Взаємодія управління, влади і держави як предмет філософського аналізу - Автореферат

Це визначає необхідність проаналізувати і переосмислити філософсько-методологічні проблеми соціального управління у взаємодії зі владою і державою, що дозволить зрозуміти сутність, особливості та механізм дії сучасного управління суспільством та його перспективи. З іншого боку, в дослідженнях, присвячених управлінню, владі та державі, намітилася небезпечна технократична тенденція, яка відсуває на другий план “людський фактор”, духовність, культуру людини і суспільства та ігнорує, в кінці кінців, ідеальність, активність і творчий характер. Між тим, взаємодія управління, влади і держави покликана забезпечити високий рівень організації всіх управлінських структур, соціальних механізмів, які гарантують порядок у суспільстві й взаємопорозуміння між громадянами, тобто, створити умови для ефективного управління соціумом. Таким чином, взаємодія управління, влади і держави, в якій управління виступає як зміст, а влада і держава - як форми регулювання різних сфер матеріального і духовного життя суспільства, стає обєктивною потребою існування соціуму. У радянській та пострадянській літературі проблеми управління, влади і держави розглядалися на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду в роботах Д.Гвішиані, П.Суворова, А.Аверіна, В.Іванова, Г.Щокіна, В.Добренькова, І.Слепенкова, Ф.Кожуріна, В.Ледяєва з точки зору вирішення окремих питань організації, філософського аналізу та теорії соціального управління, соціальних технологій і влади.У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається ступінь її наукової розробки, характеризуються методологічні основи дисертації, розкривається її наукова новизна, зясовуються питання теоретичної і практичної значущості роботи, відображається апробація результатів дослідження.У дисертації доводиться, що умовами ефективного управління є: всебічне врахування природних і соціальних законів, внутрішньої природи обєкта управління і творчої активності субєкта управління. Взаємодія управління, влади і держави являє собою взаємодію форми і змісту, де управління виступає як зміст, а влада і держава - як форми регулювання різних сфер матеріального і духовного життя суспільства. Обєктом соціального управління виступають окремі особистості, сімя, колективи, соціальні групи і верстви, класи, національні та етнічні спільноти, держава, матеріальне і духовне виробництво, а також система відносин між людьми, які повинні регулюватися, управлятися і самоуправлятися в будь-якому суспільстві та державі. У підрозділі “Історико-філософський аналіз взаємодії управління, влади і держави в філософії античності та Відродження” визначено, що характерними особливостями поглядів античних філософів на проблему управління були: по-перше, порівняльно-антропологічний підхід до визначення самої природи та якості управління; по-друге, ствердження первинності, визначального значення свідомого, ідеального, культурного факторів, мудрості, рівня компетентності, професіоналізму субєктів управління будь-якого рангу і рівня. Важливими є ідеї Ж.Ламетрі про те, що, коли справа стосується управління державою, недостатньо мати владу, необхідно, щоб ті, хто підкоряється чужій волі, були впевнені, що ними управляють за законами справедливості, і люди, які мають владу, здатні розумно і достойно управляти суспільством.Управління конфліктом включає ситуаційний аналіз, визначення індексу соціальної напруги, розробку певних процедур. Безперечно, управління конфліктом має бути спрямоване не на штучне гальмування або прискорення соціальних процесів, а на надання їм таких форм, які б забезпечили оптимізацію всього суспільного життя. Підрозділ “Загальнодержавний і регіональний рівні дії управління, влади і держави при вирішенні соціальних конфліктів” присвячений розгляду управлінських дій на загальнодержавному рівні управління, де забезпечується цілісність і стабільність соціуму, його якісна специфіка та відновлення і розвиток соціальної системи, та на регіональному рівні, де вирішуються такі проблеми, як формування соціальної злагоди, прямий діалог між субєктом та обєктом управління. У заключній частині дисертації - загальних висновках - наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблем взаємодії сучасного управління, влади і держави, що виявляється у розгляді управління на трьох рівнях дії - технологічному, прагматичному і морально-світоглядному, із всебічним урахуванням природних і соціальних законів, внутрішньої природи обєкта управління і творчої активності субєкта управління. Серед основних філософських ідей щодо взаємодії управління, влади і держави слід виділити такі, як ствердження первинності, визначального значення свідомого, ідеального, культурного факторів; мудрості, компетентності, професіоналізму субєктів управління будь-якого рангу і рівня; ідея блага і справедливості, яка має визначати тип державного устрою, характер, методи і засоби управління суспільством; врахування потреб та інтересів народу й окремої особистості; необхідність регулювання інтересів людей, особливо матеріальних, у рамках держави; наявність си

Основний зміст роботи