Взаємовідносини органів державної влади та засобів масової інформації в умовах демократичного державотворення - Автореферат

За роки незалежності Україна зробила суттєвий поступ у розвитку вітчизняної інформаційної сфери як специфічної системи суспільних відносин: заборонена цензура, законодавчо закріплено права особистості на інформацію та її вільне поширення в Україні і за кордоном, удосконалено звязки між органами державної влади та засобами масової інформації тощо. Особливої уваги потребує вивчення специфіки масової інформації і засобів її поширення з метою посилення впливу на розвиток держави, суспільства та окремої особистості, оскільки українське законодавство до цього часу не визначило концептуальні засади державної інформаційної політики, а тому відносини субєктів і обєктів в інформаційній сфері залишаються неврівноваженими. Динамічний розвиток новітніх інформаційно-комунікаційних технологій спричиняє перетворення засобів масової інформації у важливі інститути формування суспільства нового типу - інформаційного, що, в свою чергу, у дослідників викликає підвищений інтерес до проблематики їх діяльності. Досить плідним для дослідження науковцями питань взаємодії органів влади із засобами масової інформації видалося ХХ ст., що повязано з бурхливим розвитком радіо, телебачення, всесвітнього павутиння Інтернет як глобальної інформаційної мережі. В Україні проблематиці взаємовідносин органів державної влади та засобів масової інформації присвятили свої роботи В.У першому розділі - „Теоретико-методологічні засади взаємовідносин органів державної влади і засобів масової інформації”-визначено роль засобів масової інформації у сучасних трансформаційних процесах, коли вони перетворюються з політичних інструментів органів державної влади у технологічні інструменти суспільного розвитку. У роботі розкрито особливості різних підходів до визначення таких понять, як „демократія”, „інформація”, „інформаційний простір”, „державна інформаційна політика”, „громадська думка”, а також запропоновано розглядати поняття „суспільно значуща інформація” з урахуванням специфіки діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, тобто як всю інформацію (зафіксовану у будь-якому вигляді), що знаходиться у розпорядженні субєктів управління згідно з чинним законодавством. Аналіз найвідоміших наукових шкіл, діяльність яких повязана із вивченням законів розповсюдження та сприйняття інформації і її ролі в суспільстві, дозволив виокремити декілька груп джерел цього спрямування: праці науковців ХХ ст.; офіційні законодавчі документи, що врегульовують правові аспекти інформаційної діяльності в Україні, визначають та регулюють порядок діяльності масмедіа, регламентують структуру і функції державних інституцій у сфері масової інформації; нормативно-правові документи міжнародних організацій (Ради Європи, Парламентської асамблеї Ради Європи, Європейського Суду з прав людини, Організації безпеки і співробітництва в Європі та ін.) На основі статистичних даних, результатів вивчення громадської думки, експертних опитувань та соціологічних досліджень, моніторингу та контент-аналізу матеріалів вітчизняних масмедіа проаналізовано стан реалізації принципів державної інформаційної політики, зокрема щодо гарантій вільного доступу до інформації, прямого і зворотного звязку в системі ,,органи державної влади - засоби масової інформації”, захисту професійної діяльності журналістів тощо. У другому розділі - „Особливості функціонування засобів масової інформації у демократичній державі” - розглянуто процеси становлення та розвитку нормативно-правової бази в галузі інформації, визначено основні аспекти взаємовідносин засобів масової інформації та органів державної влади з точки зору їх відповідності демократичним стандартам.Дисертаційне дослідження вирішує важливе наукове завдання щодо теоретичного обґрунтування удосконалення взаємовідносин органів державної влади та засобів масової інформації в процесі демократичного державотворення в Україні. Формування нової дослідницької парадигми державного управління в інформаційній сфері у транзитивному суспільстві в контексті його демократизації та розробка на її основі концептуальних засад державної інформаційної політики дозволили запропонувати низку нових для теорії і практики державного управління положень, висновків і рекомендацій. Застосування в науці державного управління інноваційних методологічних підходів до дослідження управлінських процесів в інформаційній сфері відкриває шлях до зміни конфігурації принципів взаємовідносин органів державної влади та засобів масової інформації. На відміну від моделі індустріального суспільства, в умовах запровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, органи державної влади втрачають властивість абсолютного субєкта прямого впливу на засоби масової інформації, набуваючи властивості обєкта. Для усіх історичних періодів характерною рисою державного управління в інформаційній сфері є його спільна особливість, а саме - його політична, культурна, соціальна та ідеологічна складові розглядаються як один із способів управління - економічний, що зумовлюється дуалізмом при

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ