Взаємовідносини слов`ян та кочовиків Південно-Східної Європи у 6-7 ст. (культурно-політичний аспект) - Автореферат

Друга складова включає комплекс етно-політичних відносин, а саме, військово-політичні, економічні контакти, взаємини між окремими представниками чи невеликими групами словянського й кочового тюркомовного населення. Актуальність темиполягає у необхідності систематизації накопиченого археологічною наукою фактичного матеріалу, що відбиває контакти між словянами та кочівницькими племенами 6-7 ст. у різних сферах їхнього життя. Комплексне дослідження на основі писемних та археологічних джерел дозволить висвітлити відносини між цими етнічними спільнотами, зокрема, простежити контакти в різних сферах їхнього життя. Потребує уваги вивчення художніх та орнаментальних мотивів в словянському й кочівницькому мистецтві початку раннього середньовіччя. Мета роботиполягає у різнобічному вивченні взаємовідносин між словянами та кочовими племенами у 6-7 ст., вивченні етно-історичних та географічних умов, у яких ці відносини розвивались, а також чинників, які визначали їх характер.У вступі обґрунтовано актуальність теми та практичне значення роботи, визначено обєкт, предмет, мету, основні завдання, наведено методи дослідження та окреслено хронологічні й територіальні рамки дослідження.1.1. Історіографія.Література, що складає історіографію проблеми взаємозвязків кочовиків і словян має дві складові: історичну, представлену роботами істориків, в яких питання контактів між цими етнічними спільнотами висвітлюються на основі згадок писемних джерел, та археологічну, яка складається з робіт, що поєднують в собі як писемні, так й археологічні джерела. У вітчизняній історичній науці одним із перших, хто докладно розглянув за писемними джерелами взаємовідносини кочовиків і словян 6-7 ст., а також зробив спробу окреслити їх роль у історичному розвитку останніх був М.С. Початок археологічного вивчення контактів між словянами та кочовиками був повязаний з висвітленням взаємозвязків між салтово-маяцькою культурою та словянськими старожитностями Дніпровського Лівобережжя 8-9 ст. Питання, що стосувалися контактів між їх носіями були практично одночасно висвітлені І.І. Вивчення контактів кочовиків і словян 6-7 ст. стало можливим завдяки накопиченню джерельної бази, повязаної з дослідженням словянських старожитностей степового порубіжжя, представлених памятками пеньківської культури, що розпочалося в 50-х рр.До таких деталей належать псевдопряжки, круглі, хрестоподібні, прямокутні з боковими вирізами накладки, накладки з прямокутною рамкою та двома звіриними голівками, наконечники з боковими виступами, підвіски з круглими рамками. До першої групи належать набори, в яких за чисельністю переважають прямокутні двочастинні накладки. До третьої групи належать гарнітури зі складнопрофільними грифоподібними накладками. Так, в 4 із 5 випадків набори з псевдопряжками поєднувалися з гарнітурами, в яких переважали двочастинні прямокутні накладки (Гапонівський, Хацьківський і Трубчевський скарби). Єдиними в скарбах були найбільш своєрідні зі словянських поясних наборів - набори з грифоноподібними накладками.Повідомлення писемних джерел дозволяють зробити висновок про те, що в першій половині - середині 6 ст. контактною зоною між словянами та кочовим світом була уся смуга степового порубіжжя між Дунаєм та Сіверським Дінцем. Враховуючи дані писемних джерел (твори Феофана, Никифора, “Новий список вірменської географії”) та закономірності, повязані з чисельністю кочових обєднань, можна зробити висновок, що контактна зона між словянами та булгарськими племенами в період існування Великої Булгарії (30-60 рр. 7 ст.) простягалась вздовж степового порубіжжя від басейну Сіверського Донця на сході до Дніпро-Бузького межиріччя на заході й в цілому збігалася з територією сусідства між цими етнічними групами в період першої половини - середини 6 ст. Відомі могильники та місця компактного зосередження кочівницьких поховань дозволяють окреслити райони, через які проходили традиційні маршрути сезонних перекочівок степовиків, що дає змогу співставити шляхи перекочівок з територіями словянського заселення. В межах степової зони та території степового порубіжжя словянами були заселені Надпоріжжя (відомо 28 поселень), Поорелля (14 поселень), межиріччя Дніпра і Дністра (10 поселень) та Дніпро-Донецького межиріччя (20 поселень).Військово-політичні відносини словян та кочовиків за даними писемних джерел.За творами візантійських авторів можна виділити декілька складових у військово-політичних відносинах словян та булгар. Ще однією складовою військово політичних відносин кочовиків і словян були їх спільні дії на стороні Візантії. Таким чином, у першій половині - середині 6 ст. між словянами та булгарами (кутригурами) були переважно союзницькі відносини. Військова взаємодія кочовиків і словян без сумніву сприяла проникненню останніх вглиб Візантійських територій та подальшій колонізації словянами спустошених під час цих походів земель. Про військово-політичні взаємини обох етнічних груп у 7 ст. опосередковано свідчать археологічні джерела, а саме знахідки в словянських комплексах г

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ