие понятий "оптимизм" и "пессимизм" // Нова парадигма. - 1999. - Вип.10. - С.120-124.

2. Лепский М.А. Мифологическое мировоззрение: проблема оптимизма и пессимизма // Нова парадигма. - 1999. - Вип.11. - С.89-95.

3. Лепский М.А. Изучение сферы применения понятий "оптимизм" и "пессимизм" // Нова парадигма. - 1999. - Вип.13. - С.24-32.

4. Лепский М.А. Три этапа развития понятий оптимизма и пессимизма // Нова парадигма. - 2000. - Вип.14. - С.24-32.

5. Лепский М.А. "Свет" и "тень" социальной перспективы // Нова парадигма. - 2000. - Вип.15. - С.53-61.

6. Лепский М.А. Характеристика явления взаимосвязи оптимизма и пессимизма // Нова парадигма. - 2000. - Вип.16. - С.33-45.

7. Лепский М.А. Волевая компонента взаимосвязи оптимизма и пессимизма // Нова парадигма. - 2000. - Вип.17. - С.38-51.

8. Лепский М.А. Перспективы системного исследования человека // Культурологічний вісник. Науково-теоретичній щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя, 1999. - Вип.5. - С.242-249.

9. Лепский М.А. Оценочная компонента взаимосвязи оптимизма и пессимизма // Культурологічний вісник. Науково-теоретичній щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя, 2000. - Вип.6. - С.94-98.

10. Лепський М.А. Взаємозвязок оптимізму та песимізму у світогляді на етапі становлення загальносвітової цивілізації // Людина і політика. Український соціально-гуманітарний журнал. - №4 (10). - Київ, 2000. - С.70-77.

11. Лепський М.А. Поняття "проблема" як критерій оцінки соціальних перспектив України // Людина і політика. Український соціально-гуманітарний журнал. - №6 (12). - Київ, 2000. - С.2-7.

12. Лепский М.А. Поиск определения "социальной перспективы" // Нова парадигма. - 2001. - Вип.18. - С.34-42.

13. Лепский М.А. Основные подходы в исследовании состава структуры социальной перспективы // Нова парадигма. - 2001. - Вип. 19. - С.45-52.

14. Лепський М.А. Зміст "української ідеї" та повнота буття українського народу // Нова парадигма. - 2001. - Вип. 20. - С.63-71.

15. Лепский М.А. Социоприродные факторы социальной перспективы: проблема биологического качества жизни // Нова парадигма. - 2001. - Вип.21. - С.50-56.

16. Лепский М. А Социоприродные факторы социальной перспективы: проблема социального качества жизни // Культурологічний вісник. Науково-теоретичній щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя, 2001. - Вип.7. - C.97-102.

17. Лепський М.А. Насильство як деформація соціальної перспективи // Людина і політика. Український соціально-гуманітарний журнал. - №4 (16). - Київ, Харків, Львів, Донецьк, 2001. - С.128-139.

18. Лепский М.А. Познавательная архитектура социальной перспективы // Культурологічний вісник. Науково-теоретичній щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя, 2002. - Вип.8. - С.106-110.

19. Лепский М.А. Проблемы социального сопротивления в исследовании формирования и деформации социальной перспективы // Нова парадигма. - 2001. - Вип.22. - С.43-53.

20. Лепський М.А. Соціальний опір: проблема індиферентності і протидії // Людина і політика. Український соціально-гуманітарний журнал. - №1 (19). - Київ, Харків, Львів, Донецьк, 2002. - С.66-74.

21. Лепский М.А. Взаимосвязь украинской идеи и общественного дела - как проблема полноты бытия Украины // Нова парадигма. - 2002. - Вип.23. - С.73-82.

22. Лепский М.А. Диалектика ретроспективы и перспективы в социальном процессе // Нова парадигма. - 2002. - Вип.24. - С.39-45.

23. Лепский М.А. Регионализация в глобальной перспективе развития человека // Нова парадигма. - 2002. - Вип.25. - С.61-67.

24. Лепський М.А. Процес глобалізації і сучасний вибір України // Нова парадигма. - 2002. - Вип.26. - С.59-66.

25. Лепский М.А. Событие и мудрость присутствия // Нова парадигма. - 2003. - Вип.30. - С.60-64.

26. Лепский М.А. Якість життя як критерій формування оптимістичної перспективи // Культурологічний вісник. Науково-теоретичній щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя, 2006. - Вип.16. - С.82-88.

Публікації в інших виданнях: 1. Лепский М.А. Перспективы системного исследования человека: проблема видоспецифических характеристик // Професійна творчість в системі підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів: Соціально-філософські та методологічні проблеми творчості. Зб. наук. праць. - Київ-Запоріжжя, 1999. - Вип.12. - С.80-87.

2. Лепский М.А. Позиции оптимизма и пессимизма в референдуме // Народне волевиявлення в Україні: історія і сучасність. Тези доповідей наук. - практ. конф. (м. Запоріжжя, 5 квітня 2000). - Запоріжжя, 2000. - С.34-36.

3. Лепский М.А. Взаимосвязь оптимизма и пессимизма в рекламе // Міжн. конф. Дні Реклами в Україні.18-21 вересня 2000. м. Київ. Тези доповідей наук. - практ. конф. "Проблеми комплексного розвитку реклами в Україні в контексті міжнародного досвіду". - Київ, 2000. - С.159-161.

4. Лепский М.А. Социальная перспектива развития менеджера // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - Запоріжжя, 2001. - Вип.7. - С.95-97.

5. Лепский М.А. Исследование социальной перспективы Украины // Ідеологія державотворення і суспільствознавча наука. Тези доповідей на Всеукр. наук. - теор. конф., присвяченій 10-річчю незалежності України.31 травня 2002. - Запоріжжя: Просвіта, 2001. - С.85-88.

6. Лепский М.А. Глобальные изменения в перспективе развития региона // Діалог цивілізацій: роль і місце латентних структур в управління світом: Матер. Третьої Всесвіт. конф. Київ, 28 травня 2004. - К.: МАУП, 2005. - С.297-303.

7. Лепський М.А. Взаємозвязок оптимізму та песимізму в моделюванні соціальної перспективи // Методологія соціального пізнання: здобутки й проблеми. Матер. Всеукр. наук. - теор. конф.25 травня 2005. - Київ-Запоріжжя: Просвіта, 2005. - С.213-215.

8. Лепський М.А. Вибори Президента України в контексті системно-композиційного аналізу соціальної перспективи // Вибори Президента України-2004: проблеми теорії та практики. Зб. матер. міжн. наук. - практ. конф. Київ, 9-10 червень 2005. - К.: Атіка, 2005. - С.212-216.

Науково-популярне видання: 1. Лепский М.А. Энциклопедия рукопашного боя. - Киев: Леся, 2003. - 540 с. (Глава 2. Философия боевых искусств. - С.176-243).