Взаємодія вокального і методичного компонентів у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя музики - Автореферат

Перебудова системи народної освіти передбачає реалізацію ряду важливих принципів, що складають основу формування нового професійного мислення педагога, який фактично визначає долю майбутнього покоління, долю розвитку і реалізації інтелектуального і естетичного потенціалу країни. Законом України “Про освіту” (1991 р.), Державною національною програмою “Освіта” (Україна ХХІ століття) (1994 р.) та Національною доктриною розвитку освіти України (2001 р.) ставиться перед вчителями завдання постійного підвищення свого професійного рівня, педагогічної майстерності і загальної культури. Цільова установка на взаємодію цих складових передбачає орієнтацію на здобуття майбутніми вчителями музики знань та практичного досвіду, повязаного із співацькою та викладацькою діяльністю; навичок свідомого володіння процесом як власного голосоутворення, так і вокального розвитку своїх майбутніх учнів; вмінь не лише обирати і застосовувати потрібні методи, прийоми і способи удосконалення власного співу, а й користуватися ними в процесі вокального навчання школярів. Недостатня дослідженість проблеми формування вокально-методичної компетентності майбутнього вчителя музики, а також суперечності між виконавською спрямованістю вокальної підготовки студентів і потребами їх майбутньої професійної діяльності, що мають місце на практиці, зумовили вибір теми наукового дослідження - “Взаємодія вокального і методичного компонентів у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя музики”. Тема дисертації входить до плану наукового дослідження кафедри методики музичного виховання, співів та хорового диригування Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова з проблеми - “Зміст освіти, форми, методи і засоби підготовки вчителів” і закоординована на бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні від 5 грудня 2000 року (протокол № 8).У першому розділі - “Дослідження взаємодії предметної і методичної підготовки в теорії і практиці професійного навчання студентів музично-педагогічних факультетів” - подається детальний аналіз досліджень, присвячених висвітленню проблем професійної підготовки майбутніх спеціалістів музично-педагогічного профілю. На цій основі розглянуто специфіку професійної діяльності і підготовки вчителя музики до вокального навчання школярів; запропоновано педагогічну інтерпретацію понять “вокальна”, “методична” та “вокально-методична” підготовка та висвітлено їх сутність і зміст; визначено критерії і рівні підготовленості студентів до майбутньої професійної діяльності; зясовано стан досліджуваної проблеми в практиці музично-педагогічних факультетів. Орієнтація на майбутню професійну діяльність дає можливість студентам виокремлювати найбільш суттєві аспекти навчального процесу; усвідомлювати процес навчання як результат інтеграції окремих дисциплін; визначати місце і функції окремого навчального предмету у загальній структурі професійної підготовки. Теоретичне узагальнення сутності міжпредметних звязків та інтеграційних процесів в освітній системі дало нам можливість розглядати взаємодію вокальної і методичної підготовки майбутніх вчителів музики з позиції цілісного підходу до їх професійного становлення і на цій основі передбачити шляхи подолання суперечностей, що виникають у багатопредметній системі навчання на музично-педагогічних факультетах. В дослідженні визначено принципи вокально-методичної підготовки, а саме: принцип контекстності навчання, котрий спрямовано на узгодження змісту вокально-методичної підготовки з вимогами до професійно-педагогічної діяльності вчителя музики загальноосвітніх шкіл; принцип комплексного підходу, який забезпечує єдність засвоєння студентами основних положень власного вокального розвитку та методики вокального навчання учнів; принцип усвідомлення специфіки вокально-методичної діяльності, що передбачає розвиток умінь студентів з позиції вокальної теорії пояснити власні “співацькі відчуття” з метою проектування їх на практику роботи із школярами; принцип теоретичного передбачення (моделювання) загальнорозвиваючого ефекту вокального навчання, що ґрунтується на цілеспрямованому засвоєнні студентами таких професійних знань і поглядів, які б дали їм змогу в майбутній діяльності моделювати вплив вокального навчання на загальний розвиток учнів; принцип творчої активності студентів, котрий допомагає їм “сприйняти” себе як активного субєкта та індивідуума і на цій основі опанувати власну роль і позицію у майбутній вокально-методичній діяльності.У дисертації наведено теоретичне узагальнення проблеми взаємодії вокального і методичного компонентів у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів музики та обґрунтовано новий підхід до її вирішення в умовах вищого навчального закладу; розкрито сутність і зміст кожного з визначених компонентів; розроблено та апробовано модель забезпечення означеної взаємодії, що ґрунтується як на традиційних, так і нетрадиційних методах і формах організації навчального процесу. В контексті нашого дослідження методична

Основний зміст дисертації