Взаємозв"язок емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій - Автореферат

Це визначає актуальність досліджень, спрямованих на вивчення емоційно-ціннісного ставлення особистості до себе в складних життєвих ситуаціях, чинників, які забезпечують успішність їх переживання та подолання (К. Столін та інші встановили факти змінності складових компонентів самосвідомості особистості під впливом переживання різних життєвих ситуацій, різновидом яких виступають психотравмуючі ситуації, що повязані з важкими емоційними переживаннями. Мета дослідження: встановити закономірності звязку емоційного компоненту самосвідомості особистості та особливостей переживання психотравмуючих ситуацій, визначити особливості їх детермінації. Завдання дослідження: Визначити відмінності емоційного компоненту самосвідомості при переживанні психотравмуючих ситуацій у осіб, які перебувають у ситуаціях різного соціального змісту. Виявити закономірності звязку емоційного компоненту самосвідомості особистості, особливостей переживання нею психотравмуючої ситуації та особливостей її життєвої перспективи в ситуаціях різного соціального змісту як основу для розробки методичних рекомендацій з регуляції переживань психотравмуючої ситуації.У першому розділі - «Аналіз проблеми вивчення емоційного компоненту самосвідомості особистості в психотравмуючих ситуаціях» - систематизовано основні аспекти вивчення самосвідомості особистості, її структури, функцій у межах вітчизняних та зарубіжних наукових підходів, висвітлено основні напрями дослідження емоційного компоненту самосвідомості особистості у переживанні психотравмуючих ситуацій. Психологічні дослідження, що присвячені ролі емоційного компоненту самосвідомості в переживанні психотравмуючих ситуацій, його звязку з особливостями цих переживань, можна охарактеризувати такими напрямами: Дослідження, в яких зазначається вплив емоційного компоненту самосвідомості на переживання ПТС, роль самооцінки, самоповаги та самоприйняття у цьому процесі (Р. Дослідження, в яких наголошується на зміні проявів емоційного компоненту самосвідомості при переживанні ПТС як механізмів, що забезпечують психологічний захист особистості з метою збереження цілісності «образу Я» і вироблення стратегії адаптації особистості. На основі теоретичних підходів вивчення змін в емоційному компоненті самосвідомості та їх звязку з переживанням психотравмуючих ситуацій, емпіричного матеріалу, напрацьованого в їх межах, запропоновано теоретичну модель вивчення взаємозвязку емоційного компоненту самосвідомості особистості та особливостей переживання ПТС. Вона враховує опосередкованість звязку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій, емоційно-вольовими властивостями залежно від віку та соціального змісту ситуації, в якій перебуває особистість, а також змістовне вираження в емоційній насиченості життєвої перспективи.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розвґязання наукової задачі, що виявляється в дослідженні опосередкованості взаємозвязку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій емоційно-вольовими властивостями особистості та соціальним змістом ситуації, в якій вона перебуває, що виражається в емоційній насиченості життєвої перспективи. Виявлено особливості емоційного компоненту самосвідомості при різній силі психотравмуючих переживань залежно від соціального змісту ситуації. При високій силі переживання психотравмуючих ситуацій виражене негативне самоставлення незалежно від соціального змісту ситуації, в якій перебуває особистість. Відзначено наявність відмінностей в обумовленості емоційного компоненту самосвідомості при переживанні психотравмуючих ситуацій емоційно-вольовими властивостями особистості як психологічними регуляторами переживань. Залежно від соціального змісту ситуації відзначено відмінності обумовленості збереження самосимпатії вольовими властивостями, а саме терпеливістю у соціально благополучній групі з високим рівнем сили переживання психотравмуючих ситуацій, а силою волі - у групі увязнених з низьким рівнем сили переживання.

Основний зміст роботи

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розвґязання наукової задачі, що виявляється в дослідженні опосередкованості взаємозвязку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій емоційно-вольовими властивостями особистості та соціальним змістом ситуації, в якій вона перебуває, що виражається в емоційній насиченості життєвої перспективи.

2. Виявлено особливості емоційного компоненту самосвідомості при різній силі психотравмуючих переживань залежно від соціального змісту ситуації.

При низькій силі переживання позитивне самоставлення характеризується високим рівнем оцінної та емоційної складових, інтересом до себе в умовах соціального благополуччя. А в умовах увязнення - домінуванням емоційної складової, при неповазі до себе та відсутності інтересу до себе.

При високій силі переживання психотравмуючих ситуацій виражене негативне самоставлення незалежно від соціального змісту ситуації, в якій перебуває особистість. У соціально благополучній групі воно проявляється у неповазі до себе, відсутності симпатії до себе, проте високим рівнем самоінтересу. У групі увязнених негативне самоставлення повязане з домінуванням самозвинувачення, неповагою до себе та відсутністю інтересу до себе.

3. Відзначено наявність відмінностей в обумовленості емоційного компоненту самосвідомості при переживанні психотравмуючих ситуацій емоційно-вольовими властивостями особистості як психологічними регуляторами переживань.

Незалежно від соціального змісту ситуації позитивне самоставлення детермінується емоцією «Радість» при низькій силі переживання психотравмуючої ситуації, а негативне самоставлення - тривожністю та емоцією «Страх» при високій силі переживання.

Залежно від соціального змісту ситуації відзначено відмінності обумовленості збереження самосимпатії вольовими властивостями, а саме терпеливістю у соціально благополучній групі з високим рівнем сили переживання психотравмуючих ситуацій, а силою волі - у групі увязнених з низьким рівнем сили переживання.

4. Визначено вікові особливості звязку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій.

Незалежно від сили переживання психотравмуючих ситуацій, показники емоційної і оцінної складових самоставлення, а також рівень інтересу до себе достовірно вищі у неповнолітніх соціально благополучної групи, порівняно з увязненими.

В якості регуляції негативних переживань неповнолітніми використовуються емоційні механізми, а саме: гнів - у соціально благополучній групі, а страх та тривожність - у групі увязнених.

Звязок емоційного компоненту самосвідомості з переживаннями психотравмуючих ситуацій повнолітніх соціально благополучної групи обумовлений емоційними властивостями, а саме «радістю» при низькій силі переживання та «страхом» - при високій силі, а в увязнених - силою волі, незалежно від сили переживання психотравмуючої ситуації.

5. Визначено особливості емоційної насиченості життєвої перспективи у функціонуванні звязку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючої ситуації.

Вищий рівень емоційної насиченості життєвої перспективи характерний для досліджуваних соціально благополучної групи, незалежно від сили переживання психотравмуючої ситуації. У групі увязнених відзначено наявність позитивної емоційної насиченості майбутнього при низькій силі переживання психотравмуючої ситуації, та негативної емоційної насиченості майбутнього - при високій силі переживання.

6. Результати якісно-змістового, кореляційного та факторного аналізу емоційного компоненту самосвідомості уможливили виділити чотири типи звязку емоційного компоненту самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій. Це позитивно-емоційний та негативно-вольовий типи у соціально благополучній групі, які характеризуються високою оцінкою життєвої перспективи у майбутньому. А також активний позитивно-вольовий та пасивний негативно-емоційний типи у групах увязнених.

7. На основі вивчення звязку емоційного компоненту самосвідомості з особливостями переживання психотравмуючих ситуацій, їх детермінації, запропоновані методичні рекомендацій: для зниження рівня переживання психотравмуючих ситуацій;

для подолання внутрішніх барґєрів, зняття емоційної напруженості, формування позитивної емоційної сфери особистості;

для формування здібностей до самовизначення життєвих цілей та позитивної життєвої перспективи особистості.

Отримані результати не вичерпують всіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективи дослідження полягають у подальшому вивченні особливостей звязку емоційного, когнітивного та поведінкового компонентів самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій; дослідженні регулятивних механізмів та стратегій психологічного захисту особистості при переживанні психотравмуючих ситуацій, їх звязок із самоставленням особистості.

1. Керик О.Є. Особливості прояву самосвідомості молоді в психотравмуючих ситуаціях / О. Керик // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. - 2005. - Вип. 21. - Серія: Психологічні науки. - Т. ІІ. - С. 18 - 22.

2. Керик О.Є. Емоційно-ціннісний компонент самосвідомості особистості в психотравмуючих ситуаціях: аспекти вивчення / О. Керик // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 2006. - Вип. 24-25. - С. 86 - 89.

3. Керик О.Є. Співвідношення особливостей самосвідомості та емоційних переживань особистості в життєвих кризових ситуаціях / О. Керик // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ. - 2006. - Вип.17. - Психологія. - С. 79 - 89.

4. Керик О.Є. Особливості відмінностей емоційного компоненту самосвідомості в різних життєвих ситуаціях / Т. Кириленко, О. Керик // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - 2008. - Т. 7. Екологічна психологія. - Вип. 14. - С. 112 - 118.

5. Керик О.Є. Проблемні аспекти особливостей самосвідомості особистості в різних життєвих ситуаціях / О. Керик // Психологія сучасності: наука і практика: збірник тез міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців [Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, 2004]: тези доп. - Одеса, 2004. - С. 24-25.

6. Керик О.Є. Аналіз моделей переживання психотравмуючих кризових ситуацій у соціальній роботі / О. Керик // Соціальна робота і сучасність: теорія і практика: матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції [Київ, 18-19 травня 2006 р.]: тези доп. - К., 2006. - С. 29 - 30.

Размещено на .ru